ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 509/6357/21
провадження № 51-6846км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 8 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163160000346 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 2 місяці в арештному будинку.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 5 952 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000 грн та грошові кошти у розмірі 16 800 грн в рахунок компенсації витрат на правову допомогу.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 10 серпня 2021 року приблизно о 11:30, знаходячись у дворі домоволодіння за адресою свого мешкання ( АДРЕСА_2 ), на ґрунті раптового виниклого конфлікту, з метою заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою наявної у нього в руках мітли умисно наніс декілька прямих ударів в обличчя потерпілому ОСОБА_9, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження. Вказує, що висновок судово-медичної експертизи, який покладено в основу обвинувального вироку, містить ряд суттєвих розбіжностей і обставин, які, на думку сторони захисту, викликають обґрунтовані сумніви у тому, у який спосіб і в який період часу потерпілий отримав відповідні тілесні ушкодження, у зв`язку з чим стороною захисту заявлялося клопотання про виклик та допит експерта, пояснення якого могли мати суттєве та вагоме значення для об`єктивного розгляду справи. Зазначає, що показання свідка ОСОБА_10 з приводу дій потерпілого по відношенню до ОСОБА_8 суттєво різняться з показаннями свідка ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_9 та самого засудженого. Зазначає, що місцевим судом при вирішенні цивільного позову потерпілого, в порушення вимог ст. 22 КПК, не було належним чином перевірено переконливість на належність доказів, долучених останнім на його обґрунтування. Вказує, що місцевим судом не враховано те, що за час розгляду справи в суді, навколишня обстановка змінилася докорінно, а тому, на думку сторони захисту, діяння засудженого по відношенню до потерпілого взагалі втратило будь-яку небезпечність та значимість, що давало місцевому суду можливість застосувати до ОСОБА_8 положення ст. 48 КК. Про вищезазначені порушення сторона захисту наголошувала під час апеляційного розгляду, проте вказані доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який у своєму рішенні не надав мотивованих відповідей на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_8 вину у вчиненому не визнав та пояснив, що дійсно 10 серпня 2021 року він прибирав територію свого домоволодіння, зібране сміття склав в мішки, які потім поставив перед дорогою, щоб сміттєвоз їх забрав. Коли потерпілий ОСОБА_9 став кидати мішки зі сміттям через паркан на його територію домоволодіння, він став мітлою, яка була у нього в руках, відштовхувати мішки зі сміттям, але наміру нанести тілесні ушкодження потерпілому у нього не було, це трапилося випадково коли він махав мітлою, обороняючись.
Проте, твердження засудженого про непричетність до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів районним судом.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості засудженого обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_9, котрий підтвердив факт спричинення йому тілесних ушкоджень та пояснив, що 10 серпня 2021 року йому було потрібно їхати на роботу. Відкривши ролети він побачив мішки зі сміттям, та ОСОБА_8, який сперечався з сусідкою ОСОБА_12 .. Він нагнувся за мішком та кинув його за паркан, потім нагнувся взяти другий мішок, і в цей час ОСОБА_8 щіткою двічі ткнув йому у очі. Він пішов додому промити око, яке боліло, потім викликали швидку допомогу, яка приїхала через 30 хвилин, його забрали до лікарні.
Допитана у суді свідок ОСОБА_12 пояснила, що в день подій 10 серпня 2021 року які відбувалися по АДРЕСА_3 вона побачила, як сусід ОСОБА_8 складав сміття та ставив його під ролети потерпілому. Дружина потерпілого вийшла та побачила, що складають сміття під ролети, почала робити зауваження. Обвинувачений ОСОБА_8 стояв за своїм парканом. Потерпілий ОСОБА_9 відкривши ролети і побачивши мішки із сміттям, попросив ОСОБА_8 їх прибрати. Потім потерпілий вийшов і відкинув пакет. Свідок зазначила, що ОСОБА_8 був агресивно налаштований, взяв мітлу та двічі відштовхнув нею потерпілого, потерпілий схватився рукою за своє око. ОСОБА_13 він пхнув в обличчя потерпілого, після того, як останній попросив прибрати сміття із його території домоволодіння. Удар мітлою був здійснений умисно, відразу потрапив у обличчя, потерпілий взявся за око. Удар був сильний зі всього маху. Було здійснено кілька ударів, скільки не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що потерпілий ОСОБА_9 є її чоловіком, а обвинувачений ОСОБА_8 її сусідом. 10 серпня 2021 року приблизно о 11:30 вона вийшла на передбудинкову територію та побачила по всій території розкидане сміття, розбитий посуд та розляпані каналізаційні відходи. Вона зайшла до будинку де знаходилась приблизно дві години, оговтуючись від побаченого. Після цього коли вона з чоловіком зібралися виїжджати на автомобілі, відкривши ролети побачили сміття і будівельні матеріали. ЇЇ чоловік нагнувся за сміттєвими пакетами та, взявши пакет, відкинув його на територію домоволодіння обвинуваченого. В цей час ОСОБА_8 на своїй ділянці біля краю паркану підмітав листя дворовою мітлою, якою через паркан вдарив її чоловіка в обличчя. Чоловік відразу схватився за очі, ОСОБА_8 ще раз вдарив по обличчю її чоловіка. Оскільки очі чоловіка були червоні та боліли, вони викликали швидку допомогу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №144 від 4 жовтня 2021 року у ОСОБА_9 виявлена травма лівого яблука у вигляді травматичної ерозії рогівки. Дане тілесне ушкодження виникло від дії тупого предмета і могло бути заподіяне в строк та за механізмом, на який вказував потерпілий. Дана травма, за даними медичної документації, за своїм характером і перебігом призвела до розладу здоров`я на строк понад шести днів і не більш трьох тижнів і за цим критерієм та відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
Місцевий суд зазначив, що сам обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував, що наніс удар потерпілому в той час коли розмахував щіткою у бік потерпілого, що також підтверджує факт умисного нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 .
При цьому місцевий суд критично поставився до показань обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не вчиняв дій які йому інкриміновані, а також його позиції, яка полягає у самозахисті від нападу потерпілого ОСОБА_9, в процесі якого він наніс тілесні ушкодження потерпілому, розцінив виключно як позицію захисту і спосіб уникнення від кримінальної відповідальності та зазначив, що потенційно згубних дій, яким характеризується небезпека, потерпілим вчинено не було, а перекидування мішків зі сміттям через паркан на територію домоволодіння ОСОБА_8 не можна вважати нападом потерпілого на обвинуваченого.