Постанова
Іменем України
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 323/3723/21
провадження № 61-17905св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марʼєнко Вікторії Юріївни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2023 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі суддів Трофимової Д. А.,Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати наказ структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" станція Запоріжжя 1 регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") про відсторонення його від роботи та поновити на роботі; зобов`язати АТ "Укрзалізниця" виплатити йому заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи; стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, вирішити питання про розподіл судового збору.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з 20 вересня 2007 року перебуває у трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця", працює у структурному підрозділі "Запорізька дирекція залізничних перевезень" станція Запоріжжя 1 регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді складача потягів 5 розряду.
У жовтні 2021 року роботодавець повідомив про обов`язкове профілактичне щеплення проти хвороби COVID-19 та поставив вимогу надати медичну інформацію щодо вакцинації від коронавірусної хвороби COVID-19.
У грудні 2021 року відповідачем видано наказ від 10 грудня 2021 року № 120/ОС про відсторонення його від роботи з 11 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілатичних щеплень проти COVID-19.
Позивач зазначав, що ані в трудовому договорі, ані в колективному договорі, ані в посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Видачею оспорюваного наказу його позбавлено права на працю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
05 червня 2023 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
08 листопада 2023 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що, враховуючи характер виконуваних складачем поїздів 5 розряду структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" станція Запоріжжя 1 регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" обов`язків, що передбачає особистий контакт з іншими працівниками, неможливість забезпечення його дистанційної/надомної роботи, а також з огляду на попередження позивача про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, спричиненого коронавірусом SARS-CoV-2, або надання медичного висновку щодо наявності протипоказань проти щеплення, та факт ухилення ОСОБА_1 від здійснення таких дій, відповідач (роботодавець) обґрунтовано, з дотриманням чинного законодавства, відсторонив його від роботи з 11 грудня 2021 року на час усунення причин, що зумовили відсторонення.
Суди зазначили, що тимчасове відсторонення позивача від роботи можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення, недопущення поширення небезпечного коронавірусу, мало об`єктивні підстави та було виправданим. При цьому відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачем зберігалося його робоче місце, крім того, наказом № 4-ОС від 28 лютого 2022 року він допущений до роботи. Отже, таке обмеження переслідувало законні цілі, було тимчасовим та пропорційним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мар`єнко В. Ю. засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня
2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 листопада
2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час відсторонення його від роботи не надавалася індивідуальна оцінка виконуваним трудовим обов`язкам, зокрема не встановлена об`єктивна необхідність під час їх виконання особисто контактувати з іншими людьми. Він обіймав посаду складача потягів та не міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця" чи учасників дорожнього руху.
Суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 203/216/22, від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, про те, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 та відсторонення працівника від роботи необхідно виходити не тільки з Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - Перелік № 2153), а й оцінки загрози, яку на роботі потенційно може нести невакцинований працівник. Вимога про вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб має бути виправданою.
Його відсторонення від роботи не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення.
Відповідач порушив процедуру попереднього медичного обстеження перед здійсненням щеплення проти COVID-19. Законодавцем передбачена можливість відмови особи від проведення щеплення (від участі у випробуванні лікарських засобів), що документально засвідчується.
Відмова від щеплення проти COVID-19 не може бути підставою відсторонення від роботи здорової людини, це є втручанням у право на працю.
Відсторонення від роботи у разі ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень від інфекційних хвороб відбувається тільки в порядку, передбаченому законом, а не підзаконним актом, за поданням уповноваженої посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" зазначає, що позивач потенційно може мати від п`яти контактів безпосередньо на робочому місці, а перед початком зміни контактує безпосередньо до 17 працівників. При виконанні маневрової роботи позивач взаємодіє з локомотивною бригадою (дві або одна особа), операторами постів, черговим стрілочного поста, черговими за вантажним і пасажирським парком, другим складачем потягів. Позивач здійснює огляд вагонів потягів. Впродовж зміни користується загальним санітарно-технічним вузлом і кімнатою для прийому їжі, де працюють інші працівники станції, користується загальними побутовими приладами, громадським транспортом та перебуває на вокзалі, де курсують пасажирські потяги. Отже, загроза, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник, дуже висока.
Позивач не надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, а також інформацію про щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, яка належить до особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Працівники АТ "Укрзалізниця" підлягають обов`язковому профілактичному щепленню, адже АТ "Укрзалізниця" включена до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідні обмеження пропорційні легітимній меті та є необхідними у демократичному суспільстві. Відсторонення від роботи у такому випадку не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільнюється від виконання трудових обов`язків, заробітна плата в період відсторонення не виплачується.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 20 вересня 2007 року перебуває в трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця", де працює у структурному підрозділі "Запорізька дирекція залізничних перевезень" станція Запоріжжя 1 регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на посаді складача потягів 5 розряду (а. с. 11-13).
Наказом від 10 грудня 2021 року № 120/ОС структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" станція Запоріжжя 1 регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" ОСОБА_1 відсторонений від роботи з 11 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти СОVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти СОVID-19 (форма № 028-1/о) (а. с. 17).
11 грудня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 10 грудня 2021 року № 120/ОС "Про відсторонення від роботи невакцинованого працівника" (а. с. 17).
Наказом структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" станція Запоріжжя 1 регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 28 лютого 2022 року № 4-ОС на підставі Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ОСОБА_1 допущено до самостійної роботи з 01 березня 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану (а. с. 159).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною шостою статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Системний аналіз норм права дає підстави для висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.
Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21(провадження № 14-172цс23).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 46 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Законом № 1645-ІІІ визначено правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, установлено права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Стаття 11 Закону № 1645-ІІІ визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше
частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).
Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) (далі - Положення № 267), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Накази Міністерство охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 Положення № 267).
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року затверджено Перелік № 2153.
У первинній редакції до Переліку № 2153 увійшли працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за № 1452/37074, затверджено зміни до Переліку № 2153, доповнено цей Перелік новими пунктами 4-6 такого змісту: "4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83".
До Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, віднесено й АТ "Укрзалізниця".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі - Закон № 4004-ХІІ) (до 01 жовтня 2023 року) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.
Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 59.