ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 598/2047/14-к
провадження № 51-174км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК та виправдано за цими статтями у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень.
Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та арешту майна у провадженні.
Тернопільський апеляційний суд вироком від 09 жовтня 2023 року скасував вирок районного суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 135 ККта ухвалив новий вирок, якимОСОБА_6 визнав винуватим за ч. 1 ст. 135 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 49, 74 КК ОСОБА_6 звільнив від відбування покарання за закінченням строків давності. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 08 липня 2014 року близько 03:00, керуючи автомобілем "ЗАЗ-ВІДА" (д. н. з. НОМЕР_1 ), на автошляху між населеними пунктами Стриївка-Киданці Тернопільського району Тернопільської області здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_8, якому внаслідок наїзду було спричинено різного виду тілесні ушкодження, які належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент їх спричинення. Надалі, в порушення вимог підпунктів "а", "б", "в", "г", "е" пункту 2.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), ОСОБА_6 після скоєної дорожньо-транспортної пригоди, не зупинив керований ним транспортний засіб, не вжив заходів до надання першої медичної допомоги, збереження слідів пригоди, а вчинивши наїзд автомобілем на потерпілого ОСОБА_8, поставив його у небезпечний для життя стан і, знаючи, що потерпілий позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок такого безпорадного стану, залишив потерпілого ОСОБА_8 в нічний час без допомоги на проїжджій частині дорожнього полотна за межами населеного пункту та зник з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що апеляційний суд дав неправильно оцінку фактичним обставинам справи, що призвело до кваліфікації його дії за ч. 1 ст. 135 КК. Однак таке рішення вважає хибним, зважаючи, що цей злочин належить до злочинів приватного обвинувачення, кримінальне провадження щодо яких може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого. Оскільки з заявою про притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК на момент розгляду справи судом першої інстанції потерпіла не зверталась, тому суд не міг постановити обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 135 КК. Також заперечує визнання апеляційним судом ряду доказів допустимими, що призвело до його засудження за ч. 1 ст. 135 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, та просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, оскаржуване судове рішення просила залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги засудженого, він не погоджується з наданою апеляційним судом оцінкою доказам та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Рішення суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі засудженого не оспорюється.
Водночас засуджений порушує питання про перегляд вироку апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, однак колегія суддів уважає їх безпідставними з огляду на таке.
У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПК визначено, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повинні бути законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).