ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 484/2185/22
провадження № 51-7333км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152110000327, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Катеринівка Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 травня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, засуджено ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 травня 2022 року, та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Згідно з вироком суду 5 червня 2022 року приблизно о 14:00 ОСОБА_6, будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, під час дії воєнного стану, з метою викрадення чужого майна прийшли до квартири ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ), отримавши не це його дозвіл.
Далі, діючи повторно, ОСОБА_6 разом з вказаною особою, по черзі відволікаючи увагу ОСОБА_8, викотили з квартири до коридору під`їзду належний останньому велосипед, після чого з місця вчинення злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальної шкоди на суму 4 050 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, кваліфікація дій засудженого є неправильною, оскільки вчинене ним кримінальне правопорушення не було пов`язані з умовами воєнного стану, а тому вони мають кваліфікуватись за ч. 2 ст. 185 КК, як крадіжка, вчинена повторно. Стверджує, що диск з відеозаписом з камери відеоспостереження магазину є недопустимим доказом, оскільки він здобутий з порушеннями вимог кримінального процесуального закону та не відкривався стороні захисту, а свідчення ОСОБА_9 про те, що він упізнав себе на цьому відеозаписі є також недопустимими. Інші докази, на які посилаються суди у рішеннях, на думку захисника, не спростовують твердження засудженого про те, що жодної участі у вчиненні злочину він не приймав. Про вказані порушення сторона захисту наголошувала в апеляційній скарзі, проте вони залишились поза увагою апеляційного суду, тому його рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК і також підлягає скасуванню.
Прокурор звертався із касаційною скаргою, однак до початку розгляду справи у порядку ст. 432 КПК України відмовився від неї.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу подану захисником і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Разом з тим, ОСОБА_9 в суді вину у скоєному не визнав та зазначив, що до потерпілого йшов з метою прибрати, однак про викрадення майна ні з ким не домовлявся. Проте його твердження про не причетність до вчинення крадіжки не знайшли свого підтвердження в ході дослідження доказів судом першої інстанції.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу засудженого та на підтвердження його винуватості у вчиненні крадіжки обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_8 котрий підтвердив, що в день події до нього прийшли ОСОБА_6 з ОСОБА_10 допомогти, на що він погодився. ОСОБА_6 сів на стільці у кімнаті разом з ним, а ОСОБА_10 вийшов. Потім він почув, як ОСОБА_11 закричала: "ОСОБА_14, велосипед украли", а потім: "Хлопці, віддайте велосипед". На думку потерпілого, ОСОБА_6 був у стані сильного наркотичного сп`яніння, говорив важко, розказував, як його звати і що він служив в армії. Він не бачив, як ОСОБА_10 викотив велосипед з квартири. Коли почули крик про крадіжку, ОСОБА_6 вискочив і побіг на вулицю. Зазначив, що його кітель з нагородами був біля дивану, їх викрали ще першого разу. Тоді ж, на думку потерпілого, хлопці вирішили викрасти велосипед і повернулися за ним.
Показання потерпілого є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, з показаннями: свідка ОСОБА_11, котра підтвердила, що коли хлопці зайшли до квартири, ОСОБА_10 зайшов до неї на кухню, де стояв велосипед, а інший пішов у кімнату до потерпілого. Далі, ОСОБА_10 вийшов у коридор, взяв віник, почав підмітати і в той же час котив велосипед. Коли вона обернулась, то побачила, що велосипеда немає, а віник валяється на підлозі. Вона кричала ОСОБА_10, але він її не чув. ОСОБА_6 весь час був у кімнаті з потерпілим і потім вийшов, коли ОСОБА_10 вже спустився; свідка ОСОБА_12, котрий пояснив, що про крадіжку дізнався від працівників поліції, коли попросили його показати відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких було видно, як два хлопці виносили з під`їзду велосипед. Свідок згадав, що реально їх бачив, а саме, як вони бігли. ОСОБА_10 побіг, а ОСОБА_6 котив велосипед. Зазначив, що добровільно видав відеозапис поліції.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема: витяг з ЄРДР, з якого убачається, що 5 червня 2022 року було розпочато кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК за заявою ОСОБА_8 ; лист ПТ "Донкредит", з якого видно, що ОСОБА_10 5 червня 2022 року під фінансовий кредит здав під заставу велосипед " Азімут Ендуро26", тобто саме такий, про який зазначав потерпілий; висновок товарознавчої експертизи, яким встановлено вартість викраденого майна (4 050 грн); протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, з яких убачається, що потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_11 впізнали за рисами обличчя ОСОБА_6, як особу, котра 5 червня 2022 року здійснила крадіжку велосипеда.