ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 201/6312/16
провадження № 51-6480км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора
ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2023 рокута потерпілого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 355 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 355 КК, та виправдано у зв`язку з не доведенням, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується.
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції 14 червня 2019 року прокурор змінив обвинувачення стосовно ОСОБА_9 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК щодо потерпілого ОСОБА_10 і кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 355 КК, як примушування потерпілого до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання з погрозою насильства над потерпілим та знищення його майна, за відсутності ознак вимагання.
Потерпілий ОСОБА_10 не погодився новим обвинувачення стосовно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК, та користуючись своїм правом, підтримав обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч. 2 ст. 189 КК, а саме у вимаганні права на майно, вчинене повторно, з погрозою обмеження прав та свобод потерпілого.
Згідно обвинувачення підтриманого потерпілим, ОСОБА_9 27 листопада 2012 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 у денний час доби, діючи умисно, погрожуючи обмеженням свободи та тюремним ув`язненням вимагав від ОСОБА_6 передачі корпоративних прав на належні йому підприємства: ПП "Пектораль" (код ЄДРПОУ 30648429), ТОВ "Пектораль-Агро" (код ЄДРПОУ 37683041) та ТОВ "Крила Таврії" (код ЄДРПОУ 31337942), засновником яких був останній.
Висловлені погрози потерпілим сприймались реально, оскільки з 07 серпня 2012 року слідчим відділом Державної податкової служби у Чернівецькій області (на даний час Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецької області) щодо нього здійснювалось досудове розслідування за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. В рамках досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, 19.09.2012 ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та поміщено до Чернівецького слідчого ізолятора ВДПтС у Чернівецькій області. При цьому ОСОБА_6 був обізнаний про те, що начальник Державної податкової служби у Чернівецькій області ОСОБА_11, під контролем якого розслідувалося це кримінальне провадження, давно знайомий із ОСОБА_12 (батьком ОСОБА_9 ), з яким вони разом працювали на керівних посадах у правоохоронних органах в Херсонській області та перебувають у дружніх стосунках.
У подальшому, 27 листопада 2012 року перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_9, діючи умисно, з метою отримання корпоративних прав на підприємства: ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Таврії", які належали ОСОБА_6, сказав останньому, що він не пожалкує 200-300 тисяч доларів США щоб "посадити того у тюрму", якщо він не відступить йому корпоративні права на вищевказані підприємства.
Того ж дня, у денний час доби ОСОБА_6 на мобільний телефон подзвонила його дружина ОСОБА_13 та повідомила, що офіс приватного підприємства "Пектораль" за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Менжиньске захопили невідомі особи, які назвались охоронною нових власників підприємства та наказали всім співробітникам покинути свої робочі міста.
Під тиском вказаних обставин ОСОБА_6 наказав своїй дружині ОСОБА_13 взяти статутні документи і печатки підприємств ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Таврії" та привезти до м. Дніпропетровська для документального оформлення переуступки корпоративних прав на них на користь ОСОБА_9 .
У подальшому, 27.11.2012 у вечірній період доби, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_9 запросив ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_14, де шляхом психологічного тиску змусив ОСОБА_6 відступити корпоративні права належних йому підприємств ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Таврії" на свою користь, шляхом підписання договорів купівлі-продажу корпоративних прав на вказані підприємства.
Зазначеними діями ОСОБА_9 позбавив ОСОБА_6 права вести фінансово-господарську діяльність, володіти та розпоряджатися належними йому ПП "Пектораль" (код ЄДРПОУ 30648429), ТОВ "Пектораль-Агро" (код ЄДРПОУ 37683041) та ТОВ "Крила Таврії" (код ЄДРПОУ 31337942).
Згідно обвинуваченню підтриманого прокурором за ч. 1 ст. 355 КК, улистопаді 2012 року більш точну дату, час та місце не встановлено, між підконтрольним ОСОБА_9 ТОВ "АПК Дніпроагро" та ПАТ "Промінвестбанк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги кредитних зобов`язань ТОВ "Пектораль-Агро" (код ЄДРПОУ 37683041), ТОВ "Крила Таврії" (код ЄДРПОУ 31337942) та ПП "Пектораль" код ЄДРПОУ 30648429, що належали ОСОБА_6 .
У подальшому, більш точну дату, час та місце досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_9 висунув ОСОБА_6 вимогу щодо погашення вказаної кредитної заборгованості ТОВ "Пектораль-Агро", ТОВ "Крила-Таврії" та ПП "Пектораль" або передачі йому корпоративних прав на вказані підприємства.
Так, 27 листопада 2012 року, перебуваючи за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 20 у денний час доби ОСОБА_9, діючи умисно, погрожуючи обмеженням свободи, тюремним ув`язненням та знищенням майна підприємства, вимагав від ОСОБА_6, передачі корпоративних прав на належні йому підприємства: ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Таврії", засновником яких був останній.
Висловлені погрози потерпілим сприймались реально, оскільки з 07 серпня
2012 року слідчим відділом Державної податкової служби у Чернівецькій області (на даний час Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області) щодо нього здійснювалось досудове розслідування за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. В рамках досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 19 вересня 2012 року ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та поміщено до Чернівецького слідчого ізолятора ВДПтС у Чернівецькій області. При цьому ОСОБА_6 був обізнаний про те, що начальник Державної податкової служби У Чернівецькій області ОСОБА_11, під контролем якого розслідується дане кримінальне провадження, давно знайомий із ОСОБА_12 (батьком ОСОБА_9 ), з яким вони разом працювали на керівних посадах у правоохоронних органах в Херсонскій області та перебувають у дружніх стосунках.
У подальшому, 27 листопада 2012 року перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9, діючи умисно, з метою отримання корпоративних прав на підприємства: ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Таврії", які належали ОСОБА_6, сказав останньому, що не пожалкує 200-300 тисяч доларів США щоб "посадити того у тюрму", якщо він не відступить йому корпоративні права на вищевказані підприємства.
Того ж дня, у денний час доби ОСОБА_6 на мобільний телефон подзвонила його дружина ОСОБА_13 та повідомила, що офіс приватного підприємства "Пектораль" за адресою: АДРЕСА_3, захопили невідомі особи, які назвались охороною нових власників підприємства та наказали всім співробітникам покинути свої робочі місця, а відтак потерпілий розумів ризик знищення майна підприємств.
Під тиском вказаних обставин, ОСОБА_6 наказав своїй дружині ОСОБА_13 взяти статутні документи і печатки підприємств ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Таврії" та привезти до м. Дніпропетровська для документального оформлення переуступки корпоративних прав на них на користь ОСОБА_9 .
У подальшому, 27 листопада 2012 року у вечірній період доби, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_9 запросив ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_14, де шляхом психологічного тиску змусив ОСОБА_6 відступити корпоративні права належних йому підприємств ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Таврії" на свою користь шляхом підписання договорів купівлі-продажу корпоративних прав на вказані підприємства.
Зазначеними діями ОСОБА_9, шляхом здійснення психологічного тиску, примусив ОСОБА_6 до виконання перед ним кредитних зобов`язань ПП "Пектораль", ТОВ "Пектораль-Агро" та ТОВ "Крила Тарії" шляхом відступу на його користь корпоративних прав на вказані підприємства.
На думку прокурора вказаними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальний проступок, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 355 КК, а саме, примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати цивільно-правове зобов`язання з погрозою насильства над потерпілим та знищення його майна, за відсутності ознак вимагання.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2023 року виправдувальний вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення
на касаційну скаргу потерпілого
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, проведеного судом апеляційної інстанції, і невідповідністю висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На думку прокурора, апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження не дотримався положень статей 2, 94, 370, 374, 409-412, 418, 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призвело до прийняття незаконного рішення.
Представник публічного обвинувачення посилається на те, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК, належним чином не перевірив усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не проаналізував і не дав оцінку доказам у справі. Ухвала суду не містить належних та достатніх мотивів прийнятого рішення з посиланням на докази у справі.
В апеляційній скарзі прокурор ставив питання про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК було заявлено клопотання про повторний допит потерпілого, обвинуваченого та свідків із посиланням на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім доказам, однак апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання.
Поряд з іншими доводами апеляційний суд не надав належної оцінки й доводам апеляційної скарги в частині виділення Жовтневим районним судом
м. Дніпропетровська 08 листопада та 06 грудня 2019 року матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 189 і ч. 1 ст. 355 КК, водночас не дослідив долученої ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року (справа №208/6312/16), якою встановлено незаконність такого виділення.
Також суди попередніх інстанцій, порушуючи ст. 374 КПК, не прийняли рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та долі речових доказів і процесуальних витрат.
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду і невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. У мотивувальній частині скарги він вказує, що на його думку суди також неправильно застосовали норми матеріального права.
Стверджує, що суд першої інстанції: не забезпечив його права бути присутнім під час підготовчого судового засідання; був упередженим у ході розгляду справи, і тому він неодноразово подавав заяви про відвід судді та скаргу до Вищої ради правосуддя; безпідставно провів допит обвинуваченого ОСОБА_9 без його участі та позбавив його права подати цивільний позов. У свою чергу апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення і не дав на них відповіді.
Крім цього, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували доказів, які мають істотне значення, а саме показань потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_17, про що також вказував і в апеляційній скарзі представник потерпілого. Вважає, що апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що суд першої інстанції виклав обставини справи, водночас не надав їм правової оцінки з погляду правовідносин сторін, у висновках суду відсутні логічно пов`язані міркування, з яких випливає висновок суду, не вказано, чому суд відкидає доказів сторін кожен окремо та в їх сукупності. На переконання потерпілого, хибним є висновок суду про існування законних підстав в ОСОБА_9 вимагати особисто від ОСОБА_6 виконання господарських зобов`язань, що виникли в юридичних осіб.
У своїх запереченнях на касаційні скарги прокурора та потерпілого захисник виправданого вважає, що доводи потерпілого і прокурора, викладені в касаційних скаргах, є необґрунтованими, просить скарги відхилити, а рішення місцевого та апеляційного судів залишити без зміни.
На думку захисника, доводи потерпілого та прокурора є аналогічними доводам апеляційних скарг представників потерпілого і публічного обвинувачення, суд апеляційної інстанції перевірив їх та дав їм належну правову оцінку.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала свою касаційну скаргу та скаргу потерпілого в частині, що не суперечить її доводам.
Потерпілий і представник підтримали касаційну скаргу потерпілого та скаргу прокурора в частині, яка узгоджується з його доводами.
Захисник просив відмовити в задоволенні касаційних скарг представника публічного обвинувачення та потерпілого і залишити без зміни рішення судів попередніх інстанцій. Підтримав подані на касаційні скарги заперечення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, потерпілого, його представника, думку захисника, а також перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи касаційних скарг, заперечення на касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги представника публічного обвинувачення та потерпілого не підлягають задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та достовірності доказів, як про це ставлять питання в касаційних скаргах представник публічного обвинувачення і потерпілий.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом.
У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
У випадку, коли потерпілий наполягає на раніше висунутому обвинуваченні, яке змінив прокурор, такі обов`язки покладаються на потерпілого.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази в кримінальному провадженні, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Свій висновок про доведеність того, що ОСОБА_9 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 355 КК, суд зробив на підставі показань обвинуваченого, свідків, потерпілого та аналізу фактичних даних, які містяться в документах і висновках експертів.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами представників публічного обвинувачення (з доповненнями) та потерпілого, дійшов обґрунтованого висновку, що викладені в них доводи про безпідставне виправдання ОСОБА_9 є необґрунтованими, а виправдувальний вирок - законним і мотивованим.
Зокрема, апеляційний суд, перевіривши обґрунтованість доводів апелянтів щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9, та у своєму рішенні навів докладні мотиви спростування цих доводів. Водночас суд зазначив, що, виправдовуючи останнього, місцевий суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, і доводів потерпілого.
Оцінюючи правомірність ухвали суду апеляційної інстанції з точки зору дотримання процесуального закону, на чому наголошують прокурор і потерпілий у касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що, розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Повторне недослідження апеляційним судом у порядку ст. 404 цього Кодексу доказів на що скаржиться прокурор, не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду, а отже, застосована ним процедура не суперечила встановленій ст. 23 КПК засаді безпосередності судового розгляду. Таким чином, доводи в частині недотримання апеляційним судом положень ст. 404 КПК не є слушними.
Стосовно доводів прокурора про те, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги в частині виділення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 08 листопада та 06 грудня 2019 року матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 189 і ч. 1 ст. 355 КК та не дослідив долучену прокурором ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 червня