ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/11230/20
провадження № 61-1105св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кубрак Олег Олександрович,на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня
2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позовну заяву мотивовано тим, що 21 лютого 2020 року між нею та
ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання (догляду), відповідно до умов якого вона передала належну їй на праві приватної власності квартиру
АДРЕСА_1, взамін чого відповідач (набувач) зобов`язався повністю її утримувати, забезпечувати харчуванням, доглядом, медикаментами, за необхідності, стаціонарним медичним лікуванням, необхідною допомогою та зберігати в її безоплатному користуванні спірну квартиру в цілому довічно. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами в сумі 2 500 грн на місяць, які відповідач зобов`язався передавати їй готівковими коштами щомісячно.
Позивачка зазначає, що відповідач умови договору не виконує, з березня
2022 року грошові кошти їй не надає, комунальні послуги на утримання квартири, в якій вона проживає, не оплачує, у зв`язку з чим накопичились величезні борги, через які вона ризикує лишитися без постачання води, електроенергії, тепла, газу.
Посилаючись на викладене, позивач просила розірвати договір довічного утримання від 21 лютого 2020 року, визнати за нею право власності на квартиру та скасувати заборону на відчуження спірної квартири, виключивши відповідний запис з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року
у складі судді Лісовської О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач жодним чином не порушує умови договору довічного утримання, а навпаки вживає заходів з метою сприяння нормалізації стосунків між сторонами. Відповідач та його сім`я за час існування правовідносин за договором не допускали істотного порушення його умов та завжди всіляко сприяли тому, щоб мирно врегулювати питання між сторонами. За весь час виконання договору позивач не скаржилася на неналежність її догляду відповідачем. Суд врахував, що з літа 2022 року між сторонами погіршились відносини, при цьому відповідач позбавлений був можливості продовжувати виконувати умови договору через ставлення позивачки до нього та її категоричне несприйняття будь-якої допомоги. З огляду на викладене, суд не вбачав підстав для розірвання договору довічного утримання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір довічного утримання (догляду), укладений між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 21 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О. П., зареєстрований в реєстрі за № 142.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач не спростував належними доказами доводи позивача про невиконання ним умов договору довічного утримання щодо сплати комунальних послуг та сплати щомісячного грошового утримання у сумі 2500 грн після березня 2022 року, що є підставою для розірвання цього договору.
Суд вважав, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання права власності на квартиру, оскільки правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.
Також за наявності рішення про розірвання договору довічного утримання скасування документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, належить до повноважень державного реєстратора, а не суду, тому апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування заборони на відчуження квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
До Верховного Суду 17 січня 2024 року засобами поштового зв`язку від імені ОСОБА_2 - адвокат Кубрак О. О.подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року справа № 757/32769/15-ц, від 27 січня 2022 року справа № 361/2838/18, від 18 травня 2022 року справа № 759/10079/19-ц, від 09 грудня 2020 року справа № 199/3846/19, від 03 листопада 2021 року справа № 757/39725/19-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач не порушував умови договору довічного утримання, а навпаки вживав заходів з метою сприяння нормалізації стосунків між сторонами. Відповідач та його сім`я за час існування правовідносин за договором не допускали істотного порушення його умов та завжди всіляко сприяли тому, щоб мирно врегулювати питання між сторонами. За весь час виконання договору позивач не скаржилася на неналежність її догляду відповідачем. З вересня 2022 року між сторонами погіршились відносини, при цьому відповідач позбавлений був можливості продовжувати виконувати умови договору через ставлення позивачки до нього та її категоричне несприйняття будь-якої допомоги. При цьому виконання ним умов договору до цього часу сторони не фіксували через довірливі взаємини між ними.
Відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що вона ніколи не відмовлялась від отримання грошової допомоги, яку зобов`язався надавати відповідач, а подання позову було зумовлено саме невиконанням відповідачем цього обов`язку з березня 2022 року, що ним не спростовано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 18 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
З`ясовані судами фактичні обставини справи
21 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання (догляду), відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_1 передає належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язується матеріально утримувати та доглядати ОСОБА_1 довічно.
Зокрема, пунктами 6, 6.1 договору передбачено, що набувач зобов`язується повністю утримувати відчужувача, забезпечувати її харчуванням, доглядом, медикаментами, за необхідності, стаціонарним медичним лікуванням, необхідною допомогою та зберігати в її безоплатному користуванні спірну квартиру в цілому довічно. Відчужувач має право проживати в усій квартирі, що є предметом договору, довічно. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами в сумі 2 500 грн на місяць, які будуть передаватися відчужувану готівковими коштами щомісячно.
Цей договір може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужуача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача (пункт 13 договору).
З березня 2022 року ОСОБА_2 не сплачував на користь ОСОБА_1 2 500 грн матеріального забезпечення щомісячно.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння) передусім має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує в наслідок недієздатності.
Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Відтак зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.