ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 201/2197/23
провадження № 61-2512св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дигас Ольги Петрівни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності договору та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1, від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 та стягнути з ОСОБА_2 1 500 000,00 грн, сплачених за договором як оплата за товар, 242 458,41 грн митних платежів, 571 453,88 грн інфляційних втрат та 74 185,76 грн - 3 процентів річних.
В обґрунтування позову зазначав, що вартість автомобіля він сплатив продавцю перед безпосереднім підписанням договору, а також поніс витрати на розмитнення транспортного засобу та зареєстрував його за собою.
Однак рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2021року у справі № 201/3240/21 договір купівлі-продажу транспортного засобу визнано недійсним за позовом колишньої дружини продавця ОСОБА_2 . Цим рішенням він позбавлений транспортного засобу, проте суд у справі № 201/3240/21 не повернув йому сплачені за авто кошти. Недійсність правочину має наслідком необхідність повернення коштів стороні договору, а також сплату інфляційних втрат з цієї суми та трьох відсотків річних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
13 жовтня 2023 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року стосовно службових осіб Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавської ОДА) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу (далі - КК) України. У вказаному кримінальному провадженні про підозру повідомлено колишньому голові Полтавської ОДА, його першому заступнику та раднику у вчиненні вищевказаних злочинів та ним обрано запобіжні заходи. Органом досудового розслідування обґрунтовано встановлені обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, а саме: голова Полтавської ОДА, його перший заступник та його радник вимагали та одержали неправомірну вигоду в завуальованій формі у вигляді транспортного засобу марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, вартістю 7 612 878,39 грн, що більше ніж у п`ятсот разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян, за забезпечення перемоги компаній у процедурах державних закупівель Полтавської ОДА, укладення з цими компаніями договорів з обслуговування автомобільних доріг Полтавської області та оплати наданих послуг з бюджету облждержадміністрації. Вказаний автомобіль визнано речовим доказом, оскільки під час досудового розслідування встановлено наявність достатніх підстав вважати, що вищезазначене майно може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року, а також вказаний автомобіль, на думку сторони обвинувачення, може бути предметом неправомірної вигоди, що відповідає критерію речового доказу. НАБУ встановлено, що викладені в договорі відомості про купівлю-продаж транспортного засобу за вказану суму не відповідають дійсності, оскільки будь-які грошові кошти в його оплату ОСОБА_1 не були передані ОСОБА_2, а реальна вартість вказаного автомобіля складала 7 612 878,39 грн. Також встановлено, що спірним транспортним засобом фактично володіла, користувалася та розпоряджалася інша особа, а керування здійснював водій цього авто.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу про підтвердження факту застосування наслідків недійсності правочину в цілому.
23 січня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня
2023 року до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України, відсутнє судове рішення та апеляційний суд об`єктивно не може розглянути справу до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства. Спір виник з приводу підтвердження обставин щодо отримання ОСОБА_4 належних ОСОБА_1 коштів як оплати вартості придбаного автомобіля. ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву стверджував, що у відносинах з приводу переоформлення права власності за ОСОБА_1 на транспортний засіб він виступав не як продавець, ніякого договору купівлі-продажу від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 не було, автомобіль передавався за дорученням третіх осіб як подарунок в завуальованій формі, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження, тобто стверджував про відсутність спрямування оспореного правочину на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
Апеляційний суд вказав, що в кримінальному провадженні № 52018000000000499 до об`єктивної сторони правопорушення віднесено те, що автомобіль марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, який визнано речовим доказом, було придбано в Німеччині ОСОБА_5, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були лише номінальними (формальними) власниками за документами; фактичним власником, який з 14 грудня 2017 року володів, користувався та розпоряджався автомобілем, був ОСОБА_3 і вказаний автомобіль визнаний речовим доказом. Обставини, які є предметом доказування в кримінальному провадженні, вказують на наявність правових підстав для зупинення провадження у справі. Зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, до вирішення іншої справи, з огляду на що провадження у цій справі слід зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дигас О. П. засобами поштового звʼязку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що зупинення провадження у справі до набрання вироком у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування (за відсутності кримінальної справи у суді) є порушенням норм процесуального права. Зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Апеляційний суд не вказав обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в чому полягає взаємозв`язок предметів розгляду цивільної справи та кримінального провадження, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду справи до винесення вироку у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження стосується третьої особи - ОСОБА_3, який не є стороною спору чи договору. Наявність судової справи чи вироку у кримінальному провадженні не може мати преюдиційне значення для розгляду цієї справи. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду апеляційної скарги та фактично вдався до збирання доказів з власної ініціативи, що порушує принцип розумності строків та правової визначеності.
Суд апеляційної інстанції порушив принципи розумності строків і правової визначеності та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України
від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15, від 01 лютого 2017 року у справі
№ 6-1957цс16, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі
№ 910/5425/18, від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18, від 21 квітня
2022 року у справі № 175/1814/19, стосовно ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 грудня 2017 року до України ввезений транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель G63AMG (том 1, а. с. 6).
В аркуші коригування митної декларації від 22 грудня 2017 року № UA806020/2017/215472 нараховано митних платежів на суму 202 048,67 грн та 40 409,74 грн (том 1, а. с. 7).
За змістом договору від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1, за ціною, що була визначена за домовленістю сторін, 1 500 000,00 грн; у пункті 2.1 договору зазначено, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.
Договір містить відмітку про те, що він підписаний і оформлений сторонами в Регіональному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області № 5341 в присутності адміністратора ОСОБА_6, яка перевірила відповідність інформації, внесеної до цього договору, документам, які надані сторонами договору (том 1, а. с. 8-9).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2021 року у справі № 201/3240/21 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною та поділ майна подружжя. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1, від 14 березня 2018 року № 5341/2018/857206 та визнано транспортний засіб спільним майном подружжя.У порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_4 право власності на частку у праві власності на транспортний засіб марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1, а. с. 15-17).
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду в м. Києві Усатова І. А. від 04 березня 2019 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1, а саме автомобіль марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1, а. с. 18).
За інформацією НАБУ від 28 квітня 2023року № 0411-202/13008 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25 травня 2018року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 368 та частиною четвертою статті 190 КК України. Також зазначено, що автомобіль марки Mercedes-Benz,модель G63AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1, який визнано речовим доказом, було придбано в Німеччині ОСОБА_5, а ОСОБА_4 (водій і помічник ОСОБА_5 ) та ОСОБА_1 (брат першої дружини ОСОБА_3 ) були лише номінальними (формальними) власниками за документами; фактичним власником, який з 14 грудня 2017 року володів, користувався та розпоряджався автомобілем, був ОСОБА_3 (том 1, а. с. 63-65); така ж інформація міститься і в повідомленні про підозру від 26 жовтня 2022 року (том 1, а. с. 77-81), витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1, а. с. 66-68), постанові про визнання речовим доказом та визначення місця зберігання транспортного засобу (том 2, а. с. 69-72).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України серед випадків, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачає об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.