ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 759/7085/22
провадження № 51-10км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
потерпілої ОСОБА_8,
представника потерпілої ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100080000295, за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 22 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва:
- засудив ОСОБА_7 за частиною 1 статті 122 КК до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням у дохід держави 20 відсотків із суми заробітку;
- стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування: 70 000 грн - моральної шкоди; 9 514 грн - матеріальної шкоди; 1 грн - витрат на правову допомогу.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
28 січня 2022 року приблизно о 00 год. засуджений у квартирі АДРЕСА_2 у ході конфлікту з цивільною дружиною ОСОБА_8 під час розпивання алкогольних напоїв з мотивів особистої неприязні, що виникла раптово, повалив її на підлогу й умисно завдав кухонним ножем не менше трьох ударів по голові та руках. Цими діями засуджений заподіяв ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у виді різаних ран обличчя розмірами 13*0,3 см та 2,7*0,3 см і обох кистей, а також тілесне ушкодження середньої тяжкості у виді травми шийного відділу хребта.
2. 31 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд:
- скасував вирок Святошинського районного суду м. Києва у частині призначення покарання і вирішення цивільного позову;
- постановив свій вирок, призначивши ОСОБА_7 за частиною 1 статті 122 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування: 150 000 грн - моральної шкоди; 3 714 грн - матеріальної шкоди; 45 000 грн - витрат на правову допомогу.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
3. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 ставить вимоги про зміну вироку суду апеляційної інстанції шляхом призначення більш м`якого покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, і зменшення суми стягнення витрат на правову допомогу до 1 грн.
4. Свої вимоги захисник обґрунтовує такими доводами:
4.1. апеляційний суд усупереч вимогам статті 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вийшов за межі висунутого звинувачення, врахувавши вчинення ОСОБА_7 злочину у стані алкогольного сп`яніння як обставину, що обтяжує покарання, оскільки така не була зазначена в обвинувальному акті. Водночас ця обставина не підтверджена жодними доказами, крім пояснень самого засудженого;
4.2. суд апеляційної інстанції, посилюючи засудженому покарання, безпідставно не врахував як обставини, що його пом`якшують: щире каяття, свідченням чого є повне визнання ОСОБА_7 вини під час судового розгляду, вибачення перед потерпілою і часткове відшкодування завданої шкоди, яку він зобов`язується відшкодувати у повному обсязі; сприяння розкриттю кримінального правопорушення; девіантну поведінку потерпілої, котра під час конфлікту завдала ОСОБА_7 тілесних ушкоджень;
4.3. не отримали належної оцінки апеляційного суду і дані про особу засудженого, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше; на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебуває; має на утриманні 92-річну бабусю, яка страждає на низку тяжких захворювань і потребує постійного догляду;
4.4. оскаржуваним вироком необґрунтовано визначено розмір витрат потерпілої на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, оскільки у пункті 3 договору № 76-К/22 від 09 червня 2022 року між ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_9 вартість такої допомоги зазначена у розмірі 1 грн. Водночас суми коштів, про які йдеться в акті надання правничої допомоги, врахуванню не підлягають, оскільки ці суми не ґрунтуються на договорі і факт їх сплати представнику потерпілої не підтверджено документально. Крім цього, оцінка апеляційним судом договору про надання правової допомоги № 76-К/22 від 09 червня 2022 року як попередньої угоди не ґрунтується на положеннях статті 635 Цивільного кодексу України.
5. На касаційну скаргу захисника представник потерпілої ОСОБА_10 подав заперечення, у яких наводить доводи щодо законності й обґрунтованості вироку апеляційного суду, просить залишити його без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
6. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу і просили задовольнити її з наведених у скарзі мотивів, а прокурор, потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 висловили заперечення на касаційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без змін.
Мотиви Суду
7. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
8. Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за наведених у вироку обставин і правова кваліфікація його дій за частиною 1 статті 122 КК у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.
9. Вирішення апеляційним судом питання про призначення покарання ґрунтується на вимогах статей 50, 65, 75 КК.
10. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
11. Констатувавши необґрунтовану м`якість призначеного засудженому покарання і обираючи захід примусу у виді позбавлення волі, апеляційний суд дав належну оцінку ступеню тяжкості і конкретним обставинам злочину, який ОСОБА_7 вчинив на ґрунті вживання спиртних напоїв, застосувавши щодо своєї цивільної дружини небезпечне насильство, і цим спричинив їй різані рани обличчя та завдав тілесного ушкодження, що призвело до тривалого розладу здоров`я.
Щодо доводу про вихід суду за межі обвинувачення
12. Доводи захисника про те, що суд вийшов за межі висунутого обвинувачення, оскільки фактично врахував як обставину, що обтяжує покарання, скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння, яка відповідно до обвинувального акта йому не інкримінувалася, колегія суддів вважає безпідставними.
13. Суд апеляційної інстанції не оцінював стан засудженого на час події у розрізі положень пункту 13 частини 1 статті 67 КК. Адже в обвинувальному акті дійсно не зазначено такої обставини, що обтяжує покарання, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
14. Разом із тим, поняттям "межі обвинувачення" у розумінні частини 1 статті 337 у взаємозв`язку з положеннями пункту 5 частини 2 статті 291 КПК охоплюється, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Відповідно до наведеної в обвинувальному акті фабули звинувачення, яке суд першої інстанції визнав доведеним, у ОСОБА_7 виник конфлікт із ОСОБА_8, що призвів до скоєння злочину, під час розпивання спиртних напоїв. Отже, цей факт суд установив у межах пред`явленого обвинувачення на підставі поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів, у тому числі власних пояснень засудженого, і вимог частини 1 статті 337 КПК не порушив. Вчинення кримінального правопорушення на ґрунті вживання алкогольних напоїв суд апеляційної інстанції взяв до уваги як обставину, яка поряд з іншими підлягає врахуванню під час призначення покарання для забезпечення його індивідуалізації.