ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 240/28959/22
адміністративне провадження № К/990/22943/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 (головуючий суддя: Шуляк Л.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 (головуючий суддя: Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі № 240/28959/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати ГУПФУ в Житомирській області призначити та щомісячно проводити позивачці нарахування, виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023, позов задовольнив частково:
визнав протиправною бездіяльність ГУПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати із 01.07.2022 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року;
зобов`язав відповідача здійснити із 01.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка стверджує, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
Вважає, що у зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17.07.2018 № 6-р/2018, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати доплату (підвищення) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-XII, проте таке підвищення не виплачується.
Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку в ГУПФУ в Житомирській області.
Відповідачем визнається, що позивачці не нараховувалось та не виплачувалось підвищення, як непрацюючому пенсіонеру.
З метою реалізації свого права на отримання щомісячної підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, позивачка звернулася із відповідною заявою до відповідача.
У відповідь на своє звернення, позивачка отримала відмову, оформлену листом від 29.09.2022 № 28778-25963/Б-02/8-0600/22, яка обґрунтована тим, що частина друга статті 39 Закону України № 796-XII (відновлена за рішенням КСУ) не передбачає та не дає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Позивачка, вважаючи, що ГУ ПФУ протиправно не виплачує їй щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених статтею 39 Закону № 796-XII, звернулася з позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії як непрацюючої пенсіонерки, яка проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), передбачене статтею 39 Закону № 796-ХІІ, проте у розмірі, який слід визначати виходячи із Закону № 1774-VIII - двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня календарного року.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018, яким відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, позивачка має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а не прожиткових мінімумів, як вирішено судами.
Вказує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18, в частині визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, що належить до виплати непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Вважає, що внаслідок неправильного застосування норм права, а також не врахувавши, що резолютивна частина рішення Конституційного Суду України не містить порядку застосування статті 39 Закону № 796-XII у редакції Закону №76-VIII, у т.ч. і щодо відновлення дії попередньої редакції статті 39 Закону № 796-XII до внесення змін згідно із Законом № 76-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин, відповідач просить Верховний Суд частково задовольнити касаційну скаргу позивачки шляхом скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нову постанову про відмову у задоволення позову в повному обсязі.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Спірним у цій справі є питання, чи застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, для визначення розміру підвищення пенсії особам, які мають право на таке підвищення відповідно до частини другої статті 39 Закону № 796-XII.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.02.2024 у справі № 240/19227/21 дійшла висновку, що наразі існує виключна правова проблема стосовно того, чи може прирівнюватись підвищення (доплата) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, до інших виплат, де не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIІI.
У цьому контексті в рішенні від 04.04.2024 Велика Палата Верховного Суду в справі №240/19227/21 зазначила таке.
"6.11. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
6.12. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
6.13. 1 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
6.14. У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
6.15. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
6.16. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.