ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/20966/19
провадження № 61-5661св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Відкрите акціонерне товариство банк "Біг Енергія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт", ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року в складі судді Панченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року в складі колегії суддів Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства банку "Біг Енергія" (далі - ВАТ банк "Біг Енергія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гровінг Стейт" (далі - ТОВ "ФК "Гровінг Стейт"), ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С. І., про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, стягнення пені.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 07 вересня 2005 року між ним і ВАТ банк "Біг Енергія" укладено кредитний договір, а у подальшому додаткові угоди до нього, відповідно до умов яких банк зобов`язався надати позичальнику кредит на споживчі потреби у загальному розмірі 70 000,00 дол. США зі строком повернення до 09 березня 2010 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань позивач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, про що укладено договір іпотеки від 07 вересня 2005 року.
Зазначав, що у 2013 році ВАТ банк "Біг Енергія" відступило право вимоги за кредитним й іпотечним договорами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра і гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра і гарантія"), яке 21 липня 2016 року відступило право вимоги за вказаними правочинами на користь ТОВ "ФК "Гровінг Стейт", яке, у свою чергу, 21 липня 2016 року відступило право вимоги за ними ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що укладені між відповідачами договори відступлення права вимоги за кредитним й іпотечним договорами суперечать нормам матеріального права, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором може бути здійснено лише на користь іншого банку або фінансової установи, яка повинна мати ліцензію на здійснення фінансових операцій. ОСОБА_2 є фізичною особою, тому відступлення права вимоги на її користь суперечить частині третій статті 512, статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім цього, спірний договір підпадає під визначення договору факторингу, який може укладатися лише фінансовою компанією, включеною до Державного реєстру фінансових установ, яка має відповідну ліцензію на здійснення факторингових операцій. Недійсність договору про відступлення права вимоги за кредитним договором зумовлює недійсність відступлення права вимоги за договором іпотеки.
Також зазначав, що 21 серпня 2008 року між ним і ВАТ банк "Біг Енергія" підписано додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої розмір кредиту збільшено на 20 000,00 дол. США, тобто до суми 70 000,00 доларів США. Однак 21 серпня 2008 року позивач отримав лише 7 000,00 дол. США, 02 квітня 2009 року - 5 185,00 дол. США і 07 вересня 2009 року - 5 686,00 дол. США. Решта коштів у розмірі 2 129,00 дол. США видані не були. Вважає, що новий кредитор, яким є ТОВ "ФК "Гровінг Стейт", з огляду на невиконання зобов`язань щодо надання кредитних коштів зобов`язаний сплатити позичальнику пеню за кредитним договором у розмірі 120 733,00 дол. СШАвідповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 21 липня 2016 року № 2107-1-2016, укладений між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" і ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 21 липня 2016 року, укладений між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" і ОСОБА_2 ; стягнути з ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" на його користь пеню у розмірі 120 733,00 дол. США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір відступлення права вимоги за кредитним договором та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки укладені між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" і ОСОБА_2 на підставі статей 512-519 ЦК України, тобто в порядку відступлення права вимоги. Форма спірних договорів відповідає встановленим законом вимогам, його сторони мали необхідну правоздатність та дієздатність для укладення цих правочинів. Волевиявлення сторін під час укладення договорів відступлення права вимоги порушене не було. Вказаними договорами передано лише право вимоги щодо стягнення заборгованості, що не передбачає надання фінансових послуг. ЦК України не містить заборони відступлення кредитором права вимоги за кредитним договором до фізичної особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності. Оспорювані позивачем договори укладені у зв`язку із відступленням права вимоги за основним зобов`язанням шляхом укладення договору цесії, а не факторингу. Оспорювані договори не суперечать нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, тому підстав недійсності цих договорів, визначених статтями 203, 215 ЦК України, не вбачається. Позивач не надав доказів щодо невідповідності спірних правочинів нормам матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" на користь позивача пені у розмірі 120 733,00 дол. США, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до розділу 2 договору відступлення права вимоги від 21 липня 2016 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" відступило ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" саме право вимоги за кредитним договором, що не стосується заборгованості первісного кредитора (ВАТ банк "Біг Енергія") перед позивачем.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що нормативно-правові акти, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває на стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи. Враховуючи відкликання Національним банком України (далі - НБУ) 24 лютого 2010 року банківської ліцензії у ВАТ банк "Біг Енергія", а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу або наступному придбанні прав вимоги ВАТ банк "Біг Енергія" законодавством не визначені.
Оскільки на час укладення на аукціоні договору купівлі-продажу права вимоги від 27 грудня 2013 року у ВАТ банк "Біг Енергія" була відкликана ліцензія і він не мав права здійснювати банківську діяльність, у тому числі не мав права здійснювати фінансові операції, то укладений 27 грудня 2013 року на аукціоні договір за своєю правовою природою не є здійсненням банком фінансової операції, зокрема операції факторингу. Відповідно, наступне відступлення 21 липня 2016 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" права вимоги на користь ТОВ "ФК "Гровінг Стейт", яке відступило право вимоги на користь фізичної особи ОСОБА_2, не потребує у останнього набувача права вимоги статусу фінансової установи.
ОСОБА_2 не набула права здійснювати фінансові операції стосовно позивача як боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на час укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор ВАТ банк "Біг Енергія".
Оскільки на час укладення 27 грудня 2013 року між особою, уповноваженою на ліквідацію ВАТ банк "Біг Енергія", і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за кредитним договором, нарахування неустойки (штрафу, пені) й інших санкцій за всіма видами заборгованості банку припинилося, то відповідно у нового кредитора - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", як і наступних кредиторів, відсутній обов`язок сплачувати пеню, що унеможливлює задоволення вимог про стягнення пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року, протокольну ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року (щодо задоволення клопотання представника ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" про приєднання доказів) та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в частині вимог про визнання недійсними укладених між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" і ОСОБА_2 договорів відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, передати справу на новий розгляд у частині вирішення вимог про стягнення з ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2005 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) як на підставу оскарження судових рішень. Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 3-238гс16.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди залишили поза увагою доводи, аргументи і факти, на які посилався позивач. Суди помилково врахували висновки касаційного суду, які викладені за результатом розгляду справ з іншими фактичними обставинами. Суди неправильно застосували норми глави 73 ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2. Апеляційний суд неправильно застосував висновки Європейського суду з прав людини, які викладені у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", "Трофимчук проти України".
Всупереч норм матеріального права продаж ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором був проведений без конкурсу. Суди залишили поза увагою, що договір від 21 липня 2016 року за своєю правовою природою є договором факторингу. ОСОБА_2 не може бути стороною договору факторингу, що відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність. Суди помилково вказували на встановлені у справі № 754/15560/16-ц обставини як підставу для відмови у задоволенні заявлених у цій справі вимог.
Суди не звернули уваги на заперечення позивача щодо клопотання представника ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" про приєднання до матеріалів справи доказів щодо зміни умов договору відступлення права вимоги від 21 липня 2016 року. Суди неправильно встановили, що заборгованість за кредитним договором від 07 вересня 2005 року стосується тільки первісного кредитора -
ВАТ банк "Біг Енергія" та не стосується наступних кредиторів за цим договором, зокрема ОСОБА_2 і ТОВ "ФК "Гровінг Стейт". Банк порушив умови кредитного договору, частину коштів видав невчасно, а частину коштів не видав, тому кредитор зобов`язаний сплатити неустойку, яка передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
05 квітня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із суду першої інстанції.
23 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року зупинено провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 206/4841/20.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року поновлено провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що з 07 вересня 2005 року між ОСОБА_1
і ВАТ банк "Біг Енергія" укладено кредитний договір № 11/01-09-2005 (з додатковими угодами від 23 листопада 2006 року, від 30 серпня 2007 року, від 21 серпня 2008 року та від 07 вересня 2009 року), згідно з умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у розмірі 70 000,00 дол. США зі строком повернення 09 березня 2010 року.
Цього ж дня (07 вересня 2005 року) з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 і ВАТ банк "Біг Енергія" укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким позичальник передав банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
ВАТ банк "Біг Енергія" 27 грудня 2013 року уклав з ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" договір купівлі-продажу права вимоги, відповідно до умов якого банк відступив товариству право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за укладеними з ОСОБА_1 кредитним договором
№ 11/01-09-2005 та договором іпотеки. 22 січня 2014 року між ВАТ банк "Біг Енергія" і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним між банком і позичальником 07 вересня 2005 року.
У свою чергу, 21 липня 2016 року ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"
і ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" уклали договір відступлення права вимоги № 21/07/16, за яким останнє набуло право вимоги за укладеними з ОСОБА_1 кредитним договором та договором іпотеки, а також уклав нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.
За пунктом 2.2 договору відступлення права вимоги від 21 липня 2016 року № 21/07/16 в дату відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" вважається таким, що відступило, а ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" таким, що набуло право вимоги до ОСОБА_1 . Права вимоги переходять до нового кредитора у повному обсязі. З дати відступлення права вимоги новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися правами вимоги на власний розсуд без згоди первісного кредитора.
ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" 21 липня 2016 року уклало з ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги № 2107-1-2016, згідно з умовами якого ОСОБА_2 відступлено право вимоги за укладеними з ОСОБА_1 кредитним договором та договором іпотеки. Вказані особи уклали нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 07 вересня 2005 року.
Згідно з пунктом 2.2 договору відступлення права вимоги від 21 липня 2016 року № 2107-1-2016 ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" вважається таким, що відступило, а ОСОБА_2 такою, що набула право вимоги до ОСОБА_1 . Права вимоги переходять до нового кредитора у повному обсязі. З дати відступлення права вимоги новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися правами вимоги на власний розсуд без згоди первісного кредитора.
Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення права вимоги від 21 липня 2016 року № 2107-1-2016(розрахунок заборгованості за кредитним договором) станом на 21 липня 2016 року (дату відступлення права вимоги) заборгованість боржника ( ОСОБА_1 ) перед первісним кредитором (ТОВ "ФК "Гровінг Стейт") за кредитом та процентами становить 646 101,91 грн. Новий кредитор ( ОСОБА_2 ) засвідчує, що наведений у вказаному додатку розрахунок заборгованості повністю задовольняє, є належним підтвердженням суми грошових вимог до боржника, права за яким відступаються, та засвідчує відсутність претензій у нього щодо цього розрахунку.
19 лютого 2020 року між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору відступлення права вимоги № 2107-1-2016 від 21 липня 2016 року, відповідно до пункту 1 якої загальна вартість права вимоги за договором становить 646 101,91 грн.
Суди також встановили, що 16 березня 2009 року НБУ ввів у ВАТ банк "Біг Енергія" тимчасову адміністрацію, а постановою правління НБУ від 24 лютого 2010 року № 97 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 01 березня 2010 року ВАТ банк "Біг Енергія".
Ліквідація ВАТ банк "Біг Енергія" здійснювалася Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженого на ліквідацію.
Перший договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги, зокрема за кредитним договором з позивачем, укладено 27 грудня 2013 року між ВАТ банк "Біг Енергія", який перебував у стадії ліквідації в особі ліквідатора Васільченка Ю. Л., і ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" за результатами проведення 26 грудня 2013 року аукціону з реалізації активів ВАТ банк "Біг Енергія".
Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 договору купівлі-продажу права вимоги від 27 грудня 2013 року № 3-233 загальна вартість договору становить 1 907 629,56 грн, з яких новий кредитор оплатив 157 655,34 грн як гарантійний внесок участі в аукціоні, і визначена сторонами на підставі протоколу торгової біржі "НАША" від 26 грудня 2013 року № 3-233 щодо проведення аукціону з реалізації активів ВАТ банк "Біг Енергія" відповідно до постанов правління НБУ від 24 лютого 2010 року № 97, від 26 лютого 2013 року № 53 та від 25 вересня 2013 року № 384.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, враховуючи таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
За частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Щодо вимоги про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами
ОСОБА_1 вказував, зокрема, що ОСОБА_2 за правочинами, які є договорами факторингу, набула права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, проте вона не може надавати фінансові послуги. З огляду на викладене позивач просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 21 липня 2016 року, укладений між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" і ОСОБА_2, та договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 21 липня 2016 року, укладений між ТОВ "ФК "Гровінг Стейт" і ОСОБА_2 .
Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За статтею 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частини перша-третя статті 24 Закону України "Про іпотеку").
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, від 28 лютого 2024 року у справі № 712/7178/20).
При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).
Сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги. Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20).
У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду відступлення права вимоги за кредитним договором може відбуватися лише на користь установ, наділених правом надавати фінансові послуги. Проте і фізичні особи можуть викупити у банків заборгованість за кредитними зобов`язаннями їхніх клієнтів, але за умов, якщо банк перебуває на стадії ліквідації, а право вимоги реалізується на електронних торгах (постанова Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19).
Продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19).