ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 760/22387/14-к
провадження № 51-5900км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6,
виправданих ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000785, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сербичани, Сокирянського району, Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_2,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 і ОСОБА_8 обвинувачувалися у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалося насильством, із застосуванням спеціальних засобів за відсутності ознак катування (ч. 2 ст. 365 України) та службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання завідомо неправдивих документів (ч. 1 ст. 366 КК України) за обставин, детально наведених у судових рішеннях.
Так, ОСОБА_8 (оперуповноважений сектору карного розшуку 2-го територіального відділу міліції Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві) та ОСОБА_7 (оперуповноважений сектору боротьби з торгівлею людьми та злочинами проти моралі ВКР Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві), будучи працівниками правоохоронного органу, виконуючи доручення слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_9 на вручення повістки про виклик ОСОБА_10, 03 липня 2013 року, приблизно о 09:00 прибули в приміщення арт-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3", яке розташоване в будівлі ТЦ "Європорт" по АДРЕСА_3, де не маючи на те законних підстав, умисно, явно перевищуючи владу та межі наданих їм повноважень, якими вони були наділені у зв`язку із посадами, які обіймали, незаконно, спричинили ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження ( ОСОБА_11 схватив правою рукою ОСОБА_10 за шию та почав душити, а ОСОБА_12 рукою ударив ОСОБА_10 в область носа, потім правою ногою - в гомілкову частину лівої ноги) тобто, застосували до потерпілого фізичне насильство, після чого, із застосуванням спеціальних засобів (наручників) затримали останнього та примусово доставили до СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Цього ж дня після приїзду до СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві слідча ОСОБА_9 відпустила ОСОБА_10, оскільки підстав для його затримання в порядку ст. 208 КПК України не було.
Крім цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 03 липня 2013 року приблизно о 12:00, з метою здійснення тиску на ОСОБА_10 та приховування своєї злочинної діяльності, склали рапорти на ім`я начальника ДКР МВС України генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_13, в якому виклали неправдиві відомості щодо вчинення ОСОБА_10 опору під час затримання, а в подальшому, на підставі вказаних рапортів, ОСОБА_14 склав адміністративний протокол КИ № 0062839 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП, в якому вказав завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_10 "вчинив злісну непокору працівникам міліції".
Надалі матеріали справи про адміністративне правопорушення було скеровано до Солом`янського районного суду м. Києва, який 04 липня 2013 року виніс постанову про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (255 гривень). 12 вересня 2013 року вказана постанова місцевого суду була скасована Апеляційним судом міста Києва, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_10 складу адміністративного правопорушення.
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 виправдано через недоведеність, що в їх діяннях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Київський апеляційний судухвалою від 30 червня 2023 року залишив без змінвиправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА_7 і ОСОБА_8 складу інкримінованих кримінальних правопорушень.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду про виправдання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та не взяв до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к, провадження № 13-57кс18).
На касаційну скаргу прокурора сторона захисту подала письмові заперечення, в яких вказує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала вимоги касаційної скарги, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий апеляційний розгляд.
Захисник ОСОБА_6, виправдані ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вважали оскаржуване судове рішення законним, а касаційну скаргу прокурора - необґрунтованою.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, усупереч твердженням прокурора ухвала апеляційного суду про залишення без зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_10, в яких порушувалися питання стосовно незаконності виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд, провівши часткове судове слідство, навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без зміни.
Таке рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами ст. 373 КПК України, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінального провадження має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.