Постанова
Іменем України
2 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 337/2451/23
Провадження № 61-493св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Коротенко Є. В., Краснощокова Є. В. - розглянув у порядку письмового провадження справу
за участю
скаржника - ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокатЛупінос Євгенія Анатоліївна,
боржниці - ОСОБА_2 (далі - боржниця), інтереси якої представляє адвокат Шубін Олег Петрович,
про перегляд за нововиявленими обставинами за заявою боржниці судового наказу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 31 травня 2023 року, виданого за заявою скаржника про стягнення з боржниці аліментів на утримання неповнолітньої дитини
за касаційною скаргою скаржника на постанову Запорізького апеляційного суду від 6 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Із 2013 до 2016 року скаржник і боржниця перебували у зареєстрованому шлюбі. У 2014 році у них народилася донька. Згідно з розпискою боржниці від 2016 року вона погодилася з тим, що донька проживатиме у батьків колишнього чоловіка. З того часу відповідачка участі у забезпечені та вихованні дитини не брала. Тому на підставі заяви скаржника про видачу судового наказу про стягнення аліментів суд у травні 2023 року видав наказ про стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньки у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
2. У серпні 2023 року боржниця звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, бо з листа служби у справах дітей їй стало відомо, що донька з лютого 2022 року проживає разом із батьками її колишнього чоловіка. Тому останній згідно з положеннями сімейного законодавства не мав права на отримання аліментів на дитину.
3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви боржниці про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Вважав, що вказані боржницею обставини не є нововиявленими, а стосуються переоцінки доказів.
4. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції й ухвалив нове рішення про задоволення заяви боржниці. Обґрунтував тим, що під час видачі судового наказу обставини щодо місця проживання дитини не були відомі боржниці; оскільки право на стягнення аліментів має виключно той із батьків, із ким фактично проживає дитина, скаржник, не надавши доказів участі у вихованні й утриманні дитини, не має права на отримання аліментів.
5. Із постановою апеляційного суду батько дитини не погодився. У касаційній скарзі стверджував, що вказана боржницею обставина не є нововиявленою; у суду були належні докази утримання та виховання дитини скаржником, а її перебування на окупованій території через повномасштабне вторгнення російської федерації не є підставою для ухилення боржниці від обов`язку сплачувати аліменти на утримання дитини.
6. Верховний Суд мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи є нововиявленою вказана у листі служби у справах дітей обставина про перебування дитини у батьків колишнього чоловіка, проживання з якими боржниця погодила у розписці ще до видачі судового наказу? Відповідь на це питання негативна. Тому касаційну скаргу слід задовольнити.
(2) Зміст заяви про перегляд судового наказу
7. 9 серпня 2023 року боржниця звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, який 31 травня 2023 року видав Хортицький районний суд міста Запоріжжя за заявою скаржника про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина, донька). Боржниця мотивувала заяву так:
7.1. У заяві про стягнення аліментів скаржник стверджував, що їхня спільна з боржницею донька перебуває на його утриманні. Проте у письмових поясненнях з приводу обстеження умов проживання зазначив, що донька з ним у АДРЕСА_1 не проживає з лютого 2022 року, а перебуває у бабусі та дідуся - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_2 . Це підтверджує лист відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 18 липня 2023 року за вих. № Т-90 за результатами розгляду заяви боржниці.
7.2. Зазначена обставина існувала на час, коли 31 травня 2023 року суд першої інстанції видав судовий наказ. Але скаржник суд про це не повідомив, хоча відповідна інформація могла зумовити ухвалення іншого за змістом судового рішення. Тому судовий наказ слід скасувати за нововиявленими обставинами та відмовити скаржникові у задоволенні заяви про видачу такого наказу.
(3) Зміст ухвали суду першої інстанції
8. 19 жовтня 2023 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви боржниці про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, а цей наказ залишив у силі. Мотивував ухвалу так:
8.1. Зазначені боржницею обставини не є нововиявленими. За статтею 165 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ці обставини не можуть бути підставою для відмови у видачі судового наказу.
8.2. За змістом частини четвертої статті 423 ЦПК Українипереоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які суд не оцінював, стосовно вже встановлених них обставин, не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
8.3. Обставини, які навела боржниця, не звільняють її від обов`язку як матері утримувати дитину. Боржниця не надала доказів того, що вона самостійно утримує доньку, і що робила це на момент видачі судового наказу.
8.4. Після розірвання шлюбу боржниці зі скаржником їхня спільна донька з вересня 2016 року перебуває на утриманні батька. Проживання дитини разом із дідусем і бабусею на тимчасово окупованій території зумовлене тим, що батько, який працює у правоохоронному органі, не може виїхати на цю територію, щоб забрати дитину до себе. Це не спростовує висновку суду про те, що саме батько займається вихованням й утриманням дитини та піклується про її навчання.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
9. 6 грудня 2023 року Запорізький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції скасував й ухвалив нове судове рішення - про задоволення заяви боржниці про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами: скасував судовий наказ про стягнення з боржниці аліментів на утримання дитини; відмовив скаржникові у видачі такого наказу; роз`яснив йому право звернутися до суду з тими самими вимогами у порядку позовного провадження; стягнув зі скаржника на користь боржниці 939,40 грн судового збору. Мотивував постанову так:
9.1. Право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має виключно той із батьків або інших законних представників, із ким фактично проживає дитина. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції скаржник не заперечував те, що дитина з ним не проживає з лютого 2022 року, а перебуває у його батьків на тимчасово окупованій території. Доказів того, що скаржник особисто бере участь у вихованні й утриманні дитини, він суду не надав. Під час звернення 10 травня 2023 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів скаржник знав про місце проживання дитини, однак надав суду недостовірну інформацію. На час видачі судового наказу обставини щодо місця проживання дитини також не були відомі боржниці.
9.2. У скаржника із боржницею є спір щодо неналежного виконання батьківських обов`язків. Це підтверджують їхні чисельні звернення до правоохоронних органів і служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради.
9.3. Судячи із заяви скаржника про стягнення аліментів на утримання дитини та доданих до неї документів, у нього не виникло безспірне право грошової вимоги до боржниці. Спір батьків щодо права на отримання аліментів та їхнього розміру суд має вирішувати у позовному провадженні.
(5) Зміст вимог касаційної скарги й ухвал суду касаційної інстанції
10. 5 січня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Просив скасувати постанову апеляційного суду від 6 грудня 2023 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 19 жовтня 2023 року.
11. 29 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали. Скаржник (особисто або через адвоката) мав вказати поштовий індекс за адресою реєстрації місця постійного проживання та за адресою для листування, конкретизувати підстави касаційного оскарження судового рішення, навести відповідне обґрунтування та доплатити 68,80 грн судового збору.
12. 10 лютого 2024 року скаржник надіслав до Верховного Суду заяву, до якої додав уточнену касаційну скаргу, платіжну інструкцію від 10 лютого 2024 року № 0.0.3460788084.1 про сплату 68,80 грн судового збору, а також копії цих документів для боржниці.
13. 4 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника. Вказав, що підстави касаційного оскарження визначені в абзаці шостому частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права).
14. 1 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Скаржник мотивував касаційну скаргу так:
15.1. Він довів факти утримання та виховання дитини, в тому числі на час розгляду справи. Боржниця ці обставини не спростувала та не надала доказів на підтвердження того, що вона бере хоч якусь участь у житті дитини. Лише після стягнення аліментів боржниця почала цікавитися донькою і тільки для того, щоб уникнути будь-яких витрат на неї. Апеляційний суд помилково виснував, що скаржник не надав доказів, що саме він вирішує всі питання щодо дитини.
15.2. Суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що право на утримання аліментів має лише той із батьків, із ким проживає дитина. Остання залишилась у батьків скаржника лише через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та через окупацію селища, де вони проживають. Ці обставини є тимчасовими. Вони не впливають на забезпечення скаржником достатнього рівня життя дитини. З вересня 2016 року саме батько утримує доньку та піклується про її навчання.
15.3. Апеляційний суд фактично посприяв ухиленню боржниці від виконання батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Він не врахував, що аліменти є власністю дитини, а не батьків. Батьки лише отримують і використовують ці кошти від імені та в інтересах дитини.
15.4. Суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 423 ЦПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2020 року у справі № 686/17159/19 (провадження № 61-4746ск20). Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми з урахуванням повномасштабного вторгнення російської федерації та тимчасового перебування дитини на окупованій території.
15.5. Відмовляючи у задоволенні заяви боржниці про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, суд першої інстанції правильно виснував, що наведені боржницею обставини не є нововиявленими відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового наказу.
(2) Позиція боржниці
16. 18 березня 2024 року боржниця подала відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити постанову апеляційного суду без змін. Мотивувала так:
16.1. Їй стало відомо про обставини проживання дитини окремо від батька з листа відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 18 липня 2023 року. Згідно з цим листом дитина з лютого 2022 року проживає разом із батьками скаржника на тимчасово окупованій території Запорізької області. Така обставина є нововиявленою, бо не була відомою під час розгляду заяви про видачу судового наказу (див. висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19).
16.2. Згідно з частиною третьою статті 181, частиною п`ятою статті 183, частиною третьою статті 184 СК України обов`язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним дитини. Скаржник, який працює в правоохоронних органах, не може виїхати на окуповану територію, щоб забрати дитину у батьків, які займаються її вихованням та утриманням, піклуються про її навчання. Докази участі у вихованні дитини скаржник подав до суду після отримання судового наказу. Тому не має підстав вимагати стягнення аліментів на утримання дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
17. 4 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника на підставі останнього абзацу частини другої статті 389 ЦПК України.
18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).