ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 753/10182/20
провадження № 61-5714св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, державний реєстратор Київської філії комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант" Лебідь Тетяна Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант" Лебідь Т. П. про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування права власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 08 лютого 2006 року між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком "АВАЛЬ" (далі - АППБ "АВАЛЬ", банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), укладено кредитний договір № 014/1179/74/391, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 89 000,00 дол. США для особистих потреб на придбання житла - квартири АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 08 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки майнових прав (далі - договір іпотеки майнових прав, іпотечний договір), предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1, за умовами якого майнові права на квартиру передані банку.
Позивачка стверджує, що протягом шести років виплачувала банку тіло кредиту та проценти за користування кредитом. Внаслідок кризи та стрімкого зростання курсу долара у 2012 році проведена реструктуризація боргу, у зв`язку з чим було змінено валюту виконання зобов`язань за кредитним договором на гривню. За таких обставин, у неї виникла заборгованість за кредитом.
Ураховуючи заборгованість за кредитним договором, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості.
Дарницький районний суд міста Києва 03 червня 2015 року ухвалив судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором у розмірі 693 933,12 грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2015 року змінено в частині розміру заборгованості за кредитом та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 690 883,12 грн.
На підставі цього судового рішення відкрито виконавче провадження. На день подання позовної заяви виконавче провадження не закінчено.
У позовній заяві позивачка звертає увагу на те, що 31 жовтня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки майнових прав. Цього ж дня між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ТОВ "Оптимум Фактор" укладено договір відступлення права вимоги № 31102017/01, а 18 травня 2018 року між ТОВ "Оптимум Фактор" та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 18052018/01 та договором іпотеки майнових прав.
24 травня 2018 року ОСОБА_2 переоформила на себе право власності на спірну квартиру з порушенням законодавства України, умов іпотечного договору, чим порушила майнові права позивачки, позбавивши права власності на квартиру.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд скасувати право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 26314987, номер розділу в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1560548580000.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року
ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 боргових зобов`язань за кредитним договором № 014/1179/74/391 від 08 лютого 2006 року ОСОБА_2 як іпотекодержателем задоволено свої грошові вимоги до ОСОБА_1 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки згідно з положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку".
ОСОБА_2 при зверненні до державного реєстратора надано усі документи, необхідні для здійснення реєстратором вказаної реєстраційної дії, а беручи до уваги те, що позивачкою не надано суду належних, достатніх і переконливих доказів, які б у своїй сукупності дали змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов задоволенню не підлягає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 17 березня 2023 року про виправлення описки, скасовано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Скасовано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 26314987, номер розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1560548580000.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд під час вирішення питання про законність набуття права власності на іпотечне майно на ім`я ОСОБА_2 не врахував положень Закону України "Про іпотеку", договору іпотеки майнових прав від 08 лютого 2006 року, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
У пунктах 7.1, 7.2, 7.3 договору іпотеки майнових прав зазначено, що на предмет іпотеки може бути звернено стягнення іпотекодержателем в разі несплати іпотекодавцем двох чергових платежів (суми кредиту та/або відсотків по ньому) згідно з кредитним договором (графіка платежів) протягом одного календарного року, або в разі, якщо іпотекодавець у момент настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, забезпечених іпотекою, не виконає їх у повному обсязі; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду; реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом його продажу за власним розсудом (з використанням аукціону, прилюдних торгів, комісійних торгів) або шляхом переходу предмету іпотеки у власність іпотекодержателя за вибором останнього. В останньому випадку предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя за ціною, визначеною на момент такого переходу за згодою сторін, а в разі недосягнення згоди - за рішенням суду.
Таким чином, іпотечним договором, укладеним між АППБ "АВАЛЬ" та ОСОБА_1, передбачено позасудовий спосіб захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора - застереження в іпотечному договорі про перехід предмета іпотеки у власність до іпотекодержателя за вибором останнього.
Проте оспорюваний перехід предмета іпотеки у власність до іпотекодержателя відбувся з порушеннями договору іпотеки та вимог Закону. Так, 18 травня 2018 року ОСОБА_2, набувши право вимоги за договором іпотеки, письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором у строк 30 днів та наміри звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги ОСОБА_1 не направила, набувши 24 травня 2018 року право власності на іпотечне майно.
Надану ОСОБА_2 в додатку до відзиву на позовну заяву копію вимоги від попереднього кредитора - ТОВ "Оптимум Фактор" від 15 лютого 2018 року та копію рекомендованого повідомлення про вручення вимоги про погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_3 (чоловік позивачки), не можна вважати належним та достатнім доказом виконання цих вимог відповідно до Закону та іпотечного договору.
Державний реєстратор Київської філії КП Вишенківської сільської ради "Добробут-Гарант" Лебідь Т. П. 24 травня 2018 року прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2, при цьому в порушення вимог пункту 7.3 іпотечного договору при переході іпотечного майна у власність ОСОБА_2 не досягнуто згоди з іпотекодавцем ОСОБА_1 щодо ціни предмета іпотеки.
Вказану обставину в установленому законом порядку відповідачка не довела.
Відповідачка надала суду копію договору про розірвання договору про відступлення права вимоги № 18052018/01 від 18 травня 2018 року, з якого вбачається, що 18 січня 2019 року ТОВ "Оптимум Фактор" і ОСОБА_2 розірвали договір про відступлення права вимоги, за яким відповідачка стала новим кредитором, у зв`язку з несплатою новим кредитором ціни договору, визначеної у пункті 2.4 договору (700 000,00 грн).
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухилився від належного з`ясування цієї обставини, обмежившись лише тим, що ОСОБА_2 заперечила існування вказаного договору від 18 січня 2019 року.
Таким чином, апеляційний суд виснував, що ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 не у спосіб, передбачений статтею 328 ЦК України, із порушенням вимог договору іпотеки майнових прав від 08 лютого 2006 року та положень Закону України "Про іпотеку", а тому вказане право власності підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує про те, що апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 755/15905/15-ц, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 755/7423/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, від 21 квітня 2021 року у справі № 593/1826/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 522/18222/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 592/10781/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 910/9907/21 та від 23 лютого 2023 року у справі № 372/548/20-ц.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2, набувши право вимоги за договором іпотеки майнових прав, письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором у строк 30 днів та про намір звернути стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1 не направила, внаслідок чого незаконно набула 24 травня 2018 року право власності на іпотечне майно.
У матеріалах справи містяться копії вимоги про погашення заборгованості за кредитом та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від попереднього кредитора - ТОВ "Оптимум Фактор" від 15 лютого 2018 року, а також копії рекомендованого повідомлення про вручення вимоги чоловікові позивачки, однак апеляційний суд вказав, що такі документи не можна вважати належним та достатнім доказом виконання положень Закону і договору іпотеки майнових прав.
Щодо застосування норм статей 512, 514 ЦК України, то у нового кредитора/іпотекодержателя ОСОБА_2 відсутній обов`язок надсилання боржнику/іпотекодавцю ОСОБА_1 нової письмової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором та наміру звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки така вимога надсилалася позивачці попереднім кредитором і була отримана її чоловіком.
З приводу недосягнення згоди з іпотекодавцем щодо оцінки предмета іпотеки при переході іпотечного майна у власність ОСОБА_2, то позивачка, будучи обізнаною з наміром іпотекодержателя звернути стягнення на квартиру та з вартістю, за якою іпотекодержатель набуде її у власність, жодних заперечень не висловлювала та оцінку предмета іпотеки (квартири), проведену суб`єктом оціночної діяльності станом на 05 лютого 2018 року, не оскаржувала.
Провадження у суді касаційної інстанції
01 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
09 серпня 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_4 у касаційному провадженні № 61-5714св23 на підставі службових записок секретаря Першої судової палати Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено ОСОБА_5. та Фаловську І. М.
15 січня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді Верховного Суду ОСОБА_5. у касаційному провадженні № 61-5714св23 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Карпенко С. О. та Фаловську І. М.
15 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та АППБ "АВАЛЬ", правонаступником якого є ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", укладено кредитний договір № 014/1179/74/391, за яким банк надав позичальнику кредит із лімітом 89 000 дол. США на споживчі цілі на строк до 08 лютого 2016 року (т. 1, а. с. 22-24).
З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 08 лютого 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки майнових прав, за умовами якого предметом іпотеки є майнові права на квартиру за адресою забудови: АДРЕСА_2, тип квартири - трикімнатна, поверх - АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 38).
18 грудня 2006 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору іпотеки майнових прав, за яким адресу забудови у пункті 1.4 основного договору викладено у новій редакції: адреса забудови: АДРЕСА_4, кількість кімнат - 3, загальна площа - 108,90 кв. м; жила площа - 59,20 кв. м.; вартість квартири - 533 200,00 грн (т. 1, а. с. 40).
03 березня 2012 року між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, за якою змінено валюту виконання зобов`язання на гривню та зменшено процентну ставку на 10,5 %, з кінцевим строком повернення кредиту - 03 лютого 2027 року (т. 1, а. с. 28-32).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2015 року, зміненим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 жовтня 2015 року (справа № 753/4707/15-ц), стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 690 883,12 грн заборгованості за кредитним договором (т. 1, а. с. 58-65).
31 жовтня 2017 року право вимоги за кредитним договором з усіма додатковими договорами та угодами до нього відступлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк", про що позивачку проінформовано у листі-повідомленні банку від 31 жовтня 2017 року.
31 жовтня 2017 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ТОВ "Оптимум Фактор" укладено договір про відступлення права вимоги № 31102017/01 (т. 1, а. с.186-187). На підставі цього договору про відступлення права вимоги до ТОВ "Оптимум Фактор" перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки майнових прав від 08 лютого 2006 року.
18 травня 2018 року ТОВ "Оптимум Фактор" уклало договір про відступлення права вимоги № 18052018/01 з ОСОБА_2, за яким до ОСОБА_2 перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки майнових прав від 08 лютого 2006 року (т. 1., а. с.190-192).