ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 591/5911/17
провадження № 61-8242св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головне управління Національної поліції в Сумській області, Сумська обласна прокуратура,
третя особа - Окружна прокуратура міста Суми,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2022 року у складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - Управління МВС України в Сумській області), Сумська місцева прокуратура, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що у червні 2011 року слідчим слідчого відділу Управління МВС України в Сумській області відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених частиною другою статті 198, частиною третьою статті 190, частини третьої статті 357 КК України.
15 червня 2011 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року позивача засуджено до трьох років та шести місяців позбавлення волі, грошові кошти в сумі 3 887,00 грн, які були вилучені у нього, було обернуто в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди.
06 листопада 2012 року вирок суду першої інстанції залишено в силі апеляційним судом, проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу захисника позивача задоволено, скасовано вирок Ковпаківського районного суду м. Суми, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 жовтня 2014 року кримінальну справу відносно позивача за частиною другою статті 198, частиною третьою статті 190, частиною третьої статті 357 КК України повернуто прокурору м. Суми на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.
01 листопада 2016 року Сумська місцева прокуратура закрила кримінальне провадження за частиною другою статті 198, частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 357 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. 06 червня 2017 року Сумська місцева прокуратура закрила кримінальне провадження за частиною другою статті 355 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Позивач вказував, що він відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 15 червня 2011 року до 04 вересня 2013 року, у зв`язку з чим був позбавлений можливості отримувати заробітну плату, поніс збитки, що із урахуванням мінімального розміру заробітної плати становлять 37 937,73 грн.
Крім того, у період з 15 червня 2011 року до 26 червня 2017 року, тобто 72 повних місяці, перебував під слідством, незаконно був засуджений та поміщений до виправних установ, чим було порушено його звичайне життя. Вказані події створили моральний, психічний, виробничий та побутовий дискомфорт, а також підірвали його ділову репутацію.
Позивач, посилаючись на норми Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", статті 22, 23 ЦК України, наголошував, що виходячи з обрахування розміру мінімальної заробітної плати, сума відшкодування повинна становити не менше 230 400,00 грн, але дійсний розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінив у сумі 1 500 000,00 грн.
ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 37 939,73 грн та 1 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09 грудня 2021 року залучено до участі у справі за вказаним позовом співвідповідачів Управління МВС України в Сумській області в особі ліквідаційної комісії, Головне управління Національної поліції в Сумській області та Сумську обласну прокуратуру.
12 липня 2022 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду. У заяві вказано, що з метою з`ясування дійсного розміру компенсації моральної шкоди, позивач звернувся до незалежного оцінювача Зеленського М. С., який 08 липня 2021 року виготовив довідку щодо визначення розміру компенсації моральної шкоди. Відповідно до вказаної довідки незалежний оцінювач визначив компенсацію моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 у розмірі 1 507 536,00 грн, яку він просив стягнути на свою користь з держави Україна шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції під час першого розгляду справи
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 37 939,73 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що незаконні дії органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, завдали моральної шкоди позивачу, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Ураховуючи тривале перебування позивача під вартою (24 повних місяці) та знаходження його під слідством протягом 72 місяців, суди дійшли висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн. Позивач був позбавлений можливості на отримання заробітної плати, поніс збитки, які із врахуванням мінімального розміру заробітної плати становлять 37 937,73 грн.
Постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції вказав, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.
Всупереч нормам процесуального права суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, апеляційний суд на зазначені порушення закону уваги не звернув. Це має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, залучивши до участі у справі лише Державну казначейську службу України, яка є органом, що здійснює тільки списання коштів з державного бюджету, і не залучивши органи, дії яких, за твердженням позивача, призвели до завдання йому моральної шкоди, суди не встановили всіх фактичних обставин справи, які необхідні для визначення розміру відшкодування цієї шкоди. Державна казначейська служба України таких дій відносно позивача не вчиняла, тому й об`єктивно не могла надати пояснення з приводу обставин, викладених у позові.
Короткий зміст заяви про поворот виконання рішення суду
03 червня 2021 року Державна казначейська служба України звернулась з заявою про поворот виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року, яку мотивувало тим, що 25 липня 2018 року до Державної казначейської служби України надійшла заява представника ОСОБА_1 від 23 липня 2018 року щодо виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/5911/17, виданого на виконання цього рішення суду, та у квітні - травні 2019 року на виконання вказаного рішення Державною казначейською службою України проведено перерахування коштів на користь позивача згідно з платіжними дорученнями від 19 квітня 2019 року № 563 на суму 112 580,53 грн та від 17 травня 2019 року № 737 на суму 425 359,20 грн. Оскільки постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 591/5911/17 частково задоволено касаційні скарги Державної казначейської служби України та Управління МВС України в Сумській області, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 04 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції, тому відповідно до частини другої статті 444 ЦПК України, просили вирішити питання щодо повороту виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року у справі № 591/5911/17 при ухваленні судового рішення по цій справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України сплачені грошові кошти на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасовано.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції під час другого розгляду справи
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 37 939,73 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні заяви представника Державної казначейської служби України про поворот виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач був позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом безпосереднього звернення до Управління МВС України в Сумській області та Сумської обласної прокуратури. При цьому суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування спричинених йому збитків, зокрема вважав, що підлягають стягненню на користь позивача збитки, які становлять 3 887,00 грн, з урахуванням інфляційних збитків, неповернутих йому коштів, що вилучені у нього та за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року були обернуті в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також 29 387,16 грн втраченого заробітку за 24 місяці 20 днів перебування в установах Державної кримінально-виконавчої служби, який був обрахований з урахуванням мінімальної заробітної плати.
При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що під слідством і судом позивач перебував повних 72 місяці, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір моральної шкоди має бути не більше ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, встановив до відшкодування розмір 500 000,00 грн.
Постановою Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури залишено без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2022 року в частині розміру присудженої до стягнення моральної шкоди змінено.
Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 600 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2022 року залишено без змін.
У резолютивній частині суд апеляційної інстанції вказав, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2022 року в частині стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 37 939,73 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та постанову Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в частині стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн слід вважати виконаними.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач звертався як до Управління МВС України в Сумській області, так і до Сумської місцевої прокуратури з питанням визначення розміру спричинених йому збитків та моральної шкоди, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Проте ліквідаційна комісія УМВС України у Сумській області повідомила, що питання визначення розміру виплат відноситься до повноважень Сумської місцевої прокуратури, якою було прийнято рішення про закриття кримінального провадження щодо позивача, а Сумською місцевою прокуратурою надано відповідь, що це питання віднесено до повноваження органу, який здійснював досудове розслідування - Управління МВС України в Сумській області. Таким чином, позивач позбавлений можливості вирішити питання відшкодування спричинених незаконним притягненням до кримінальної відповідальності в позасудовому порядку.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги позицію відповідачів: Управління МВС України в Сумській області та Сумської обласної прокуратури щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, що також вказує на наявність між сторонами спору, в тому числі щодо розміру спричиненої позивачу шкоди. Проте суд вважав непереконливими доводи відповідачів щодо недоведеності спричинення позивачу незаконним засудженням збитків, у виді втраченого заробітку та вилучених у нього коштів. Зокрема, встановлено, що під час проведення досудового розслідування кримінальної справи за обвинуваченням позивача у нього були вилучені грошові кошти в сумі 3 887,00 грн, які були вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року, обернуті в рахунок відшкодування шкоди. Обов`язок доведення повернення позивачу вилучених під час проведення досудового розслідування коштів, покладено саме на відповідачів, які заперечують проти задоволення позову в цій частині вимог. Проте, під час розгляду цієї цивільної справи відповідачами, які безпосередньо мають доступ до матеріалів кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1, що були закриті постановами Сумської місцевої прокурати, таких доказів подано не було.
Згідно з вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність. Доказів на підтвердження того, що у період перебування під вартою та відбування призначеного вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2012 року покарання у виді позбавлення волі (з 15 червня 2011 року до 04 вересня 2013 року) позивач отримував дохід від проведення підприємницької діяльності, суду надано не було. При цьому визначений судом першої інстанції розмір втраченого позивачем заробітку, обраховано виходячи з визначеного у 2011-2013 роках розміру мінімальної заробітної плати.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо визначення тривалості незаконних дій щодо ОСОБА_1, а доводи апеляційної скарги Сумської обласної прокурату про те, що позивач після прийняття Ковпаківським районним судом м. Суми 02 жовтня 2014 року постанови про повернення матеріалів кримінальної справи відносно нього прокурору м. Суми на додаткове розслідування не був особою, що перебував під слідством, так як підозра йому не оголошувалася, а слідчі дії не проводилися щодо нього, вважав непереконливими.
Повернення справи на додаткове розслідування має на меті продовження дослідження обставин справи, які не були або були неповно встановлені при первісному розслідуванні. Тобто кримінальна справа продовжує існувати, а не формується заново, тому досудове розслідування в даному випадку хоча і мало проводитися за положеннями КПК України, але з урахуванням того, що особа вже перебувала у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного за нормами КПК України 1960 року. Саме по собі внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є порушенням нової справи, а є лише забезпеченням порядку проведення досудового слідства, передбаченого КПК України. Тобто зберігається вся доказова база та є чинними всі процесуальні дії, вчиненні в ході розслідування кримінальної справи за положеннями КПК України 1960 року. Зазначене підтверджується зокрема й тим, що у постановах прокурора Сумської місцевої прокуратури від 01 листопада 2016 року та від 06 червня 2017 року, якими були закриті кримінальне провадження від 04 лютого 2015 року № 12015240040000747 в частині кримінальних правопорушень, передбачених частиною другої статті 189, частиною третьою статті 190 КК України та кримінальне провадження за від 29 вересня 2016 року № 12016200440004256 за частиною першою статті 355 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу вказаних кримінальних правопорушень, перевірялася і встановлювалася причетність позивача до вчинення інкримінованих злочинів в рамках кримінальної справи № 11290315. Таким чином, доводи відповідача Сумської обласної прокуратури про те, що ОСОБА_1 втратив статус обвинуваченого у кримінальній справі № 11290315 і не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні від 04 лютого 2015 року № 12015240040000747 є неспроможними.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про незаконність дій органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, а вони завдали моральної шкоди ОСОБА_1, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та з врахуванням страждання, заподіяні йому внаслідок психічного впливу, що призвело до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Проте апеляційний суд не погодився з присудженим до стягнення судом першої інстанції розміром моральної шкоди.
Врахувавши час перебування ОСОБА_1 під слідством, що становить 72 повних місяці (з липня 2011 року до червня 2017 року), та розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи (6 700,00 грн) суд першої інстанції визначив, що мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 482 400,00 грн. Керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд встановив розмір на відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн. Тобто, як обґрунтовано вказував позивач у доводах апеляційної скарги, судом першої інстанції визначено моральну шкоду в межах визначеного статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" мінімального розміру. Проте, судом першої інстанції не було враховано правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
Встановлено, що позивач незаконно перебував під кримінальним переслідуванням 72 місяці, з яких 2 роки 2 місяці та 20 днів відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби, та був звільнений від відбування покарання за хворобою. Крім того, в період знаходження позивача під слідством та під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, у позивача значно погіршився стан здоров`я, що підтверджується наданою ним медичною документацією. З огляду на зазначене, оскільки позивач довів негативний вплив неправомірних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду на його фізичний та психологічний стан, шкоду його діловій репутації, суд зробив висновок, що вказані обставини, є підставою для збільшення розміру гарантованого державою мінімального розміру відшкодування моральної шкоди до 600 000,00 грн.
Водночас апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав, передбачених статтею 444 ЦПК України, для задоволення заяви представника Державної казначейської служби України про поворот виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року.
Наданими Державною казначейською службою України платіжними дорученнями від 19 квітня 2019 року № 563 на суму 112 580,53 грн та від 17 травня 2019 року № 737 на суму 425 359,20 грн підтверджується перерахування ОСОБА_1 37 939,73 грн в рахунок відшкодування майнової та 500 000,00 грн - моральної шкоди, що були стягнуті з Державного бюджету України рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року, яке в подальшому було скасовано постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року. З метою недопущення подвійного стягнення з Державного бюджету України позивачу спричиненої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності майнової та моральної шкоди, кошти сплачені позивачу за вказаними платіжними дорученнями підлягають зарахуванню в рахунок погашення стягнутих з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сум за оскарженим рішенням суду (з урахуванням змін внесених цією постановою), а тому необхідно вважати виконаним рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2022 року в частині стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 37 939,73 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та постанову Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в частині стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру присудженого до стягнення моральної шкоди, стягнувши з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 600 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції змінити, а постанову апеляційного суду скасувати, стягнувши з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 1 507 536,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Касаційна скарга з урахуванням уточнення від 28 серпня 2023 року мотивована тим, що:
законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Проте суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосовувати й більший розмір відшкодування;
при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди повинні враховувати й інші обставини, які мають істотне значення. Позивач незаконно перебував під кримінальним переслідуванням 72 місяці, з яких 2 роки 2 місяці та 20 днів відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби та був звільнений у зв`язку із хворобою. Суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн, з яких 482 400,00 грн є мінімальним розміром. Тобто суд першої інстанції збільшив розмір відшкодування лише на 3,64 %, а апеляційний суд на 24 % від мінімального, який встановлено законодавством. Такий розмір відшкодування моральної шкоди є недостатнім для розумного задоволення потреб позивача як потерпілої особи, оскільки під час визначення суми відшкодування слід було застосовувати коефіцієнт кратності суми мінімального розміру відшкодування моральної шкоди;
суди не врахували те, що під час перебування позивача під слідством і судом у нього серйозно погіршився стан здоров`я, що підтверджується медичною документацією. Крім того, суди проігнорували глибину страждань позивача, які йому довелось зазначити під час незаконного кримінального переслідування, перебування під судом та у місцях позбавлення волі.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині незадоволених позовних вимог.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2023 року від Сумської обласної прокуратури надійшов відзив за підписом керівника Панченка О., в якому він просить: касаційну скаргу залишити без задоволення; постанову суду апеляційної інстанції змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди; рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення на користь позивача 37 939,73 грн майнової шкоди, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Позивач не довів належними та достатніми доказами наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначено статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також майнової шкоди.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2024 року відмолено Головному управлінню Національної поліції в Сумській області та Сумській обласній прокуратурі у відкритті касаційного провадження за їх касаційними скаргами на рішення Зарічного районного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про відстрочення сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 травня 2023 року повернено.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/5911/17 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року відзив Управління МВС України в Сумській областіна касаційну скаргу ОСОБА_1, який підписаний старшим юрисконсультом відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області Литвиненком А. О., повернено без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).