Постанова
Іменем України
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 1519/21474/2012
провадження № 61-16677св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка підписана представником Шидеровою Наталією Сергіївною, на постанови Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 рокув складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2012 року акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", банк) звернулося із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та внесення змін до кредитного договору.
Позов мотивований тим, що згідно договору про іпотечний кредит №1789-н від 01 серпня 2007 року ВАТ "Державний ощадний банк України" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 200 000 дол. США, строком до 01 серпня 2032 року, зі сплатою процентів за користування кредитом. Наданий кредит забезпечений порукою ОСОБА_2
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року у справі №1519/2-4031/11 задоволено позов ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь банку заборгованість за договором про іпотечний кредит №1789-н від 01 серпня 2007 року на суму 2 465 627,72 грн, що еквівалентно 309 340 дол. США.
Банк зазначав, що згідно зі статтею 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Неодержання прибутку банку від виконання банківських операцій може привести до порушення діяльності фінансової установи, акції якої повністю належать державі, а відтак зменшення надходжень до бюджету у якості платежів та податків, що негативно вплине на можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб. У зв`язку із зазначеним порушенням умов кредитного договору може спричинити невиконання банком мети діяльності. Відповідачі відмовляються в добровільному порядку виконувати умови кредитного договору, тому позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду.
Банк просив:
стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість, яка станом на 19 листопада 2012 року складає:
прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 37 443,15 дол. США;
пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 1 238,19 дол. США;
пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 22 778,39 дол. США;
прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 5 040 грн;
пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 1 403,29 грн, а всього 61 459,73 дол. США та 6 443,29 грн;
внести зміни до договору про іпотечний кредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року, а саме в пункті 1.2 слова та цифри "на 300 (триста) місяців" замінити на "терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду"; в пункті 1.5 "останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 01 серпня 2032 року" замінити на "датою здійснення останнього платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду".
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2013 року в складі судді: Михайлюка О. А., позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість, яка виникла на підставі договору про іпотечний кредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року, у сумі: прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 37 443,15 дол. США; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 1 238,19 дол. США; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 22 778,39 дол. США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 5 040,00 грн; пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 1 403,29 грн, а всього 61 459,73 дол. США та 6 443,29 грн.
Внесено зміни до договору про іпотечний кредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року, а саме в пункті 1.2 слова та цифри "на 300 (триста) місяців" замінено на "терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду"; в пункті 1.5 "останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 01 серпня 2032 року" замінено на "датою здійснення останнього платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду".
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" сплачений судовий збір в сумі 3 219,00 грн.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
згідно договору про іпотечний кредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року ВАТ "Державний ощадний банк України" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 200 000 дол. США, строком до 01 серпня 2032 року, зі сплатою процентів за користування кредитом. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 серпня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно якого він зобов`язався відповідати по кредитному договору як солідарний боржники з ОСОБА_3 ;
відповідачі відмовляються в добровільному порядку виконувати умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 19 листопада 2012 року складає 61 459,73 дол. США та 6 443,29 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року в складі судді: Михайлюка О. А., виправлено у заочному рішенні Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2013 року, допущену описку в другому абзаці резолютивної частини, виклавши його наступним чином: ""Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість, яка виникла на підставі договору про іпотечний кредит № 1789-н від 01 серпня 2007 року, в сумі: прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 по 19 листопада 2012 року - 37 443,15 дол. США; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 1 238,19 дол. США; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 22 778,39 дол. США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 5 040,00 грн; пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 1 403,29 грн, а всього 61 459,73 дол. США та 6 443,29 грн".
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при виготовленні тексту заочного рішення, у другому абзаці резолютивної частини, допущена описка в зазначенні особи на користь якої підлягає стягненню заборгованість.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2020 рокув складі судді: Михайлюка О. А., заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 липня 2013 року залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, однак в судові засідання не з`являлась, про причини неявки суд не повідомляла;
у заяві ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не визначені докази, які мають істотне значення для розгляду справи та слугували б підставою для скасування заочного рішення.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 рокув складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана у передбачений процесуальним законодавством України строк після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення;
апеляційним судом установлено, що банк, звернувшись у 2011 році до суду з позовом просив стягнути з відповідачів заборгованість по цьому ж кредитному договору достроково. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року в справі № 1519/2-4031/2011, яке набрало законної сили, цей позов було задоволено у повному обсязі. Банк такими діями змінив строк повернення кредиту, який в даному випадку вважається таким, що настав з часу звернення банку з позовом до суду - лютий 2011 року;
у зв`язку із цим у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимог про внесення змін до кредитного договору, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню. Апеляційний суд визнав необґрунтованими позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за відповідний період часу з відповідачів, оскільки позивачем не надано належний її розрахунок. Судом також встановлено безпідставність вимоги позивача про стягнення комісійної винагороди банку за супроводження кредиту, оскільки її стягнення суперечить Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року про виправлення описки скасовано.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" у цій справі;
ухвала про виправлення описки від 28 липня 2014 року є похідною від заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року, яке скасоване апеляційним судом, а тому вона також підлягає скасуванню.
Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Фаловської І. М., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., касаційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Ухвали Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
ухвала від 08 липня 2020 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року та ухвала від 08 липня 2020 року про поновлення процесуального строку і відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року постановлена суддею апеляційного суду Таварткіладзе О. М. одноособово (а. с. 179-181), а не колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів, визначеною протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями (а. с. 172-173), як це передбачено статтею 359 ЦПК України;
у касаційній скарзі АТ "Державний ощадний банк України" фактично оскаржує ухвали Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року, оскільки доводи та підстави касаційної скарги зводяться до незаконності відповідних процесуальних документів апеляційного суду та безпідставного прийняття до розгляду апеляційної скарги відповідача на зазначені рішення суду першої інстанції;
за таких обставин заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд у складі судді Таварткіладзе О. М. дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року та ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року. У зв`язку із зазначеним підлягають скасуванню ухвали Одеського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 20 жовтня 2021 року в справі № 2-2548/08; від 03 листопада 2021 року в справі № 554/5366/15.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 січня 2022 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 березня 2022 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
банком не доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме, що після ухвалення заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №1789-н від 01 серпня 2007 року у повному обсязі банк має право стягувати заборгованість в сумі: прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 37 443,15 дол. США; пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 1 238,19 дол. США; пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 22 778,39 дол. США; прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 5 040,00 грн; пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 1 403,29 грн, а всього 61 459,73 дол. США та 6 443,29 грн;
за договором про іпотечний кредит №1789-н від 01 серпня 2007 року визначено кінцевий термін повернення кредиту 01 серпня 2032 року. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року у справі №1519/2-4031/11 задоволено позов ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь банку заборгованість за договором про іпотечний кредит №1789-н від 01.08.2007 2 465 627, 72 грн, що еквівалентно 309 340 дол. США. Отже, строк повернення кредиту за вказаним договором змінився на 31 січня 2011 року;
право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, у зв`язку із ухваленням заочного рішення Малиновським районним судом м. Одеси 31 травня 2011 року про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит №1789-н від 01 серпня 2007 року в повному обсязі та зміни строку повернення кредиту, у банка припинилось право нараховувати проценти за користування кредиту, пені та комісійної винагороди, а позовних вимог з підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, банк не заявляв;
обґрунтовуючи вимоги щодо внесення змін умов договору про іпотечний кредит №1789-н від 01 серпня 2007 року, а саме в пункті 1.2 слова та цифри "на 300 (триста) місяців" замінити на "терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду"; в пункті 1.5 "останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 01 серпня 2032 року" замінити на "датою здійснення останнього платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду", банк стверджував, що неодержання прибутку банку від виконання банківських операцій може привести до порушення діяльності фінансової установи, акції якої повністю належать державі, а відтак зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податків, що негативе вплине на можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб. У зв`язку із зазначеним порушення умов кредитного договору може спричинити невиконання банком мети діяльності;
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13 зазначив, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати;
у судовому засіданні банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження істотності порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням відповідачем, яка виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє банку отримати очікуване при укладенні договору, а також не встановлено, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати;
оскільки у банку після 31 січня 2011 року припинилося право нараховувати проценти за користування кредитом, пеню та комісійну винагороду, а вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв та відсутністю правих підстав для зміни умов договору, то у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за його безпідставністю. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 496/2783/15 (провадження №61-12448св18).
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року про виправлення описки у судовому рішенні скасовано.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
постановою Одеського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено;
оскільки ухвала Малиновського районного суду м. Одеси про виправлення описки від 28 липня 2014 є похідною від заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року, яке скасовано апеляційним судом, ухвала суду також підлягає скасуванню.
Аргументи учасників справи
20 листопада 2023 року АТ "Державний ощадний банк України" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, на дві постанови Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року (повне судове рішення складено 16 жовтня 2023 року), в якій просило:
постанови Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року скасувати;
передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "Державний ощадний банк України" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 6 652,60 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2020 року зазначено, що ОСОБА_1 повідомлялась про призначені судові засідання належним чином та була обізнана про час та місце розгляду справи. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2020 року строк ОСОБА_1 для подання заяви про перегляд заочного рішення поновлено не було;
відповідно до наявної у матеріалах справи інформації місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Саме вказана адреса місця реєстрації та проживання ОСОБА_1 зазначена і в заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі. На вказану адресу Малиновським районним судом м. Одеси надсилались копії процесуальних документів у справі № 1519/21474/2012. ОСОБА_1 не була позбавлена права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 1519/21474/2012 в Єдиному державному реєстрі судових рішень;
у червні 2015 року AT "Ощадбанк" звернувся із позовом про звільнення майна з-під арешту. Одним з відповідачів є ОСОБА_3 В абзаці третьому позову зазначається про рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року у справі № 1519/2-4031/11 та від 12 липня 2013 року у справі № 1519/21474/2012, і до позову додані зазначені рішення суду. 20 жовтня 2015 року Овідіопольським районним судом Одеської області у справі № 509/2764/15-ц ухвалено рішення, згідно якого ОСОБА_3 визнала позов AT "Ощадбанк" про звільнення майна з-під арешту у повному обсязі. Тому ОСОБА_1 було відомо про заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року у справі № 1519/21474/2012 ще з 2015 року, а копію повного тексту судового рішення було отримано нею разом з позовною заявою AT "Ощадбанк" про звільнення майна з-під арешту. Вказані обставини також підтверджуються постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 1519/2-4031/11;
апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, відповідно до якої апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Окрім того суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 1519/21474/2012. Ухвала про відкриття апеляційного провадження від 10 січня 2022 року не містить обґрунтованих мотивів про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, що є порушенням норм процесуального права;
відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 умови укладеного договору необхідно тлумачити у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання. Сторони в кредитному договорі узгодили всі умови, у тому числі термін користування лімітом кредитування до 01 серпня 2032 року(включно), строки й порядок нарахування процентів (підпункт 1.6.1.1 пункту 1.6 кредитного договору) та дію договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 8.1. кредитного договору). Звертаючись із позовною заявою про стягнення заборгованості та пені, банк керувався умовами кредитного договору, які передбачали нарахування процентів та пені у зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором. На момент ухвалення рішення суду була інша судова практика, яка передбачала звернення до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за процентами та пені, тому рішення суду є законним та обґрунтованим, і воно не може бути скасовано лише з підстав зміни судової практики в 2018 році;
помилковим є висновок апеляційного суду, який базується на тому, що банк змінив у січні 2011 року строк повернення кредиту, оскільки судом не досліджувалися матеріали справи № 1519/2-4031/11 (у матеріалах справи № 1519/2-4031/11 відсутня вимога про відкликання кредиту, а сам позов поданий AT "Ощадбанк" 25 лютого 2011 року);
оскаржена постанова не містить обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісійної винагороди. Судом не було досліджено пункт 1.12. кредитного договору, відповідно до якого щомісячна комісія банку за обслуговування валютного рахунку становить - 80 грн;
пеня була нарахована правомірно, виходячи з умов кредитного договору та з урахуванням позовної давності, передбаченої сторонами в пункті 7.8. кредитного договору;
оскільки заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2013 року у справі № 1519/21474/2012 є законним та обґрунтованим, то ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 28 липня 2014 року про виправлення описки в рішенні суду скасуванню не підлягає.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
30 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 16 січня 2024 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 листопада 2021 року у справі № 1519/21474/2012; від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц; від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16; від 11 грудня 2018 року у справі № 921/6/18; від 13 березня 2019 року у справі № 639/4278/16-а; від 15 січня 2021 року у справі № 756/8164/19; від 05 липня 2018 року у справі № 44/227-б; від 09 грудня 2020 року у справі № 2-4889/11; від 24 лютого 2021 року у справі № 243/2181/16-ц; від 24 червня 2021 року у справі № 753/9460/16-ц та постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15.
Фактичні обставини
Суди встановили, що згідно договору про іпотечний кредит №1789-н від 01 серпня 2007 року ВАТ "Державний ощадний банк України" надав ОСОБА_3 кредит в сумі 200 000,00 дол. США, строком до 01 серпня 2032 року, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 серпня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно якого він зобов`язався відповідати по кредитному договору як солідарний боржник з ОСОБА_3 .
Відповідачі відмовляються в добровільному порядку виконувати умови кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 19 листопада 2012 року складає:
прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 37 443,15 дол. США;
пеня за прострочений основний борг по кредиту за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 1 238,19 дол. США;
пеня за прострочені проценти за користування кредитом за період з 05 листопада 2010 року по 19 листопада 2012 року - 22 778,39 дол. США;
прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 5 040,00 грн;
пеня за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01 жовтня 2009 року по 19 листопада 2012 року - 1 403,29 грн, а всього 61 459,73 дол. США та 6 443,29 грн.
Апеляційний суд встановив, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 1519/2-4031/11 АТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, позов банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором №1789-н від 01 серпня 2007 року у розмірі 2 465 627,72 грн.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").
У заочному рішенні Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 1519/2-4031/11 зазначено, що:
ОСОБА_3 встановлені договором терміни повернення наданого їй кредиту та терміни сплати відсотків за кредитом не виконує. Не виконання кредитного договору підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості станом на 05 листопада 2010 року;
кредит був наданий ОСОБА_3 в повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №903720_001 від 01 серпня 2007 року, таким чином, банк виконав свої зобов`язання за кредитними договорами в повному обсязі;
в порушення умов кредитних договорів ОСОБА_3 не здійснювала оплату кредиту та відсотків за його користування, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 05 листопада 2010 року за кредитним договором № 1789-н від 01 серпня 2007 року складає 309 340,29 дол. США;
відповідачі сповіщались належним чином про існування заборгованості, що підтверджується копіями листа № 24-09/1243 від 15 травня 2008 року, вимоги №24-09/931 від 07 лютого 2008 року щодо погашення боргу за кредитним договором №1789-н від 01 серпня 2007 року".
Позиція Верховного Суду
Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.