ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/6266/22
провадження № 51-402км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 рокуОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк2 роки та покладено на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо долі речових доказів у провадженні.
Районний суд установив, що ОСОБА_6 09 травня 2022 року близько 00:05, перебуваючи в приміщенні ВП-2 Деснянського УП ГУНП України в м. Києві, що на вул. Милославській, 23-Д в м. Києві, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_7, під час якого, діючи необережно та не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій у виді смерті потерпілого, наніс ОСОБА_7 один удар правою рукою у ліву щелепно-скроневу ділянку голови ОСОБА_7, від якого останній вдарився правою частиною голови об стіну та одразу впав на підлогу, вдарившись потилицею, отримавши тяжке тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепу, забоями коркового шару обох півкуль головного мозку, масивною субдуральною гематомою та субарахноїдальними крововиливами, що викликало набряк-набухання головного мозку та призвело до його стиснення, від чого настала смерть ОСОБА_7 09 травня 2022 року о 13:50 в приміщенні лікарні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування касаційної скарги стверджує, що всупереч положень статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції не надав усіх відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, зокрема, в частині перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 цього Кодексу.
На думку сторони обвинувачення, під час досудового розслідування та судового розгляду достеменно було встановлено наявність у ОСОБА_6 умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.
Зокрема наполягає, що ОСОБА_6 беззаперечно усвідомлював, що, наносячи удар рукою в ліву щелепно-скроневу ділянку голови потерпілого, який жодних активних дій щодо обвинуваченого не вчиняв, можуть бути спричинені тяжкі тілесні ушкодження, оскільки потерпілий стояв в притул до бетонної стіни та міг після удару впасти і вдаритись головою, тобто акцентує, що без завдання засудженим удару потерпілий не вдарився би головою об стіну і від цього не настали б наслідки у виді смерті ОСОБА_7 .
Підсумовуючи стверджує, що неправильна кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 119 КК призвела до призначення засудженому надто м`якого покарання і безпідставного застосування до нього положень ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони обвинувачення заперечень не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 433 КПК).
За правилами ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а під час їх перегляду виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Суд відхиляє твердження прокурора про ненадання апеляційним судом належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильної кваліфікації місцевим судом дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 119 КК, з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Так, із матеріалів провадження слідує, що суд першої інстанції дослідив надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зокрема показання самого обвинуваченого, свідків, експерта, а також дані, що містяться у протоколах, складених за результатами слідчих дій, висновках експертиз та інших письмових доказах, зміст яких детально наведено у вироку. На підставі цих безпосередньо досліджених доказів районний суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ч. 1 ст. 119 КК, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.
Місцевий суд встановив, що ОСОБА_6 під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_7 наніс останньому один удар правою рукою у ліву щелепно-скроневу ділянку голови, від якого потерпілий вдарився правою частиною голови об стіну та одразу впав на підлогу, вдарившись потилицею.
Суд, допитавши експерта ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та дослідивши дані відеозапису з камер відеоспостереження загального коридору ВП № 2 Деснянського УП ГУ НП в м. Києві, висновки експертів від 11 травня - 20 липня 2022 року № 021-1570-2022 та від 24 липня 2022 року № 022-46-1570-2022, з`ясував, що тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до смерті ОСОБА_7 виникло не від удару ОСОБА_6 рукою в голову ОСОБА_7, а внаслідок удару потерпілим головою під час падіння на підлогу та другого удару об підлогу потиличною ділянкою голови.
Таким чином, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження суд першої інстанції встановив, що тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_7, було не безпосереднім наслідком заподіяного ОСОБА_6 удару в голову потерпілого, а результатом падіння останнього і ударом головою об тверду поверхню, чого ОСОБА_6 хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити.
Не погодившись із вироком суду сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Апеляційний суд, перевіривши наведені прокурором доводи в скарзі, погодився з районним судом, що за встановлених фактичних обставин цієї справи дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно, тобто за ч. 1 ст. 119 КК.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, врахувавши пояснення та висновки експерта, показання обвинуваченого, відповідно до яких, тілесне ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_7, було не безпосереднім наслідком заподіяного ОСОБА_6 удару в ділянку голови потерпілого, а результатом двох травматичних дій з падінням останнього і ударом головою об тверду поверхню. При цьому цей суд констатував, що ОСОБА_6, завдаючи удар відкритою долонею руки, хоч і не передбачав настання наслідків у виді смерті потерпілого, але повинен був і міг передбачити, а з огляду на спосіб нанесення одного удару потерпілому, в діях обвинуваченого не вбачається умислу на спричинення саме таких тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких стала смерть потерпілого.