ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 707/1591/18
провадження № 61-4454св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Олійник А. С., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Карпенко О. В. у справі за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Черкаське регіональне управління водних ресурсів, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Науменко Тетяна Миколаївна, ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсними свідоцтв на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в якому просив;
- визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району "Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам" від 10 липня 2015 року № 53-18 в частині відведення ОСОБА_1, земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 та ОСОБА_2, земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182 загальною площею по 0,1000 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок;
- визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17 липня 2015 року видане ОСОБА_1 та СТА № 022389 від 17 липня 2015 року видане ОСОБА_2 ;
- визнати недійсними договори купівлі-продажу, а саме: від 27 грудня 2017 року
№ 2092 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т. М., та
від 26 серпня 2015 року № 1379 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А. І.;
- витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу на користь громади
с. Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради;
- витребувати у ОСОБА_4, земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га, що належить йому на підставі договору купівлі-продажу на користь громади с. Свидівок, в особі Свидівоцької сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 02 грудня 2014 року № 46-7 надано дозволи громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на
АДРЕСА_1, загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.
В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району
№ 53-18 від 10 липня 2015 року було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, у тому числі: ОСОБА_1, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_2, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п. 31 спірного рішення земельні ділянки віднесені до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.
ОСОБА_1 на підтвердження реєстрації права власності Черкаське районне управлінням юстиції видало свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га від 17 липня 2015 року серії НОМЕР_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га серії від 17 липня 2015 року СТА № 022389.
На підставі договору купівлі-продажу № 2092 від 27 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1, та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т. М., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_3, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 38989454 від 27 грудня 2017 року із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_3 зареєстровано право власності № 24183022 від 27 грудня 2017 року.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу № 1379 від 26 серпня 2015 року.
Прокурор вважав, що виділення спірних земельних ділянок відбулося із порушенням процедури встановленої законодавством України, у тому числі шляхом протиправної зміни її цільового призначення та передачі у власність, вказує на порушення норм Конституції України та права власності українського народу.
Крім того, позивач зазначає, що відведені у власність ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 земельні ділянки знаходяться в межах пікетів 18-20 Будище-Свидівської захисної дамби. Дамба, як об`єкт нерухомості знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Черкаського регіонального управління водних ресурсів, яке є її обслуговуючою організацією.
Оскільки, при прийнятті рішення Свидівоцької сільської ради, Черкаським управлінням захисних масивів Дніпровського водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність це є порушенням вимог частини другої статті 123 ЗК України.
Також, позивач як на підставу позову, посилається на перебування спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 17 березня 2021 року під головуванням судді Тептюка Є. П. позов задовольнив частково.
Визнав незаконним та скасував рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району "Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам" від 10 липня 2015 року № 53-18 в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту
с. Свидівок.
Визнав незаконним та скасував рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району "Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам" № 53-18 від 10 липня 2015 року в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту
с. Свидівок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд виходив з того, що Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області порушила порядок надання у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок, оскільки було недотримано вимоги законодавства.
Суд вважав встановленим, що спірні земельні ділянки, що передані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать до земель водного фонду щодо яких встановлений спеціальний правовий режим, а тому дійшов висновку, що рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району "Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам" від 10 липня 2015 року
№ 53-18 в частині відведення ОСОБА_1 та в частині відведення ОСОБА_2 є таким, що прийнято з порушенням законодавства, порушує інтереси держави, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Відмовляючи в задоволенні вимоги прокурора в частині визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на спірні земельні ділянки суд першої інстанції виходив із того, що оскільки свідоцтво про право власності на земельну ділянку тільки посвідчує право особи відсутні підстави для задоволення позову, оскільки свідоцтва не мають самостійного юридичного значення.
Місцевий суд також вказував, що вимога прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу не підлягає до задоволення, оскільки факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.
Щодо витребування у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги про їх витребування необхідно розглядати як негаторний позов, а не помилково кваліфікований позивачем як віндикаційний.
Черкаський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року скасував в частині визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району "Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам" № 53-18 від 10 липня
2015 року, в частині відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в межах населеного пункту с. Свидівок та ухвалив нове рішення в оскаржуваній частині, яким у задоволенні позову відмовив.
Приймаючи оскаржувану постанову місцевий суд виходив з того, що з сукупності наявних у справі доказів апеляційний суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, розміри якої визначені статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України, про що правильно зазначено в апеляційній скарзі. Протилежного позивач не довів.
З огляду на встановлені у справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні докази, які у своїй сукупності є достатніми для висновку, що передана у власність земельна ділянка відносилася до земель водного фонду.
Підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 площею 0,10 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту передана у власність з порушенням норм земельного та водного законодавства відсутні.
Також апеляційний суд вказував, що у цій справі, з огляду на встановлені обставини у їх сукупності, витребування земельної ділянки призведе до порушення положень Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушить право на мирне володіння майном.
Суд апеляційної інстанції вказував, що рішення місцевого суду оскаржується в частині задоволення позову в частині порушення прав відповідача ОСОБА_1, а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Сидор О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року в якій просив оскаржену постанову в частині відмови у задоволенні позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради "Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам" № 53-18
від 10 липня 2015 року щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 площею 0,10 га, скасувати, а рішення місцевого суду про часткове задоволення позову прокурора в цій частині залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури зазначає, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 07 листопада 2018року у справі № 488/5027/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі
№ 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 01 грудня 2020 року у справі
№ 916/1935/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 19 січня 2022 року у справі № 707/1933/20,
від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20.
Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, адже вказане підтверджується обліковими даними Головного управління Держгеокадасту у Черкаській області (форма 6-зем) від 08 квітня
2015 року, листом від 14 березня 2018 року № 10-23-0.222-275/120, технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6 га, іншими письмовими доказами.
Вказує, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок загального масиву площею 1,6 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась, як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища. Технічно-експлуатаційна зона дамби має ширину 116 м від гребня дамби в сторону Кременчуцького водосховища, де заборонена будь-яка господарська діяльність.
Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ту обставину, що експертний висновок містить помилку, адже експерт помилково визначав відстань від відміток 78,79 мБс, що відповідає меженному періоду, тоді як для штучного водосховища вказаний період не застосовується. Кременчуцьке водосховище є штучною водоймою, а його нормальний підпірний рівень, відповідно до його водогосподарського паспорту, встановлений на позначці у 81,00 мБс.
Таким чином висновок експертизи не спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, зокрема, за ознакою штучного водосховища.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Черкаського районного суду Черкаської області справу
№ 707/1591/18.
02 травня 2023 року справа № 707/1591/18 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2023 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 02 грудня 2014 року № 46-7 надано дозволи громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на АДРЕСА_1, загальною площею по 0,10 га кожна для індивідуального дачного будівництва.
Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 27 квітня
2015 року № 50-23 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, розроблену ТОВ "Геоземпроект".
В подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району
від 10 липня 2015 року № 53-18 було затверджено проект землеустрою та надано у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, у тому числі: ОСОБА_1, з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179, загальною площею 0,1000 га та ОСОБА_2, з кадастровим номером 7124986000:04:005:0182, загальною площею 0,1000 га. Відповідно до п. 31 цього рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.
На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1, Черкаське районне управління юстиції видало свідоцтва на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га від 17 липня 2015 року серії НОМЕР_1 та ОСОБА_2, земельну ділянку площею 0,1000 га від 17 липня 2015 року серії СТА № 022389.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу № 2092 від 27 грудня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т. М., право власності на спірну земельну ділянку перейшло до покупця, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2017 року № 38989454 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_3, зареєстровано право власності від 27 грудня 2017 року № 24183022.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також уклали договір купівлі-продажу від 26 серпня 2015 року № 1379, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Захарченко А. І. До ОСОБА_4, перейшло право власності на земельну ділянку посвідчене рішенням нотаріуса від 28 серпня 2015 року
№ 23927977 із одночасним внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та за ОСОБА_4 зареєстровано право власності від 26 серпня 2015 року № 10930433.
Зі змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що проектом землеустрою земельну ділянку відведено до земель рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до висновків про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлено, що у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.222-275/120-18 від 14 березня 2018 року, форми № 6-зем "Звіту про кількісні характеристики земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" встановлено, що спірні земельні ділянки станом на 01 січня 2014 року та на 01 січня 2015 року обліковувались в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту як землі загального користування вид угідь (штучними водосховищами) (а. с. 51, том 1).
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
від 05 травня 2018 року № 23-0.9-2995/2-18 документація із землеустрою, щодо спірних ділянок, на проведення експертизи не надходила (а. с. 95, том 1).
Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 19 квітня 2018 року № 2348/9/11-18, проекти землеустрою щодо відведення земельних спірних земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району черкаської області, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися (а. с. 59).
Листом від 08 червня 2017 року № 01-01-24/386 Департамент містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства повідомило Черкаську місцеву прокуратуру про те, що інформації про наявність розробленої та належним чином затвердженої містобудівної документації, якою передбачена можливість здійснення індивідуального дачного будівництва на земельних ділянках в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району в межах населеного пункту наданих у запиті у управлінні відсутня.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 25 серпня 2022 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 про призначення судової земельно-технічної експертизи. Призначив у справі № 707/1591/18 судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання:
- чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на
р. Дніпро?
- Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 до меж Будище-Свидівоцької захисної дамби? Якщо так, то яка її частина потрапляє?
З висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1591/18 від 27 січня 2023 року № 1783/22/119-120/23-23 апеляційний суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:04:005:0179, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, Черкаського району Черкаської області, знаходиться в межах 316,4 - 317,0 метрів від урізу води Кременчуцького водосховища на р. Дніпро (у меженний період) та не заходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України. Земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0179 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.