ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 521/14072/19
провадження № 61-12681св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеська міська рада,
розглянув в порядку письмового провадження скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року під головуванням судді Леонова О. С. та постанову Одеського апеляційного суду
від 13 липня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Гороміка Р. Д., Драгомерецького М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом в якому просить суд встановити факт її проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 в період з липня 2012 року по 21 грудня 2018 року.
Факт про встановлення якого просить позивач має для неї юридичне значення, оскільки дає право на спадкування після смерті ОСОБА_2 .
В обґрунтування своєї позовної заяви позивач зазначила, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 з липня 2012 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому вони були пов`язані спільним побутом, разом вели сумісне господарство, піклувались та турбувалися один про одного, мали взаємні права та обов`язки, спільний бюджет, проживали, як чоловік та дружина.
З 2012 року до липня 2015 року вони проживали разом у квартирі за адресою:
АДРЕСА_1 .
З липня 2015 року, коли ОСОБА_2 набув право власності на 388/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, позивач з ОСОБА_2 проживали у вказаній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Усі витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_2 та проведенням інших ритуальних обрядів, сплатила позивач.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з 388/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 заповіт не складав, порядок спадкування за законом не змінював, спадкоємці першої черги відсутні, тому ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою про прийняття спадщини, на підставі якої приватний нотаріус Одеського міського округу Фуфаєва О. О. завела спадкову справу № 6/2019.
Втім, оформити право на спадщину позивач не має можливості, з огляду на відсутність у неї на момент звернення до нотаріуса достатніх документів, які є підставою для закликання до спадкоємства за законом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 01 липня 2020 року позов
ОСОБА_1 задовольнив.
Встановив факт проживання чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 з липня 2012 року по 21 грудня 2018 року.
Одеський апеляційний суд постановою від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишив без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується наданими суду доказами, які містяться в матеріалах справи та оригінали яких були оглянуті судом. Інформація про реєстрацію нового шлюбу ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 2011 року по теперішній час відсутня.
Крім того допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відомості яких не суперечать одне одному, підтвердили спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, вказували на наявність у них спільного побуту, виникнення з цього приводу взаємних прав та обов`язків, які мали систематичний характер.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року представник Одеської міської ради Вінюков В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 01 липня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 13 липня 2023 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 552/196/20, від 02 червня 2021 року у справі № 133/960/19, від 16 грудня 2021 року у справі № 520/11063/19; від 23 вересня 2022 року у справі № 755/13926/20, від 07 листопада 2022 року у справі
№ 216/2651/21, від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 11 грудня 2018 року у справі № 521/17175/15, від 12 листопада 2020 року у справі № 750/12880/19.
Касаційна скарга містить посилання на те, що ОСОБА_1 не довела належними доказами факт її постійного проживання та відносин, притаманних подружжю, із спадкодавцем ОСОБА_2 з липня 2012 року до дня його смерті.
Вважає пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та докази, які стали для судів підставами для задоволення позову неналежними, недопустимими, недостовірними та недостатніми.
Окремо зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з липня 2012 року до 10 серпня
2014 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, а тому висновки судів про доведеність вимог позивача помилкові.
Аргументом касаційної скарги також є те, що суди проігнорували факт відсутності у спадковій справі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятої за заявою ОСОБА_1 .
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2023 року відкрив провадження та витребував справу № 521/14072/19 з Малиновського районного суду м. Одеси.
Справа № 521/14072/19 надійшла до Верховного Суду 27 вересня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2024 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
31 липня 2015 року ОСОБА_2 набув право власності на 388/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В. В. (а. с. 16, том 1).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 05 січня 2019 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис про смерть № 257 (а. с. 11, том 1).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 388/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Суди встановили, що ОСОБА_2 заповіт не складав, порядок спадкування за законом не змінював, спадкоємці першої черги після смерті спадкодавця відсутні. Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 6/2019 до майна померлого ОСОБА_2 копія якої долучена до матеріалів справи
(а. с. 78-92, том 1).
Суди також встановили, що ОСОБА_1, вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги до майна померлого ОСОБА_2, звернулася до приватного нотаріуса Одеського міськогонотаріального округу Фуфаєвої О. О. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 6/2019 та заявнику запропоновано надати документи, які підтверджують право на спадкування (а. с. 80, том 1).
Згідно копії спадкової справи № 6/2019 до майна померлого ОСОБА_2, із заявою про прийняття спадщини звернулася лише ОСОБА_1, як особа, яка вважає, що більше п`яти років проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 .
Інші спадкоємці за законом та/або за заповітом після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини не звертались.
Свідок ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні, повідомив, що він знайомий із ОСОБА_1 близько 5 років. Познайомились тоді, коли вона працювала разом із його дружиною в у кафе-барі, де ОСОБА_1 працювала поваром, а його дружина офіціанткою. Перші один-два місяці спілкувалися не тісно. З чоловіком ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 познайомився у кафе-барі, куди він приходив зустрічати ОСОБА_1 після роботи. Свідок завжди вважав ОСОБА_2 і
ОСОБА_1 чоловіком і дружиною, це вбачалося з їх поведінки і ставлення один до одного, але документів, які б засвідчували їх шлюб не бачив. У подальшому вони спілкувалися родинами, кілька разів на місяць могли проводити разом час на літньому майданчику кафе-бару, де працювала ОСОБА_1 і дружина ОСОБА_3 . Влітку 2015 чи 2016 року (точно він не пам`ятає), ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали квартиру на вулиці, назви якої від точно не пам`ятає, в районі "Молдованки", кінотеатру "Родина", поблизу вул. Б. Хмельницького у м. Одесі. Дружина раніше розповіла ОСОБА_1, що ОСОБА_3 займається ремонтними роботами, а оскільки ця квартира потребувала невеликого ремонту, ОСОБА_3 виконав ремонт у ній, здійснив оздоблювальні роботи, демонтаж старих вікон і встановлення металопластикових. Розраховувалися із ним за ці роботи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом. Вказана квартира була комунальною, розташована на першому поверсі. ОСОБА_3 бачив там лише одного сусіда. В їх кімнаті були старі меблі: шафа, диван, холодильник, телевізор. Спальне місце - лише диван.
ОСОБА_2 займався ремонтом радіотехніки. Він був самостійною людиною і не потребував стороннього догляду, але пересувався за допомогою палиці. Стосунки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були добрі, між ними була взаємоповага. Після того, як вони оселилися у вказаній квартирі, ОСОБА_3 із дружиною 1-2 рази на місяць приїздили туди в гості до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Бачили у квартирі особисті речі ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 (наступного дня після похорону) ОСОБА_3 із дружиною відвідували та підтримували ОСОБА_1 . Усі витрати, пов`язані із похованням і організацією поминального обіду сплатила ОСОБА_1 .
Допитаний свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що він є другом родини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 Познайомився з ОСОБА_2 20 років тому на ринку "Привоз". Покійний займався ремонтом радіотехніки і допомагав йому із технікою. Спочатку, коли вони познайомилися, ОСОБА_2 мешкав у квартирі на АДРЕСА_3, яку він втратив внаслідок невдалого обміну житла, у зв`язку із чим оселився у квартирі матері - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 з якою і мешкав до її смерті. ОСОБА_4 часто відвідував ОСОБА_2 (по кілька разів на тиждень). Він був свідком його стосунків із
ОСОБА_1 від їх початку і до смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_2 познайомився із ОСОБА_1 на АДРЕСА_4, де мешкав він сам і де винаймала кімнату ОСОБА_1 . Спочатку між ними були дружні стосунки, потім вони дуже зблизилися. ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_2 під час хвороби його матері, яка перенесла кілька інсультів, а після її смерті допомогла із похованням і підтримувала ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_8 (у 2012 році) вони почали мешкати спільно у квартирі АДРЕСА_5 і вже жили як подружжя, вели спільне господарство, сплачували комунальні платежі. На життя заробляли разом, ОСОБА_1 працювала поваром, а ОСОБА_2 ремонтував техніку. У вказаній квартирі вони прожили однією сім`єю близько 5 років, після чого ОСОБА_2 її продав та придбав квартиру АДРЕСА_6, куди вони вдвох і переїхали. Вказана квартира була більшою за площею та розташована на першому поверсі, це було для них дуже зручно. Вони спільними коштами зробили там невеликий ремонт, встановили металопластикові вікна. Ремонт робив хлопець на ім`я ОСОБА_9 . Між ОСОБА_10 і ОСОБА_11 були дуже гарні стосунки, ОСОБА_2 називав ОСОБА_1 "моя дружина", "Любушка-голубушка". Часто обіймав її. Коли ОСОБА_12 потрапила у лікарню (їй робили операцію із видалення жовчного міхура), ОСОБА_2 піклувався про неї, відвідував у лікарні, готував та привозив їжу. У розмовах із ОСОБА_4 ОСОБА_2 розповідав, що вони із ОСОБА_1 хочуть зареєструвати шлюб, але сталось так, що у грудні 2018 року ОСОБА_2 помер. Усі витрати, пов`язані із похованням і організацією поминального обіду взяла на себе ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні, повідомив, що він знайомий із ОСОБА_1 з 2015 року, вона є його сусідкою по комунальній квартирі
АДРЕСА_6 . ОСОБА_5 на праві приватної власності належить інша кімната у вказаній комунальній квартирі, де він постійно проживає. Наприкінці літа 2015 року сімейна пара ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбала кімнату у цій квартирі, яка розташована на першому поверсі будинку. Окрім кімнати ОСОБА_5 та ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у квартирі є ще одна кімната, в якій вже тривалий час ніхто не проживає, оскільки у власниці великі борги за сплату комунальних послуг. Коли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заселилися до вказаної квартири, вони назвалися чоловіком і дружиною. Зробили косметичний ремонт, замінили старі дерев`яні вікна на нові металопластикові. Вказані роботи виконував хлопець на ім`я ОСОБА_9 . ОСОБА_1 познайомила ОСОБА_5 із ним, оскільки у квартирі не прийнято впускати сторонніх і заведено завжди повідомляти одне одному, коли хтось приходить до квартири. Із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 він постійно контактував під час перебування на площі загального користування у комунальній квартирі (кухні, коридорі тощо). ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_5 вирішували питання встановлення у квартирі газової колонки, заміни вікна на загальній кухні та інші спільні побутові питання, разом розраховували бюджет на такі потреби. Спільні святкування у квартирі не проводилися. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дуже турботливо ставилися одне до одного, вони дуже часто разом готували на кухні, ніколи не сварилися та не кричали. ОСОБА_2 завжди називав ОСОБА_1 "моя дружина". У листопаді 2018 року у ОСОБА_5 захворіла матір і він поїхав доглядати за нею в Одеську область і просив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наглядати за його кімнатою, періодично телефонував їм. Під час одного із таких дзвінків дізнався, що ОСОБА_2 помер.
Місцевий суд також встановив, що довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 12 листопада 2014 року № 5105/001415, виданою ОСОБА_1, підтверджено, що її офіційною адресою в Україні є адреса:
АДРЕСА_1 (а. с. 133, 134, том 1).
Суди встановили, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 до серпня 2015 року у квартирі АДРЕСА_5 та здійснювала сплату комунальних платежів (за спожиту електроенергію, за вивіз сміття, за спожиту холодну воду, СДПТ тощо), що підтверджується копіями квитанцій № 13/49
від 30 липня 2015 року, № 24 від 30 липня 2015 року і № 21/92 від 27 липня 2015 року ООУ АТ "Ощадбанк" м. Одеса (а. с. 67, 68, том 1).
З копії акта від 14 вересня 2015 року № АОТ/ОD-0011505 місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 залишала на відповідальне зберігання товар в гіпермаркеті "Епіцентр" упродовж 3 днів - придбаний згідно КНК/ОD-0978729 від 14 вересня 2015 року - електроводонагрівач Aston Waterway VM 80 N4L, вартістю 1 774 грн (а. с. 69, том 1).
ОСОБА_1 придбала покриття для підлоги ПВХ Calaxary1/2 Omega на суму 174 грн, що підтверджується копією видаткової накладної гіпермаркету "Епіцентр"
від 09 вересня 2015 року РРЗ/ОD-0112992 (а. с. 69, том 1).
ОСОБА_1 26 липня 2017 року здійснювала замовленням віконної системи компанії Vigrand № 347 на суму 8 880 грн за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 70,
том 1).
Із змісту свідоцтва про поховання та договору про організацію та проведення поховання від 06 січня 2019 року місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 сплатила всі витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_2 та проведенням інших ритуальних послуг (а. с. 11-15, том 1).
З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 21 грудня 2019 року суди встановили, що на підставі заяви подружжя від 08 вересня 2011 року до Державного реєстру актів цивільного стану громадян були внесенні зміни, відповідно до яких шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 розірвано. Запис № 140 про державну реєстрацію розірвання шлюбу
від 20 жовтня 2011 року (а. с. 100-104, том 1).
Інформація про реєстрацію нового шлюбу ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 2011 року відсутня.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
За приписами частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.