ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 755/9605/23
провадження № 61-1410св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ),
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року у складі судді Катющенко В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Гуля В. В., Шебуєвої В. А., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), заінтересована особа - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - Дніпровський ВДВС у місті Києві), заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Свою скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року було затверджено мирову угоду сторін у цивільній справі № 755/8200/16-ц про стягнення із ОСОБА_2 на його користь боргу у розмірі 85 000,00 доларів США.
У зв`язку з невиконанням боржником умов мирової угоди у добровільному порядку він подав вказану ухвалу суду до Дніпровського ВДВС у місті Києвідля її примусового виконання. 18 травня 2018 року державний виконавець Клітченко О. А., прийнявши зазначений виконавчий документ до виконання, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Разом із цим під час ознайомлення 24 лютого 2023 року з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 йому стало відомо про те, що 31 січня 2022 року на підставі відповідної заяви боржника ОСОБА_2 було здійснено перевірку дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства у межах вказаного провадження.
За результатами перевірки в. о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. винесла 31 січня 2022 року постанову, якою: дії державного виконавця Клітченко О. А. щодо прийняття виконавчого документа до виконання визнано такими, що вчинені з порушенням пункту 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"; скасовано постанову цього виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також зобов`язано головного державного виконавця Єзерську А. М. привести виконавче провадження № НОМЕР_1 у відповідність з вимогами названого Закону.
На виконання вказаної постанови головний державний виконавець ОСОБА_3 прийняла ряд рішень про скасування документів у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, однак жодне із цих рішень він як сторона виконавчого провадження не отримував.
Вважає дії посадових осіб Дніпровського ВДВС у місті Києві, в тому числі щодо повернення виконавчого документа (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року про затвердження мирової угоди) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірними та такими, що порушують його права та законні інтереси як стягувача.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову в. о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. від 31 січня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- зобов`язати Дніпровський ВДВС у місті Києві поновити виконавче провадження № НОМЕР_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову в. о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. від 31 січня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Зобов`язано Дніпровський ВДВС у місті Києві поновити порушені права стягувача ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження шляхом поновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер, або інших відомостей, які можуть стати відомі виконавцю, шляхом направлення відповідних запитів, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання.
У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 упродовж тривалого часу (з 2018 року) проводилися виконавчі дії (арешт майна та коштів боржника, передача майна стягувачу у рахунок погашення боргу, стягнення коштів з боржника на користь стягувача), що свідчить про достатність у державного виконавця ОСОБА_4 інформації для прийняття виконавчого документа до виконання та відсутність у його діях порушень вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" під час відкриття виконавчого провадження. Крім того, усі необхідні дані про боржника та стягувача, як того вимагає стаття 4 названого Закону, були зазначені ОСОБА_1 у заяві про прийняття виконавчого документа до виконання.
Таким чином, не ґрунтуються на правових підставах посилання в. о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. у постанові від 31 січня 2022 року на те, що у виконавчому документі не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи (пункт 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"), а отже, прийняті у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 рішення є неправомірними.
Аргументи боржника ОСОБА_2 про те, що стягувач оскаржує дії виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, а отже, скарга має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, суд першої інстанції не взяв до уваги, вказавши, що оскаржувані дії провадилися лише в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, тобто скарга не стосується судового оскарження дій виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року - без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції за результатами розгляду скарги по суті є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув скаргу з порушенням правил юрисдикції загальних судів, оскільки ОСОБА_1 у своїй скарзі оскаржує рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо виконання судового рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства, які винесені державним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо боржника ОСОБА_2, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій - цивільної та господарської, колегія суддів вважала безпідставними, вказавши, що предмет скарги (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження, яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження.
При цьому будь-які дії в межах зведеного виконавчого провадження чи дії державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження зі зведеного виконавчого провадження не оскаржуються. Тобто скарга не стосується судового оскарження дій виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Сам факт наявності зведеного виконавчого провадження не дає суду підстави розглядати скаргу як таку, що подана у зв`язку із оскарженням дій виконавчої служби у межах зведеного виконавчого провадження.
Отже, скарга щодо винесення державним виконавцем постанови про повернення стягувачу виконавчого документа у виконавчому провадженні у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, тобто за правилами цивільного судочинства.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно поновив ОСОБА_1 строки звернення до суду із цією скаргою, колегія суддів вважала необґрунтованими, вказавши, що стягувач дізнався про наявність постанови в. о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. від 31 січня 2022 року, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, під час ознайомлення 24 лютого 2023 року з матеріалами виконавчого провадження.
При цьому ОСОБА_1 двічі звертався до суду зі скаргою на дії/бездіяльність виконавчої служби, провадження в одній з яких закрито ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а в іншій - повернуто без розгляду ухвалою від 29 червня 2023 року.
За вказаних обставин убачається, що десятиденний строк для подання до суду відповідної скарги, встановлений частиною першою статті 449 ЦПК України, заявник пропустив, однак, дізнаючись про зміст ухвалених судових рішень, він кожного разу протягом 10 днів реагував на це шляхом подання відповідної скарги до суду, як і передбачено вимогами чинного законодавства, тобто дотримувався визначених законодавством строків та оперативно реагував на порушення своїх прав, не затягуючи без поважних причин звернення до суду з відповідною скаргою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 подано на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 оскаржує дії виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то скарга має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням. Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17.
При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких указані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження вимагається наявність підстав для завершення виконавчого провадження, а таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову.
Предмет скарги ОСОБА_1 фактично стосується оскарження дій посадової особи органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа, який вже перебував у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з виконання семи рішень суду, три з яких ухвалені за правилами господарської, а решта - за правилами цивільної юрисдикції.
При цьому перед прийняттям 31 січня 2022 року посадовими особами Дніпровського ВДВС у місті Києві рішень про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження № НОМЕР_1 із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 не виводилося (відповідна постанова державного виконавця про таке виведення у матеріалах справи відсутня).
Водночас матеріали кожного з виконавчих проваджень щодо одного боржника, які об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, у тому числі матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1, згруповані в окремі теки за провадженнями, що свідчить виключно про спосіб організації ведення та оформлення державним виконавцем документації, однак не означає, що виконавче провадження № НОМЕР_1, як помилково вважав апеляційний суд, було виведене зі зведеного виконавчого провадження.
Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції загальних судів.
Крім того, стягувач ОСОБА_1 вже звертався 07 березня 2023 року до суду з аналогічною скаргою і ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року провадження у цивільній справі № 755/3015/23 було закрито з тих підстав, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, вказана ухвала суду постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому суд першої інстанції повинен був закрити провадження у цій справі відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Під час розгляду скарги по суті суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, не містила жодних відомостей про боржника та стягувача, а отже, не відповідала вимогам, встановленим пунктами 3, 4 та абзацом дев`ятим частини першої цієї статті.
Крім того, суди безпідставно поновили ОСОБА_1 строк для подання скарги, адже останній не навів об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
Аргументи інших учасників справи
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
06 березня 2024 року справа № 755/9605/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі № 755/8200/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Салон-Мода", про звернення стягнення на майнові та немайнові права в рахунок погашення заборгованості за договором позики затверджено (визнано) мирову угоду сторін, за умовами якої відповідач, серед іншого, зобов`язався та гарантував сплатити позивачу суму боргу за договором позики від 12 березня 2016 року у розмірі 85 000,00 доларів США шляхом передання готівкових грошових коштів періодичними (щомісячними) платежами у сумі, що еквівалентна у національній валюті України - гривні, на день здійснення розрахунку, у терміни, визначені сторонами у графіку в пункті 3 цієї угоди. Провадження у справі закрито (том 1 а. с. 15-17).
У зв`язку з невиконанням боржником умов мирової угоди у добровільному порядку ОСОБА_1 подав ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 рокудо Дніпровського ВДВС у місті Києвідля її примусового виконання. 18 травня 2018 року державний виконавець Клітченко О. А., прийнявши зазначений виконавчий документ до виконання, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 (том 1 а. с. 27-28).
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві Терещук Т. І. від 21 травня 2018 року об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 (з виконання наказу Господарського суду міста Києва), № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 з огляду на те, що на виконанні у відділі перебуває декілька виконавчих проваджень стосовно одного і того ж боржника ОСОБА_2 (том 1 а. с. 82, 96).
12 січня 2022 року боржник ОСОБА_2 звернувся до начальника Дніпровського ВДВС у місті Києвііз заявою, в якій, серед іншого, вказав, що під час відкриття виконавчого провадження№ НОМЕР_1 державний виконавець допустив порушення статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі № 755/8200/16-ц про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам до виконавчого документа (том 1 а. с. 31).
За результатами перевірки дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, проведеної на підставі вказаної заяви боржника, в. о. начальника Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. винесла 31 січня 2022 року постанову, якою вирішено:
- дії державного виконавця Клітченко О. А. щодо прийняття виконавчого документа (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі № 755/8200/16-ц) до виконання визнати такими, що вчинені з порушенням пункту 3 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";
- скасувати постанову державного виконавця Клітченко О. А. від 18 травня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського ВДВС у місті Києві Єзерську А. М. привести виконавче провадження № НОМЕР_1 у відповідність з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (том 1 а. с. 32-34).
31 січня 2022 року начальник відділу Дніпровського ВДВС у місті Києві Андрющенко І. В. винесла постанову, якою скасувала постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2018 року, що видала ОСОБА_4 (не діє) під час примусового виконання ухвалиДніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі № 755/8200/16-ц про затвердження мирової угоди про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 85 000,00 доларів США (том 1 а. с. 35-36).
31 січня 2022 року головний державний виконавець Дніпровського ВДВС у місті Києві Єзерська А. М. направила ОСОБА_1 повідомлення про повернення виконавчого документа (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі № 755/8200/16-ц) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки перевіркою матеріалів виконавчого провадження встановлено, що у виконавчому документі не зазначено сторін виконавчого провадження, а саме боржника та стягувача (том 1 а. с. 37-38).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).