ПОСТАНОВА
Іменем України
1 травня 2024 року
м. Київ
справа № 524/11878/21
провадження № 51-134км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_8,
ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги з доповненнями засудженого ОСОБА_8, його захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 квітня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, жителя АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 квітня 2023 року засуджено:
· ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року, і визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
· ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 лютого 2022 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 4 грудня 2023 року змінив вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і ухвалив виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про наявність обставин, які обтяжують покарання цих осіб, - вчинення злочину повторно і за попередньою змовою групою осіб.
У решті вирок залишено без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими й засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
26 жовтня 2021 року близько 15:30 ОСОБА_9 разом із ОСОБА_8 перебували біля будинку АДРЕСА_3, де побачили раніше відомого потерпілого ОСОБА_10, який підходив до під`їзду № 5 цього будинку.
Далі ОСОБА_9 зайшов до будинку попереду потерпілого ОСОБА_10, а ОСОБА_8 ? позаду нього та зачинив за собою двері під`їзду.
У цей час ОСОБА_9 і ОСОБА_8 повторно, за попередньою змовою групою осіб, з метою подолання опору потерпілого удвох завдали йому ударів кулаками по голові та обличчю спричинивши легкі тілесні ушкодження, від чого ОСОБА_10, впав на сходи під`їзду.
Після цього, побачивши, що опір ОСОБА_10 подолано, ОСОБА_8 відкрито заволодів мобільним телефоном "Tecno Mobile" загальною вартістю 3985,15 грн, який був у лівій кишені штанів потерпілого.
Дії засуджених місцевий суд кваліфікував як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто визнав ОСОБА_9 і ОСОБА_8 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі з доповненнями ОСОБА_8 і в касаційній скарзі його захисника ОСОБА_6 вказано про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими і підлягають скасуванню, оскільки прийняті з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а ОСОБА_8 повинен бути виправданий у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину. Зазначають, що обвинувачення є неконкретизованим, зокрема в підозрі не зазначено суспільно небезпечних наслідків та тілесних ушкоджень у потерпілого. За їх твердженням, досудове розслідування проводив неуповноважений слідчий, оскільки процесуальне рішення про його визначення у кримінальному провадженні прийнято у формі доручення, а зміст, структура та обсяг викладеної у ньому інформації не відповідають вимогам ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), тому зібрані органом досудового розслідування докази є недопустимими. Крім цього, звертають увагу на те, що на час складення та вручення повідомлення про підозру слідчий у справі не мав повноважень. На думку захисту, показання свідка ОСОБА_11 свідчать про фальсифікацію кримінального провадження.
У касаційній скарзі ОСОБА_9 вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів. Стверджує про порушення його права на захист під час досудового розслідування, оскільки йому було відмовлено в наданні захисника та обрано міру запобіжного заходу без останнього.За його твердженням, показання він надавав під фізичним та психологічним тиском працівників поліції. Зазначає, що слідчий не долучив до матеріалів документів про наявність у нього двох невиліковних хвороб та неповнолітніх дітей.Скаржиться на невиконання вимог ст. 290 КПК, оскільки його взагалі не було ознайомлено з матеріалами кримінального провадження. Вважає докази, якими обґрунтовано його винуватість, неналежними і недопустимими, та зазначає, що суди не взяли до уваги доказів його невинуватості, а саме: показань потерпілого, який указав, що він його не бив та нічого не брав; того, що він першим надав показання, а отже, на його переконання першим повідомив про злочин; відмову у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_12 . На думку засудженого, суд безпідставно не врахував обставини, які пом`якшують покарання, зокрема з`явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди, наявність невиліковних хвороб та неповнолітніх дітей. Також вказує на безпідставну відмову у клопотаннях сторони захисту.
Захисник ОСОБА_7 в касаційній скарзі просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а ОСОБА_9 виправдати у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину. Зазначає, що обвинувачення є неконкретизованим, зокрема в підозрі не зазначено суспільно небезпечних наслідків та тілесних ушкоджень, які було заподіяно потерпілому. Стверджує про те, що досудове розслідування проведено неуповноваженим слідчим, оскільки процесуальне рішення про його визначення у кримінальному провадженні прийнято у формі доручення (де навіть не зазначено дати його прийняття), а зміст, структура та обсяг викладеної в ньому інформації не відповідають вимогам ст. 110 КПК, тому зібрані органом досудового розслідування докази у кримінальному провадженні є недопустимими. Крім цього, звертає увагу на те, що на час складання і вручення повідомлення про підозру слідчий у цій справі не мав повноважень, а тому її підзахисний не набув статусу підозрюваного.
Інші доводи сторони захисту зводяться до незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники і засуджені підтримали подані стороною захисту касаційні скарги.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг захисників.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, засуджених та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційних скаргах та доповненнях, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Натомість зазначені стороною захисту доводи були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, які надали їм оцінку в сукупності з іншими доказами.
У свою чергу положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення суд першої інстанції належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Суд, оцінив доводи засудженого ОСОБА_8, який вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннявизнав частково, не оспорював факт перебування на місці злочину, крім цього зазначивши, що заволодів телефоном потерпілого, однак таємно, після падіння останнього на сходи, при цьому не наносивши йому ударів і тілесних ушкоджень.
Також надана оцінка доводам засудженого ОСОБА_9 , який не визнав своєї винуватості, у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та не заперечував факт перебування на місці злочину, однак наголошував про те, що зайшов у під`їзд та пройшов до знайомого і не причетний до грабежу.
Оцінивши показання засуджених місцевий суд дійшов висновку, що вони спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів у взаємозв`язку, а саме даними, отриманими в ході допиту:
· потерпілого ОСОБА_10, який бачив, що удари йому наносили саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а потім один із нападників запитав у другого, чи забрав той телефон;
· свідка ОСОБА_11, який пояснив, що проходив стажування в точці продажу телефонів на центральному ринку м. Кременчука. Під час стажування вів облік прийнятого та реалізованого товару. Підтвердив, що наявність у відповідному журналі запису, свідчить про придбання кіоском телефону. Щодо обставин його допиту та проведення з його участю впізнання, він чітко не пам`ятає, не заперечуючи самого факту проведення відповідної слідчої дії.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд урахував фактичні дані, які містяться:
· у даних протоколу слідчого експерименту від 7 грудня 2021 року з участю потерпілого;
· протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2021 року та довідкою до нього, згідно з якими потерпілий ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_9, як особу, що наносила йому удари;
· протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2021 року та довідкою до нього, згідно з якими потерпілий ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_8, як особу, що наносила йому удари та відкрито заволоділа мобільним телефоном"Tecno Mobile";
· протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 жовтня 2021 року та довідками до них, згідно з якими свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 особами, які продали йому телефон "Tecno Mobile";
· протоколі огляду місця події, кіоску з купівлі-продажу бувших у використанні речей, з фототаблицею, на фото сторінки з журналу у якому 26 жовтня 2021 року фіксується придбання мобільного телефону "Tecno Mobile".
Установивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
У вироку місцевого суду проаналізовано й оцінено всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, дії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК.