ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/42361/21
провадження № 61-15061св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк" (акціонерне товариство "Сенс Банк"),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Інеса Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цвєткова Глєба Олександровича, на постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня
2023 рокуу складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), правонаступника публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В., про визнання кредитором, припинення іпотеки, стягнення коштів.
2. Позовна заява мотивована тим, що до ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", перейшло право власності на заставне майно, вартість якого більше ніж сума заборгованості за основним зобов`язанням ОСОБА_2 .
3. Оскільки ОСОБА_1 як майновий поручитель виконав зобов`язання ОСОБА_2 перед ПАТ "Укрсоцбанк" в повному обсязі, тому просив суд:
- визнати ОСОБА_1 кредитором за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/5502 від 28 лютого 2008 року та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/5887 від 21 березня 2008 року на загальну суму 1 436 116,03 доларів США;
- визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором № 02-10/619 від 28 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник АТ "Альфа-Банк"), у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;
- визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором № 02-10/977 від 21 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник АТ "Альфа-Банк"), у зв`язку з припиненням основного зобов`язання;
- вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснений державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. В. на підставі іпотечного договору № 02-10/977 від 21 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 6865558, щодо об`єкту обтяження - квартира АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 195 883,97 доларів США, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 5 179 701,05 грн;
- вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня
2022 року у складі судді Фролової І. В. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_1 кредитором за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 10-29/5502 та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 21 березня 2008 року № 10-29/5887 на загальну суму 1 436 116,03 дол. США.
Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року №02-10/619 та іпотечним договором від 21 березня 2008 року № 02-10/977, укладених між ОСОБА_1 та банком, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.
Стягнено з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 195 883,97 дол. США, що на дату подання позовної заяви еквівалентно 5 179 701,05 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
5. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва
від 05 жовтня 2022 року стягнуто з правонаступника ПАТ "Укрсоцбанк" - АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 37 838,40 доларів США.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення суду у справі №757/30515/15-ц, яким вирішено спір щодо стягнення заборгованості і визначено розмір заборгованості боржника ОСОБА_2 перед кредитором АТ "Альфа-Банк", на які посилається відповідач як на преюдиційні, не мають преюдиційного значення для ОСОБА_1 (іпотекодавця, майнового поручителя), оскільки він не був залучений та не брав участі у розгляді вказаної справи, в якій такі обставини були встановлені, тому він має право доводити, що сума боргу за відповідними кредитними договорами/ зобов`язаннями є меншою або відсутня взагалі.
7. Оскільки зобов`язання ОСОБА_2 перед АТ "Альфа-банк" за кредитними договорами №10/29-5502 від 28 лютого 2008 року та №10-29/5887 від 21 березня 2008 року є припиненими за рахунок майна ОСОБА_1, останній має право бути визнаним кредитором, оскільки в силу приписів частини другої статті 11 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням, а тому похідні позовні вимоги в частині визнання припиненою іпотеки заіпотечними договорами також підлягають задоволенню у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.
8. З урахуванням проведених судом першої інстанції розрахунків, суд першої інстанції вважав, що існує переплата (надміру отримані кошти) за наслідками задоволення кредиторських вимог відповідача, з урахуванням заставної вартості предмета іпотеки.
9. Оскільки з 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав, є помилковим, а тому в даній частині позовних вимог суд відмовив.
10. Ухвалюючи додаткове рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума витрат на правничу допомогу складає суму з урахуванням вартості витраченого часу адвоката (18 250,00 доларів США) та Гонорару успіху
(19 588,40 доларів США) у загальному розмірі 37 838,40 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день здійснення оплати, понесення якої підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційні скарги АТ "Альфа-Банк", яке змінило назву на акціонерне товариством "Сенс Банк", задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 жовтня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, а заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з висновками про вартість майна від 27 травня 2013 року, вчинених суб`єктом оціночної діяльності ПП "Енергомакс", вартість нежилого приміщення № 153 загальною площею
206,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, становить 4 019 000,00 грн; вартість однокімнатної квартири
АДРЕСА_3, становить 1 570 000,00 грн.
13. Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 у справі № 757/30515/15 за позовом АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 02 березня 2020 року, була встановлена і стягнута сума непогашеної заборгованості за кредитними договорами ОСОБА_2 перед банком у розмірі 671 013,34 доларів США, яка була розрахована з урахуванням судових рішень про звернення стягнення на предмети іпотеки та зарахуванням у встановлений цими судовими рішеннями розмір заборгованості вартості предметів іпотеки.
14. Оскільки рішення Шевченківського районного суду міста Києва
від 20 вересня 2022 року підлягає скасуванню з відмовою у позові, апеляційний суд дійшов висновку про скасування додаткового рішення цього ж суду, як похідного від основного рішення суду.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
15. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Цвєткова Г. О., на постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
19. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-466цс15,
від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-932цс15; у постановах Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 44/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1041/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №921/730/13-г, з урахуванням яких майновий поручитель, іпотекодавець може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/ або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі.
21. Вважає, що рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/ або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням, тому рішення судів у справах № 761/17653/13-ц та №757/30515/15-ц, на які посилається суд апеляційної інстанції як на преюдиційні, не мають преюдиційного значення для ОСОБА_1, оскільки іпотекодавець не був залучений та не брав участі у розгляді вказаних справ, а тому він має право доводи, що сума боргу за кредитними договорами є меншою або взагалі відсутня.
22. Також, оскільки вартість предмету іпотеки не була предметом розгляду у справі про стягнення заборгованості, то наявні всі правові підстави оспорювати її цифрове значення і посилатись на її невірне визначення для задоволення вимог іпотекодержателя.
23. В матеріалах справи наявні розрахунки позивача, які суд апеляційної інстанції не дослідив, але з яких вбачається, що відповідач повністю задовільнив свої кредиторські вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/5502 від 28 лютого 2008 року, оскільки заборгованість позичальника, встановлена станом на 22 квітня 2013 року в сумі 623 765,82 доларів США, є повністю погашеною.
24. Також апеляційний суд не врахував, що за змістом частини другої статті 11 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення вимог іпотекодержателя майновим поручителем за рахунок предмета іпотеки відносини між іпотекодержателем, який є кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя при цьому виникає право регресу до боржника, отже, права кредитора за основним зобов`язанням набуває майновий поручитель. Ця норма узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 512 ЦК України.
25. Зазначав, що суд апеляційної інстанції не врахував, що суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, а з матеріалів справи вбачається, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки за кредитним договорами банком було застосовано позасудовий спосіб врегулювання.
26. Враховуючи застосування позасудового способу врегулювання та приписи частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобовязання є недійсними.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
27. У січні 2024 року представник АТ "Сенс Банк" як правонаступник АТ "Укрсоцбанк" - адвокат Самокиша В. Ю. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", найменування якого змінено на АТ "Сенс Банк") було укладено іпотечний договір № 02-10/619, згідно з яким у якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії
№ 10- 29/5502 від 28 лютого 2008 року було передано в іпотеку нежиле приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 206,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
29. Згідно з пунктом 1.2. іпотечного договору № 02-10/619 заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін встановлена у розмірі 6 241 800,00 грн, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим на день укладення цього договору становило 1 236 000,00 доларів США.
30. Згідно з пунктом 1.3. іпотечного договору № 02-10/619 розмір основного зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії
№ 10-29/5502 від 28 лютого 2008 року складає 584 000,00 доларів США.
31. 21 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", найменування якого змінено на АТ "Сенс Банк") було укладено іпотечний договір №02-10/977, згідно з яким у якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/5887 від 21 березня 2008 року було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .
32. Згідно з пунктом 1.2. іпотечного договору № 02-10/977 заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1 999 800,00 грн.
33. Згідно з пунктом 1.3. іпотечного договору № 02-10/977 розмір основного зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії
№ 10-29/5887 від 21 березня 2008 року складає 277 200,00 доларів США.
34. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва
від 26 листопада 2013 року у справі №761/17651/13 у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/5887 від 21 березня 2008 року у розмірі 1 570 000,00 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 05 серпня 2008 року, зареєстрованого в Київському міському БТІ 07 серпня 2008 року, шляхом визнання права власності на вказану квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк".
Визнано за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 05 серпня 2008 року, зареєстрованого в Київському міському БТІ 07 серпня 2008 року.
35. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року було скасовано, у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено.
36. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року рішення апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року у справі № 761/17651/13-ц скасовано, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року залишено в силі.
37. Ухвалою від 17 жовтня 2017 року у допуску до провадження Верховним Судом України справи № 761/17651/13-ц про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 12 липня 2017 року відмовлено.
38. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва
від 29 жовтня 2013 року у справі № 761/17653/13 в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 у сумі 4 019 000,00 грн було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк", права власності на нежиле приміщення АДРЕСА_5 за ціною, встановленою у п. 1.2. договору іпотеки, згідно з яким заставна вартість предмету іпотеки є договірною і погоджена сторонами у сумі 6 241 800,00 грн.
39. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року скасовано, ухвалено нове про відмову ПАТ "Укрсоцбанк" у задоволенні позовних вимог.
40. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року у справі № 761/17653/13-ц рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року скасовано, залишено в силі заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року.
41. Ухвалою від 23 жовтня 2017 року у допуску до провадження Верховного Суду України справи № 761/17653/13-ц за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до
ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
42. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
43. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права