ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 381/26/20
провадження № 61-2350св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року під головуванням судді Соловей Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А. у справі за позовом керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками водного фонду,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року керівник Фастівської місцевої прокуратури, діючи в інтересах Київської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з позовом, в якому, враховуючи заяву про зміну предмета позову (а. с. 216, том 1) просив:
- усунути перешкоди у праві розпорядження держави в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0133; 3224986200:01:001:0134; 3224986200:01:001:0139; 32249866200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136; 3224986200:01:001:0138; 3224986200:01:001:0135; 3224986200:01:001:0132, що розташовані на території Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства в адміністративних межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, місцевою прокуратурою виявлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Рішеннями Фастівської районної державної адміністрації Київської області
від 01 вересня 2009 року за № 955 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 4 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного розпорядження громадянам ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки.
У подальшому вищевказані земельні ділянки були відчужені відповідачу
ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку Державного науково-виробничого об`єднання "Картографія" від 12 листопада 2019 року за № 1117 відчужені відповідачу земельні ділянки частково накладаються на землі водного фонду - на прибережну захисну смугу річки Ірпінь, яка відноситься до середніх річок.
Таким чином, на думку прокурора, розпорядження Фастівської районної державної адміністрації в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 земельних ділянок є недійсними, а земельні ділянки підлягають поверненню у власність держави.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 07 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишив без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності прокурором позовних вимог.
Суди вважали, що відомості, відображені у копії відповіді Державного науково-виробничого об`єднання "Картографія", одержаній на запит прокурора, не можуть бути розцінені як допустимі докази накладення частин земельних ділянок на землі водного фонду.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначав, що з відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 02 березня 2020 року за № 60/21 вбачається, що проекти землеустрою, метою яких було встановлення прибережної захисної смуги річки Ірпінь на погодження до Держводагентства не надходили.
Допустимими доказами у даній справі можуть бути: акти органів влади; проекти землеустрою, виготовлені компетентними особами; містобудівна документація, розроблена та затверджена компетентними особами; технічна документація на землю, схеми водоохоронних земель, обмінні файли, виготовлені компетентними особами; дані з Державного земельного кадастру, дані з Публічної кадастрової карти та інші офіційні документи із землеустрою.
Із статуту Державного науково-виробничого підприємства "Картографія", відповідь якого на запит прокурора фактично покладена в обґрунтування позовної заяви, вбачається, що воно не є компетентним органом влади у сфері землеустрою, йому не надано право складати проекти землеустрою, містобудівну документацію, технічну документацію на землю, створювати обмінні файли, схеми водоохоронних земель на певній території, вносити дані до Державного земельного кадастру, та створювати інші офіційні документи із землеустрою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня
2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі
№ 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 07 листопада 2018 року у справі
№ 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц,
від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.
Вказує, що суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою ту обставину, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах прибережної захисної смуги річки Ірпінь, яка також була визначена та встановлена у ході землевпорядних робіт щодо поділу земельних ділянок ФОП ОСОБА_5 на яких також розміщується дренажний канал.
Обізнаність відповідача про перебування оспорюваних земельних ділянок у прибережній смузі річки Ірпінь також підтверджується тим, що після подачі позовної заяви у цій справі ОСОБА_1 здійснив їх поділ.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Перегон Ю. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги відповідачів просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Представник відповідача зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтується на матеріалах справи та є правильними.
Посилання касаційної скарги на неврахування правових висновків Верховного Суду не заслуговують на увагу, адже суди попередніх інстанцій у цій справі не досліджували та не вирішували питання щодо тих обставин, за яких викладені висновки Верховним Судом у наведених касатором справах.
Позиція інших учасників справи
У травні 2023 року від представника Київської обласної державної адміністрації - Дзюбенко О. до Верховного Суду надійшли письмові пояснення в яких він просить касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі, оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону.
Невизначеність межі прибережної захисної смуги не надає можливості до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадають під нормативно визначену зону від урізу води.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 квітня 2023 року відкрив провадження та витребував справу № 381/26/20 із Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Справа № 381/26/20 надійшла до Верховного Суду 19 травня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2023 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації Київської області
від 01 вересня 2009 року № 955 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України, вирішено передати у власність земельні ділянки громадянам України, зокрема ОСОБА_4 (3224986200:01:001:0079), ОСОБА_4 (3224986200:01:001:0078), ОСОБА_3 (3224986200:01:001:0077) та ОСОБА_2 (3224986200:01:001:0076) для ведення особистого селянського господарства в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області.
Спірні земельні ділянки на час прийняття рішення про їх відведення у 2007 році відносилися до земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вищевказані земельні ділянки 12 жовтня 2018 року на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені на користь ОСОБА_1 .
У подальшому відповідач ОСОБА_1 здійснив поділ земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами на 8 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137, 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132.
Прокурор додав до матеріалів справи лист Державного науково-виробничого об`єднання "Картографія" від 12 листопада 2019 року за № 1117, який було надано на вимогу Фастівської місцевої прокуратури Київської області в якому йшлося про те, що площі земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 накладені на землі водного фонду. Крім того, земельні ділянки з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0079 перетинають дренажний канал шириною 3 м в межах прибрежної 100-метрової водоохоронної смуги річки Ірпінь.
На підтвердження вказаного до відповіді були додані:
- схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду. Викопіювання з топографічної карти масштабу 1:10000 станом місцевості на 1997 рік;
- схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду. Викопіювання з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом місцевості на 2011 рік.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності прокурором позовних вимог.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком, враховуючи таке.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Згідно з пунктом "а" статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Відповідно до статті 1 ВК України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
Статтею 3 ВК України визначено, що до водного фонду України належать, зокрема, водотоки (річки, струмки).
Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі під водними об`єктами загальнодержавного значення.
За змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Судами встановлено, що розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 01 вересня 2009 року за № 955 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України, вирішено передати у власність земельні ділянки громадянам України, зокрема ОСОБА_4 (3224986200:01:001:0079), ОСОБА_4 (3224986200:01:001:0078), ОСОБА_3 (3224986200:01:001:0077) та
ОСОБА_2 (3224986200:01:001:0076) для ведення особистого селянського господарства в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області.