ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 157/1535/22
провадження № 51-6904 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030530000495, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та арешту майна.
Згідно з вироком, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 14:00 ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання у спальній кімнаті будинку АДРЕСА_1, під час сварки, яка раптово виникла на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись ними, діючи з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тримаючи у правій руці кухонний ніж, умисно завдав ним одного удару в ліву ділянку грудей своєму братові ОСОБА_10, унаслідок чого спричинив останньому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця, чим умисно протиправно заподіяв смерть потерпілому.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнив частково, а вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року змінив у частині призначеного покарання.
Призначив ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 115 КК Україні із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Прокурор стверджує, що всупереч вимогам статей 370, 419 КПК України апеляційний суд не обґрунтував належним чином свого рішення про застосування ст. 69 КК України під час призначення ОСОБА_9 покарання. На її думку, суд апеляційної інстанції не врахував повною мірою: суспільної небезпеки вчиненого й ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким; того, що умисними діями обвинувачений спричинив смерть ОСОБА_10, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей; непоправних наслідків учиненого; особи ОСОБА_9, який непрацевлаштований, неодружений, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, після чого стає ініціатором сімейних конфліктів; наявності двох обставин, що обтяжують покарання. Унаслідок чого неправильно застосував положення ст. 69 КК України. Вважає, що, вказуючи про наявність таких пом`якшуючих обставин, як активне сприяння розкриттю злочину, протиправна поведінка потерпілого та часткове визнання обвинуваченим вини, апеляційний суд належним чином не мотивував, яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та чому призначення ОСОБА_9 навіть мінімального покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України було б явно несправедливим.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 вважав касаційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Потерпіла ОСОБА_7 просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність апеляційним судом, яке полягає в безпідставному застосуванні до ОСОБА_9 положень ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м`якість.
Однак, така позиція прокурора є необґрунтованою з огляду на таке.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об`єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.