ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 127/21001/17
провадження № 51-3448км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання засудженого захисників прокурора ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гайсин Вінницької обл., жителя АДРЕСА_1та його захисника ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2
захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_2
на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:
ОСОБА_5 за пунктом 6 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за частиною 4 статті 187 КК до позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, і на підставі частини 1 статті 70 КК йому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_11 за частиною 2 статті 187 КК до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, і на підставі частини 4 статті 70 КК йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна;
ОСОБА_10 за частино 2 статті 187 КК до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, і на підставі частини 4 статті 70 КК йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.
2. Суд визнав доведеним, що, за обставин, детально викладених у вироку, 03 травня 2017 року засуджені досягли попередньої змови про вчинення розбійного нападу в м. Вінниця. Згодом ОСОБА_11 і ОСОБА_10 помітили на вулиці ОСОБА_12, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, з наплічною сумкою. Визначивши його як потенційну жертву, ОСОБА_11 зателефонував до ОСОБА_5 і повідомив його місце знаходження, після чого ОСОБА_11 із ОСОБА_10 слідували за ОСОБА_12, а ОСОБА_5 рухався тому назустріч, і, порівнявшись з потерпілим, колюче-ріжучим предметом наніс йому численні удари в різні частини тіла, в той час як інші засуджені знаходились неподалік з метою надати ОСОБА_5 допомогу чи попередити його про появу сторонніх осіб. Після цього ОСОБА_5 заволодів майном потерпілого в сумі 2 312 грн.
3. ОСОБА_5 було завдано потерпілому, крім легких тілесних ушкоджень, поранення правого стегна з ушкодженням стегнової вени, що призвело до смерті на місці події.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просять скасувати оскаржувані рішення та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з відсутністю в їх діяннях складу злочину. Засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7, посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просять перекваліфікувати дії засудженого з частини 4 статті 187, пункту 6 частини 2 статті 115 КК на частину 2 статті 121 КК.
5. Доводи їх касаційних скарг зводяться до такого:
стороною обвинувачення не надано доказів попередньої змови засуджених про розбійний напад на потерпілого;
оскаржені рішення ґрунтуються на показаннях, наданих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час слідчого експерименту, а не на їх показаннях, наданих під час судового розгляду, яким суди не надали належної оцінки та не співставили з іншими доказами у справі;
відомості в протоколі слідчого експерименту від 06 травня 2017 року за участю ОСОБА_11 є недопустимим доказом, оскільки той в суді заявив, що обмовив себе внаслідок психологічного тиску з боку працівників поліції;
суди визнали доведеним корисливий мотив дій ОСОБА_5 за відсутності достатніх доказів, що призвело до неправильного застосування кримінального закону;
виявлені на речах потерпілого генетичні ознаки людини не співпадають з генетичними ознаками ОСОБА_5 ;
не було надано доказів заволодіння майном потерпілого;
не взяті до уваги показання свідка ОСОБА_13 щодо особистості ОСОБА_5 та його характеристику з місця проживання;
до ОСОБА_5 працівниками поліції застосовувались недозволені методи;
під час обшуку домоволодіння ОСОБА_5 не було залучено захисника;
суд, ухвалюючи рішення, послався на відомості за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), які були визнані недопустимим доказом;
посилання районного суду у вироку про наявність у ОСОБА_5 розладів психіки внаслідок вживання алкоголю свідчать про упередженість суду;
призначене ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі, за відсутності обтяжуючих обставин, передбачених статтею 67 КК, є необґрунтованим;
суд першої інстанції допустив помилку, призначаючи ОСОБА_10 покарання на підставі статті 70 КК, так як він не відбував покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2017 року, а тому повинна була бути застосована стаття 71 КК;
апеляційний суд необґрунтовано послався на частину 4 статті 80 КК, адже ОСОБА_10 був засуджений вироком від 18 липня 2017 року за вчинення іншого злочину уже після його арешту 04 травня 2017 року;
строк перебування ОСОБА_10 під вартою перевищує граничний строк відбування покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 187 КК;
апеляційний суд необґрунтовано відхилив довід сторони захисту про не ознайомлення з відеозаписом проведення слідчого експерименту в умовах слідчого ізолятора;
суд апеляційної інстанції не мотивував свої висновки належним чином та не навів доводів щодо необґрунтованості апеляційних скарг сторони захисту;
апеляційний суд провів розгляд справи в режимі відеоконференції, не зважаючи на клопотання ОСОБА_5 про особисту участь в судовому засіданні;
в ухвалі апеляційного суду зазначено інших потерпілих.
Позиції учасників касаційного розгляду
6. Сторона захисту підтримала доводи касаційних скарг, просила їх задовольнити.
7. Прокурор частково підтримала доводи касаційних скарг сторони захисту, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
8. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги частково підлягають задоволенню.
Щодо доводів сторони захисту, які Суд визнає необґрунтованими
10. Суд зазначає, що частина доводів стосуються оцінки судами фактів, встановлених під час судового розгляду. Суд не вбачає підстав ставити висновки судів під сумнів і відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності заволодіння майном потерпілого, неврахування показань свідка ОСОБА_13 тощо.
11. Також Суд відхиляє доводи сторони захисту про застосування до ОСОБА_5 недозволених методів під час досудового розслідування, оскільки касаційна скарга не містить жодного їх обґрунтування.
12. Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення прав засудженого під час проведення обшуку у домоволодінні засудженого, оскільки стаття 236 КПК не передбачає обов`язку роз`яснювати особі, у якої проводиться обшук, її права на правову допомогу. Крім того, сторона захисту не обґрунтувала, як стверджуване нею порушення позначилося або могло позначитися на результатах обшуку.
13. Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про посилання судом першої інстанції на відомості за результатами проведення НСРД, оскільки у вироку зазначено, що суд визнає протоколи НСРД від 12 червня 2017 року недопустимими доказами та не посилається на них.
14. Також необґрунтованим Суд вважає і довід про упередженість суду першої інстанції через згадку у вироку розладів психіки ОСОБА_5 внаслідок вживання алкоголю. Оцінка судом наданих йому доказів, у цьому випадку - довідки комунального закладу Вінницький обласний наркологічний диспансер "Соціотерапія" та висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи - не може свідчити про упередженість суду.
15. Суд відхиляє довід про порушення прав засудженого ОСОБА_5 у зв`язку з проведенням апеляційного розгляду в режимі відеоконференції. Частиною 2 статті 336 КПК передбачено, що суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Заперечення учасника проти дистанційного провадження можуть не прийматися до уваги, якщо розгляд проводиться в умовах воєнного стану. З огляду на це проведення апеляційного розгляду за участі обвинуваченого ОСОБА_5 в режимі відеоконференції узгоджується з приписами частини 2 статті 336 КПК. ОСОБА_5 під час апеляційного розгляду висловлювався на підтримку доводів своєї апеляційної скарги та скарги захисника, виступав в судових дебатах та з останнім словом.
16. Суд також відхиляє довід про те, що в ухвалі апеляційного суду зазначено прізвища інших потерпілих, оскільки стороною захисту не зазначено, яким чином це призвело до неправильного висновку або порушило права засуджених.
17. Суд відхиляє довід сторони захисту про помилкове застосування судами статті 70 КК при призначенні покарання ОСОБА_10 . Суд уже зазначав, що якщо злочин, за який засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими частини 4 статті 70 КК[1]. Злочин, який був предметом цього провадження, було вчинено ОСОБА_10 03 травня 2017 року, тобто до постановлення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2017 року ОСОБА_10 . Тому суд першої інстанції, призначаючи покарання, правильно керувався вимогами статті 70 КК.
Щодо допустимості слідчих експериментів
18. Сторона захисту зазначає, що суди спиралися на позасудові показання, надані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час слідчих експериментів, які вона вважає недопустимими доказами. В обґрунтування захист посилається на те, що (1) відеозаписи слідчих експериментів не було відкрито під час виконання вимог статті 290 КПК, (2) показання під час слідчих експериментів надані внаслідок неправомірного тиску.
19. Суд відхиляє довід сторони захисту про недопустимість цих доказів внаслідок порушення вимог статті 290 КПК.
20. Законодавець у статті 290 КПК встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію одного з елементів права на справедливий суд, а саме надає сторонам судового розгляду можливість ознайомитися з доказами кожної з них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду. Таким чином, порушення вимог статті 290 КПК має розглядатися з погляду забезпечення для сторін такої можливості.
21. Якщо сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження[2]. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом.
22. Права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо доказів не буде або буде не в повному обсязі відкрито на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації.[3]
23. Стороною захисту не доведено, що в неї не було достатнього часу і можливості під час судового розгляду детально ознайомитися з цими доказами і врахувати їх при опрацюванні стратегії і тактики захисту. Крім цього, сторона захисту не зазначає про будь-які дії чи рішення суду, які завадили їм отримати час, необхідний для вивчення і врахування цих доказів для відстоювання своєї позиції.
24. У той же час інші доводи сторони захисту щодо допустимості відомостей, отриманих під час слідчих експериментів, не отримали переконливої відповіді в рішеннях судів попередніх інстанцій.
25. Суд нагадує, що він визнавав допустимість показань, викладених в протоколі слідчого експерименту за умови, що при проведенні цієї слідчої дії була додержана належна процедура. Для цього сторона обвинувачення має довести, що:
- до особи, яка приймала участь у слідчій дії, не застосовувався протиправний тиск;
- слідча дія проведена за власною волею такої особи та її вільним волевиявленням;
- особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе;
- її права на захист і правову допомогу були забезпечені;
- у слідчій дії приймали участь поняті або здійснювався її безперервний відеозапис;
- права та процесуальні наслідки участі особи в проведенні слідчого експерименту були детально і ґрунтовно роз`яснені.
26. Також Суд зазначав, що якщо слідчий експеримент полягає лише у повідомленні особою відомостей про факти і не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, він не може мати в суді доказового значення з огляду на частину 4 статті 95 КПК.