ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 293/482/20
провадження № 61-6545св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Вільська сільська рада Черняхівського району Житомирської області, правонаступником якої Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року, додаткове рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2021 року у складі судді Бруховського Є. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Вільської сільської рада Черняхівського району Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа В. В., про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, договорів оренди і дарування.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням виконкому Зороківської сільської ради від 16 лютого 2000 року "Про надання земельних ділянок" їй надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,29 га для розвитку особистого підсобного господарства.
3. Згідно довідки Вільської сільської ради Черняхівського району від 27 лютого 2020 року № 207 вона на підставі вказаного рішення з 16 лютого 2000 року по теперішній час користується зазначеною земельною ділянкою, цільове призначення цієї земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, а розташована вона за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Разом із тим, у 2019 році вона дізналась, що належна їй на праві користування земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2, яка повідомила їй про те, що вказана земельна ділянка є її особистою власністю, а тому, якщо вона має намір продовжувати користуватись землею, може укласти з нею договір оренди.
5. Враховуючи, те що вона використовувала цю земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської культури та зберігання сіна, тому була вимушена 30 серпня 2019 року укласти договір оренди даної земельної ділянки, оскільки побоювалась, що ОСОБА_2 може відчужити цю земельну ділянку або передати в оренду іншим особам, позбавивши її можливості користуватись своєю землею.
6. Отже, в цей же час вона фактично і дізналась про те, що належна їй на праві користування земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 .
7. В подальшому вона також дізналась, що ОСОБА_2 04 листопада 2019 року подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_3, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 189778258 від 21 листопада 2019 року.
8. Таким чином, оскільки Зороківська сільська рада передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, попередньо не вилучивши її у неї в установленому порядку, є всі підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 736904, виданого 17 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_2 .
9. Позивачка також звертала увагу на те, що рішенням Зороківської сільської ради від 23 січня 2009 року, на підставі якого ОСОБА_2 було видано вищевказаний державний акт на земельну ділянку, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з передачею у власність - щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована в
АДРЕСА_2 . Таким чином, Зороківська сільська рада видала ОСОБА_2 державний акт на земельну ділянку, а рішення про її передачу у власність ОСОБА_2 не приймала. Ця обставина є самостійною підставою для визнання вказаного оспорюваного державного акту недійсним.
11. Враховуючи, що ОСОБА_2 після набуття у власність спірної земельної ділянки передала її спочатку в оренду, а згодом подарувала, з метою повного відновлення її порушених прав, заявляє як похідні вимоги про визнання вищевказаних договорів оренди та дарування недійсними.
12. Враховуючи наведене позивачка просила суд:
- визнати недійсним державний акт серії ЯЕ № 736904 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825684400:08:004:0089, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1, який видано 17 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_2, припинити право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку і скасувати державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- визнати недійсним договір оренди землі від 30 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер1825684400:08:004:0089, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1, припинити право оренди ОСОБА_1 на цю земельну ділянку і скасувати державну реєстрацію права оренди на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825684400:08:004:0089, що призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована в АДРЕСА_1, укладений 04 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Доброльожею В. В., припинити право власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку і скасувати державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
13. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
14. Враховуючи те, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено наявність виділення їй у користування спірної земельної ділянки та перебування такої у користуванні на момент набуття ОСОБА_2, порушення відповідачів її прав щодо користування земельною ділянкою та те, що існували об`єктивні та непереборні перешкоди щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку з часу перебування її у користуванні, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволення позовних вимог.
15. Додатковим рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2021 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
16. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000 грн.
17. Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, місцевий суд враховував, що умовами договору про надання правової допомоги, за яким оплата послуг за надання правової допомоги визначена у вигляді фіксованої суми, без застережень щодо зміни в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, тому наявні підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі. При цьому суд зазначив, що понесені відповідачем витрати є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
18. Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
19. Прийнято відмову від позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди і скасування державної реєстрації права оренди. Скасовано рішення місцевого суду в указаній частині вимог та закрито провадження у справі.
20. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 01 липня 2021 року в частині позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та договору дарування скасовано. Ухвалено в указаній частині вимог нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.
21. Додаткове рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2021 року залишено без змін.
22. Враховуючи те, що позивач під час апеляційного перегляду справи подала письмове клопотання про відмову від позову в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди і скасування державної реєстрації права оренди, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову в указаній частині, визнання нечинним в цій частині рішення місцевого суду та закриття провадження у справі.
23. Переглядаючи справу в апеляційному порядку в іншій частині позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_1 у користування в 2000 році та те, що цією земельною ділянкою остання користується протягом тривалого часу. При цьому, оскільки вказані обставини під час апеляційного перегляду не заперечували відповідачі, апеляційний суд, з урахуванням положень частини першої статті 81 ЦПК України, дійшов висновку, що спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 неправомірно, тому місцевий суд помилково виходив з недоведеності позову в указаній частині.
24. Разом із тим, позивачка протягом 20 років користування будь-яких дій щодо реєстрації спірної земельної ділянки не вчиняла, обіймаючи посаду бухгалтера сільської ради була присутня на засіданні сільської ради 23 січня 2009 року, коли на користь ОСОБА_2 було передано спірну земельну ділянку, тобто позивачка достовірно була обізнана про виділення вказаної земельної ділянки на користь іншої особи, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності, про застосування яких просила ОСОБА_4, й, відповідно, відмови у задоволенні позовних вимог.
25. Залишаючи без змін додаткове рішення місцевого суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виходив із того, що понесені витрати є реальними, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
28. У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.
30. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нею пропущено строк позовної давності.
32. Вказує, що посилання апеляційного суду на те, що вона, обіймаючи посаду бухгалтера сільської ради, та була доповідачем декількох питань, що виносились на розгляд на засідання сесії сільської ради 23 січня 2009 року, на якій і було прийнято рішення про передачу відповідачу спірної земельної ділянки й, відповідно, була обізнана про передачу земельної ділянки, є помилковими.
33. Вказує, що статус доповідача не передбачає постійного перебування у залі засідань протягом всього часу тривалості сесії сільської ради та обговорення і вирішення питань порядку денного.
34. Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що під час прийняття рішення про передачу відповідачу спірної земельної ділянки вона не була присутня, тому і не знала про прийняте рішення.
35. Про належність спірної земельної ділянки відповідачу вона дізналась лише у 2019 році від ОСОБА_2, тому нею не пропущено строк позовної давності.
Відзиву на касаційну скаргу не подано