ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 365/568/21
провадження № 51-4638 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 05 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021111130000964 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Баришівка Київської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Згурівського районного суду Київської області від 05 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 01 червня 2021 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 травня 2023 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 . Приблизно о 15:30 год на територію цього домогосподарства прийшов ОСОБА_8, із яким у обвинуваченого на побутовому ґрунті виник конфлікт, що переріс у бійку, під час якої у ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 дерев`яною палицею наніс потерпілому удари по тулубу та в область носа. Після цього, відкинувши палицю, вдарив ОСОБА_8 металевою загостреною частиною лопати по голові, а також завдав не менше 4 ударів по голові та тулубу металевим ломом.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер на місці події.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, дії засудженого кваліфіковано неправильно, оскільки в його діях убачаються ознаки перевищення меж необхідної оборони або перебування в стані сильного душевного хвилювання, що не було досліджено в судах.
Матеріали справи містять докази про наявність психічних розладів у ОСОБА_7, проте суд безпідставно відхилив клопотання захисника про призначення повторної судово-психіатричної експертизи для встановлення осудності обвинуваченого, крім того, не були досліджені в судовому засіданні речові докази.
Вирок проголошено за відсутності обвинуваченого, що є істотним порушенням вимог процесуального закону, а покарання призначено без урахування усіх обставин, що його пом`якшують, та дають підстави для застосування положень статей 69, 75 КК України.
На ці доводи апеляційний суд не дав відповідей, а тому ухвала цього суду є невмотивованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисник, крім іншого, наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, висловлює власну версію події, оскаржує фактичні обставини справищо, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до наведеної норми процесуального закону, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності всіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу всіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди зазначили, що винуватість ОСОБА_7 повністю доведена показаннями обвинуваченого, який не заперечував факт бійки між ним та потерпілим, підтвердив нанесення ним ударів різними предметами по тілу та голові потерпілого ОСОБА_8 . Однак суди встановили, що вказаний обвинуваченим перебіг подій та механізм заподіяння тілесних ушкоджень не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Так, згідно протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_9, останній показав, як потерпілий підійшов до нього та вдарив, від чого ОСОБА_9 впав, а ОСОБА_8 продовжував наносити йому удари руками. Однак обвинувачений вивернувся, вдарив потерпілого, який лежачи на землі продовжував висловлювати йому погрози. Після цього ОСОБА_9 взяв палицю, якою наніс близько п`яти ударів по тулубу і голові потерпілому та поставив палицю на місце. Коли потерпілий почав підійматися і погрожував помститися, обвинувачений взяв лопату та наніс йому удар по голові, після чого поставив лопату на місце, а згодом взяв залізний лом і наніс біля трьох ударів по спині й обличчю.
Також суд дослідив протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10, яка показала, що потерпілий ОСОБА_8 наніс ОСОБА_7 лише один удар сапою в обличчя та вдарив її один раз долонею по голові, після чого вона пішла до будинку.
Згідно протоколу огляду місця події, на місці було виявлено та вилучено металевий лом, дерев`яну палицю, штикову лопату, камінь з нашаруваннями речовини червоно-бурого кольору, пошкоджену сапу. Відповідно до висновків експертиз, сліди крові на вилучених предметах належать потерпілому ОСОБА_11, на одязі ОСОБА_7 виявлені сліди крові, що також належать потерпілому.
Причиною смерті ОСОБА_8 є відкрита черепно-мозкова травма у вигляді множинних переломів основи черепа та кісток обличчя з розвитком крововтрати, при цьому під час судово-медичного дослідження трупа було виявлено одинадцять забійних ран на голові.
Відповідно до висновку експерта, тілесне ушкодження у ОСОБА_7 у виді рубця в ділянці верхньої губи з правого боку відносяться до легких тілесних ушкоджень. Інших тілесних ушкоджень у обвинуваченого не виявлено.
Враховуючи всі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дав їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК України та дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння.
Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевіряли версію сторони захисту щодо перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони або вчинення вбивства у стані сильного душевного хвилювання та визнали її такою, що суперечить фактичним обставинам справи.
Так, суди правильно наголосили, що з об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 КК України, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком. З суб`єктивної сторони це правопорушення характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом, кожен із яких може бути як визначеним, так і не визначеним), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини, як тоді, коли особа бажає, так і тоді, коли вона, хоч і не бажає, але свідомо припускає її настання.
На відміну від цього, умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України) має свою особливу ознаку - обстановку його вчинення, тобто наявність у особи необхідної або уявної оборони. Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах. Питання про наявність умислу особи вирішується з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховується кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
Суди встановили, що ОСОБА_8 першим наніс удар сапою по обличчю ОСОБА_7, що спричинило у останнього легке тілесне ушкодження. Обвинувачений вивернувся та підвівся, що є адекватними заходами оборони. Потім ОСОБА_7 відтягнув ОСОБА_8, який перебував у лежачому положенні, до господарської будівлі, де наносив йому численні удари різними предметами по життєво важливих органах. З огляду на конкретні обставини події, суди дійшли переконливого висновку про відсутність на той момент з боку потерпілого суспільно небезпечного посягання, яке би вимагало захисту зі сторони обвинуваченого. У поведінці ОСОБА_7 прослідковувалося не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), про що свідчить кількість завданих ним ударів та їх локалізація - у життєво важливі органи (грудна клітина, голова), знаряддя злочину (дерев`яна палиця, лом, лопата), наслідки його діяння у виді смерті потерпілого.