1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 372/34/18

провадження № 51-4790 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110000000300, щодо

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,

яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 24 січня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду головного спеціаліста - державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, 13 червня 2014 року в своєму службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_2, неналежно виконала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, а саме в порушення пунктів 110, 111 "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, зареєструвала земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування в Садового товариства "Геолог-2" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності за № 6) та надала ОСОБА_8 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ № 3202858092014 від 13 квітня 2014 року, кадастровий номер: 3223186800:03:018:0043, чим порушила п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. 12 листопада 2014 року відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, якою затверджено "Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку вартістю 1 103 010 гривень. Діями ОСОБА_7 державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_7 та наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, належним чином не перевірив та в ухвалі відповідей не дав.

Проігнорував доводи про те, що в основу виправдувального вироку покладено недопустимий доказ, а саме копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 тому, що даний доказ стороні обвинувачення не відкривався та був наданий захистом після закінчення досудового розслідування. Крім того, цей доказ отриманий з порушенням порядку, визначеного КПК України.

Не дав відповідей на твердження, що ОСОБА_7 без наявності проекту землеустрою внесла відповідні відомості та видала витяг з Державного земельного кадастру, оскільки на момент вчинення інкримінованого діяння, проект землеустрою у відділі в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області не обліковувався та не передався на зберігання до архіву відділу.

Залишив без уваги доводи стосовно того, що повноваження в посадовій інструкції регламентували діяльність ОСОБА_7 як головного спеціаліста відділу Держкомзему, а обсяг її службових обов`язків як державного кадастрового реєстратора визначався "Порядком ведення Державного земельного кадастру", затвердженого Постановою Кабміну № 1051 від 17 жовтня 2012 року.

Крім того, безпідставно відмовив у клопотаннях прокурора про повторний допит свідків, а також про призначення земельно-технічної експертизи.

Внаслідок цих порушень судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосовано закон, який підлягав застосуванню, зокрема ч. 2 ст. 367 КК України.

Посилається на невідповідність ухвали вимогам статей 370, 419 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.

Позиції інших учасників судового провадження

Від захисника ОСОБА_9 в інтересах виправданої ОСОБА_7 на касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення, у яких захисник, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони обвинувачення, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.

Аналогічну позицію висловив захисник ОСОБА_6 в суді касаційної інстанції.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст.438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Оскаржуване судове рішення відповідає наведеним вимогам закону.

Заслуговує на увагу той факт, що апеляційний перегляд вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 здійснювався після скасування Верховним Судом 17 грудня 2020 року попередньої ухвали Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року виключно з підстав не виконання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.

Під час нового розгляду, апеляційний суд, дотримуючись положень ст.439 КПК України, виконав вказівки суду касаційної інстанції та, здійснюючи перегляд кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, належним чином перевірив викладені в ній доводи, у тому числі й щодо безпідставності виправдання ОСОБА_7, покладення в основу вироку доказів, яким надана невідповідна оцінка, що аналогічні наведеним у касаційній скарзі, та, погоджуючись із висновками і мотивами прийнятого судом першої інстанції рішення, обґрунтовано постановив залишити виправдувальний вирок без зміни, навівши відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині визнати обвинуваченого винним.

При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та обов`язків.


................
Перейти до повного тексту