ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 183/6934/20
провадження № 61-7483св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Перещепинська міська рада, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Ніна Петрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у складі судді Майної Г. Є. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Барильської А. П., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Перещепинської міської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 розірвано шлюб між ним та ОСОБА_3 . До ухвалення зазначеного рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про смерть якої він дізнався лише 28 вересня 2019 року.
Зазначені обставини були підставою для звернення до суду із заявою про перегляд рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 за нововиявленими обставинами. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року було скасовано рішення суду від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18, провадження у справі закрито. Таким чином, шлюб між ним та ОСОБА_3 не був розірваний.
21 вересня 2020 року він як спадкоємець першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причин пропуску ним строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для прийняття спадщини.
Зазначав, що в установлений законом строку він не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебував у місцях позбавлення волі, а саме у Державній установі "Синельниківська виправна колонія № 94", з якої звільнився 18 червня 2020 року.
Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів щодо наявності у нього об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про смерть якої він дізнався 28 вересня 2019 року. Посилання позивача на те, що він перебував у місцях позбавлення волі у період, що припадає на строк прийняття такої спадщини, не є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини, оскільки у період перебування в місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть спадкодавця, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач не надав та не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, витребував справу з суду першої інстанції.
30 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи є належні та допустимі докази на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, яким суди не надали належної оцінки. ОСОБА_1 перебував у місцях позбавлення волі, а тому не зміг у строк, встановлений законодавством звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Він пропустив незначний строк, оскільки звернувся із заявою про прийняття спадщини через три місяці після звільнення з місць позбавлення волі. Позивачеві не було відомо, який саме нотаріус видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину, тому він не знав до якого нотаріуса направляти заяву про прийняття спадщини поштою. Також йому був необхідний час для оформлення довіреності на представлення його інтересів у приватного нотаріуса.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У липні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. Ф., просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також просив продовжити строк на подання відзиву, оскільки копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 31 травня 2023 року отримав лише 23 червня 2023 року, що підтверджується відповідними доказами.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Ямковий В. Ф., продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу та прийняти вказаний відзив.
На обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Перебування позивача у місцях позбавлення волі у період, що припадає на строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 відповідно до статті 1272 ЦК України, не є поважною причиною, оскільки в період перебування в місцях позбавлення волі, будучи обізнаним про смерть спадкодавця, позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса. З моменту звільнення позивача з місць позбавлення волі до моменту звернення ОСОБА_1 до нотаріуса пройшло три місяці, що свідчить про відсутність поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Висновки Верховного Суду, на які посилається позивач як на підставу касаційного оскарження стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
Також ОСОБА_2 просить стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та здійснювати розгляд справи за участю учасників справи.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 у період з 17 червня 2015 року до 18 червня 2020 року відбував покарання у Державній установі "Синельниківська виправна колонія № 94", що підтверджується відповідною довідкою установи виконання покарань.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який зареєстрований 12 квітня 2005 року виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 12.
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - за нововиявленими обставинами. Посилався на те, що до ухвалення зазначеного рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про існування такої події заявникові стало відомо лише 28 вересня 2019 року.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року у справі № 191/2518/18 заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у справі № 191/2518/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу скасовано за нововиявленими обставинами, провадження у справі закрито.
У зв`язку із чим, позивач ОСОБА_1 відповідно до статті 1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 вересня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_4, звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса від 21 вересня 2020 року № 68/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропуском ним строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П. завела спадкову справу № 15/2019.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23 травня 2019 року, зареєстрованим у реєстрі за № 175, ОСОБА_2 як спадкоємець другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, отримав свідоцтво про право спадщину на земельну ділянку площею 5,330 га, кадастровий номер 1223210500:02:014:0434, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
Суди встановили, що у Новомосковському міськрайонному суді Дніпропетровської області розглядається цивільна справа № 183/6171/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Монашко Н. П., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 175, та визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.