ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 травня 2024 року
м. Київ
справа № 607/13421/22
провадження № 51-5168 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12022211060000120 від 09 липня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 років.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, цивільного позову та речових доказів.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку, 08 липня 2022 року близько 20:30 ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем Mercedec Benz 108 D р.н. НОМЕР_1, їхав автомобільною дорогою М19 "Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблене". Рухаючись в межах населеного пункту смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області у напрямку від м. Тернопіль до м. Теребовля, ОСОБА_6 порушив п. 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення із автомобілем Ford Sierra р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля Ford Sierra, ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 2 КК України та ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що суди:
· не застосували положення ст. 69 КК України та, призначаючи покарання ОСОБА_6, не врахували дані про особу винного, зокрема, те, що він раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, батьків з групою інвалідності, а також обставини, які пом`якшують покарання, у виді визнання вини, часткове відшкодування шкоди потерпілій та відсутність обставин, які обтяжують покарання;
· не дослідили належним чином відеозапис із нагрудних камер працівників патрульної поліції, інформацію про складення 08 липня 2023 року протоколу стосовно ОСОБА_6 за ст. 130 КУпАП та відповідні постанови судів про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Звертає увагу, що ці рішення судів не були скасовані. Зауважує, що вказані постанови виконані, а призначена судами сума штрафу була ним сплачена;
· залишили поза увагою те, що провадження про адміністративне правопорушення та кримінальне провадження ґрунтуються на одних і тих же фактах, що призвело до подвійного притягнення особи до відповідальності та порушення принципу non bis idem та відповідно ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, ОСОБА_6 посилається на те, що суддя апеляційного суду ОСОБА_9, відповідно до приписів КПК України повинен був заявити самовідвід.
Заперечень на касаційну до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, просила залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідком судового розгляду суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Втім висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та кваліфікація дій засудженого в касаційному порядку не оспорюється.
У свою чергу зміст доводів касаційної скарги фактично зводиться до того, що у цій справі ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та оскаржуваними рішеннями до кримінальної відповідальності за ст. 286-1 КК України, тобто порушено принцип non bis idem.
Насамперед колегія суддів звертає увагу, що питання про подвійне притягнення ОСОБА_6 до відповідальності стороною захисту в межах розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанції не порушувалися.
Водночас звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ОСОБА_6 вперше надав постанову судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року.
Відповідно до вищевказаних судових рішень ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП за те, що останній 08 липня 2022 року о 20:10 в смт. В. Березовиця на перехресті вулиць Микулинецька та Миру керував транспортним засобом марки "Mercedes-Benz" перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху.
Крім того, з постанови апеляційного суду, якою залишено постанову місцевого суду про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП без змін, вбачається, що підстави для проведення огляду на стан сп`яніння були встановленні 08 липня 2022 року одразу після вчинення ДТП. Також апеляційний суд зазначив, що винуватість ОСОБА_6, зокрема, підтверджується рапортом інспектора роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП від 08 липня 2022 року, відповідно до якого у той же день близько 20:10 в смт. Велика Березовиця на перехресті вулиць Микулинецька та Миру було виявлено ДТП, одним із учасників якої є водій транспортного засобу марки "Mercedes-Benz 108 D" ОСОБА_6, під час спілкування з яким, в останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та координації рухів.
Так, стаття 11 КК України передбачає, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
За положеннями ст. 9 КУПАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Аналіз вказаних норм призводить до висновку, що різниця між адміністративним та кримінальним правопорушенням полягає у ступені суспільної небезпечності, який є вищим саме у кримінальних правовідносинах.
Диспозиція ч. 2 ст. 286-1 КК України встановлює відповідальність, зокрема, за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.