ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 484/1402/20
провадження № 61-5184св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області,
розглянув порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст первісного позову
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позов обґрунтований тим, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2015 року до 2017 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_3 .
З 15 березня 2017 року ОСОБА_2 залишив ОСОБА_1 з дитиною та почав проживати окремо. З дитиною зустрічався під час її прогулянок з нею за її місцем проживання, неохоче купував речі гігієни та продукти харчування і лише на власний розсуд.
Відповідач дитині матеріально допомагав на свій розсуд, коли у нього було бажання. За таких обставин, вона змушена була вийти на роботу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 01 квітня 2017 року до 01 грудня 2017 року батько проводив вихідні з дитиною за його бажанням 1 раз на 2-3 тижні.
У грудні 2017 року вона звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину.
22 січня 2018 року Святошинський районний суд міста Києва у справі № 759/19019/17 видав судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача на дитину у розмірі 1/4 частини з усіх його доходів щомісячно, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
З того часу ОСОБА_2 став поводити себе агресивно.
Крім того, він звертався до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину. Рішенням суду ОСОБА_2 у позові відмовлено.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 жодним чином не перешкоджала батьку спілкуватися з дитиною в її присутності, він звернувся до суду з позовом про встановлення часу та місця спілкування з дитиною.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його дочкою ОСОБА_3 .
Визначено такий спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, особисте спілкування: побачення першої та третьої суботи та неділі з 12 год до 18 год за місцем проживання чи перебування дитини; під час побачень дозволити ОСОБА_2 гуляти з дочкою у присутності матері ОСОБА_1 з 14 год до 16 год; зобов`язано ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з дочкою надавати йому точну інформацію про навчання, проживання та перебування дитини, а у разі настання змін - повідомити про зміни його особисто на наступний день після настання таких обставин чи змін.
У задоволенні такого способу участі ОСОБА_2 у вихованні його дочки ОСОБА_3 як гуляти під час побачень з дитиною в період часу з 14 год до 16 год на дворі за відсутності матері відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року без змін.
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, який було надано у справі № 759/19510/17, визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення та вчинити дії для усунення перешкод для вільного спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 кожної суботи та неділі з 12 год до 18 год, але за попереднім узгодженням часу зустрічі з матір`ю дитини, за місцем проживання чи перебування дитини, в присутності обох батьків, без сторонніх осіб.
Відповідно до цього висновку ОСОБА_1 разом з малолітньою дочкою проживають з бабусею та дідусем у приватній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини.
Також зазначала, що між сторонами виникли неприязні стосунки, тому ОСОБА_2 хоче забирати дитину до себе та своїх родичів, брати участь у вихованні дитини на власний розсуд коли йому це буде зручно, що підтверджує намагання забрати дитину до себе в м. Київ.
Згідно з психологічними висновками практичного психолога малолітня ОСОБА_3 переживає психологічний тиск із боку батька ОСОБА_2, не сприймає його як батька та потребує психологічної допомоги з боку фахівців психологів та психотерапевтів. Після зустрічей з батьком спостерігається неспокійний сон, плаксивість, роздратованість.
На час подання позову сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини.
Визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю відповідатиме її інтересам, яка має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини. Крім того, малолітня дитина потребує постійної материнської уваги та любові.
На підставі наведеного, позивачка просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст зустрічного позову
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Зустрічний позов обґрунтований тим, щоз початку 2016 року ОСОБА_1 періодично проживала спільно у квартирі ОСОБА_2 у м. Києві, з літа 2016 року почали проживати однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .
З березня 2017 року сторони фактично почали проживати окремо з ініціативи ОСОБА_1 .
Протягом 2017-2018 років мати з дитиною проживали у квартирі батьків на АДРЕСА_2 .
З кінця весни 2017 року мати дитини вийшла на роботу, дитиною займалася бабуся. ОСОБА_1 створювала перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим він змушений звертатися до суду з позовом.
Тривалий час ОСОБА_2 обмежений у праві спілкування з дочкою, не має можливості дізнатись інформацію про неї. Претензії ОСОБА_1 мають матеріальний характер. Незважаючи на те, що батько брав участь у вихованні дочки, ОСОБА_1 звернулася у грудні 2017 року з позовом до суду про стягнення аліментів на дитину. Дочка фактично проживає за місцем реєстрації матері, разом з бабусею та дідусем. Батько зустрічається з дочкою виключно у присутності бабусі, незважаючи на те, що рішенням суду визначені зустрічі батька з дитиною в присутності матері.
Робота психолога проводилася з малолітньою дитиною за відсутності батьків та в присутності сторонньої особи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю у м. Первомайську, а сама постійно працює у м. Києві, відповідно і проживає у м. Києві, ОСОБА_2 вважає, що місце проживання дитини має бути визначено в м. Києві.
Виходячи з наведеного, просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком за місцем його проживання.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року об`єднано в одне провадження зустрічний та первісний позови.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року первісний позов задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У зустрічному позові відмовлено.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком органу опіки та піклування доцільним є проживання дитини з матір`ю, жодних доказів, які б підтвердили неналежне виховання дитини матір`ю (враховуючи, що дитина постійно проживала з нею) суду не надано, батько також вважав доцільним проживання спільної дочки з матір`ю, але не надав суду доказів винної поведінки матері, яка унеможливлює спілкування дитини з матір`ю та їх спільне проживання.
Суд не встановив обставин, а ОСОБА_2 не надав належних доказів того, що поведінка чи дії ОСОБА_1 або наслідки її спілкування з дитиною, можуть суперечити інтересам дитини або впливати на неї негативно, перешкоджати її фізичному та духовному розвитку. Крім того, ОСОБА_2 не надав обґрунтованих та достатніх доказів про створення ОСОБА_1 стосовно дитини таких умов, за яких вона позбавлена можливості виконувати свої батьківські обов`язки.
У зустрічному позові суд першої інстанції відмовив у зв`язку з його необґрунтованістю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення. Первісний позов задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .
У зустрічному позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний виходив з того, що про судове засідання, призначене на 07 липня 2022 року,ОСОБА_2 та його представник належним чином не повідомлені. Доказинаправлення їм судової повістки-повідомлення про призначення розгляду справи на 07 липня 2022 року та її отримання у матеріалах справи відсутні. Відповідно до клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Ткаченка О. В. станом на 05 липня 2022 року вони не були повідомлені про наступне судове засідання. Отже, сторона відповідача за первісним позовом не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, тому суд не дотримався вимог частини п`ятої статті 128 ЦПК України, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи у зустрічному позові, суд апеляційної інстанції з урахуванням першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, взяв до уваги те, що з народження малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю, особисту прихильність малолітньої дитини до матері, вік дитини, відсутність будь-яких обставин, які виключали можливість проживання дитини з матір`ю, враховуючи висновок органу опіки та піклування, який є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини, та виходив із того, що визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Часково задовольняючи первісний позов, апеляційний суд також вказав, що зазначення у резолютивній частині рішення суду першої інстанції адреси, за якою має проживати дитина, а саме за адресою: АДРЕСА_1, є зайвим, оскільки місце проживання малолітньої дитини визначається за місцем проживання матері або батька, або за конкретною адресою. Оскільки наявні підстави для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю, то підстави для зазначення конкретної адреси відсутні, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Саме по собі зазначення відповідачем у зустрічному позові підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, який проживає у м. Києві, лише тому, що позивачка (мати дитини) працює у закладі, який розташований у м. Києві, не може бути безумовною підставою для визначення місця проживання дитини саме з відповідачем за первісним позовом - батьком малолітньої ОСОБА_3 .
Факт створення належних умов для проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька з урахуванням дійсного психоемоційного стану дитини не забезпечить розвиток малолітньої дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Отже, правові підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, просив її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог щодо законності та обґрунтованості рішення, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають матеріалам справи, не врахував доводів ОСОБА_2 та не надав належної правової оцінки його аргументам.
Суди помилково вважали встановленим факт проживання дитини з матір`ю, оскільки в судових засіданнях з`ясовано та підтверджено представником позивачки за первісним позовом, що ОСОБА_1 та дочка з червня 2021 року не проживають у м. Первомайську, точне місце їх постійного перебування представник не зміг повідомити. Факт непроживання ОСОБА_1 та дитини за адресою, за якою вона просить визначити місце проживання дитини, підтверджено й актом обстеження, складеним Органом опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області.
Безпідставним та необ`єктивним є посилання суду апеляційної інстанції на психологічний висновок спеціаліста-психолога від 25 листопада 2020 року № 25-11, оскільки на момент ухвалення постанови від 07 грудня 2022 року дитині виповнилося майже 6 років. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 звертав увагу суду на неправомірність такого висновку, оскільки він складений за відсутності батьків, а викладені в ньому висновки викликають сумнів щодо достовірності.
Суди не врахували, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року призначено судово-психологічну експертизу, однак обмежилися посиланням на її призначення і про неможливість її проведення. Проте суди не зазначили, що експертиза не була проведена з вини ОСОБА_1, оскільки вона неодноразово ухилялася від участі у її проведенні та не забезпечувала присутність дитини.
Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та безпідставно необґрунтовано визначив місце проживання дитини без зазначення конкретної адреси.
Суди, визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, не з`ясували, де фактично перебуває та проживає дитина, не встановили умов такого проживання, оскільки додані ОСОБА_1 докази не відповідають дійсним обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції, будучи повідомленим про те, що дитина змінила місце постійного проживання та виїхала в невідомому напрямі, навіть не намагався встановити нове місце проживання дитини та той факт, де і з ким фактично проживає дитина, взявши до уваги лише докази та усні пояснення представника ОСОБА_1
Суди, вирішуючи спір, не застосували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 332/2901/15 (провадження № 61-2171св20), від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18), від 13 червня 2018 року у справі № 754/14768/15-ц (провадження № 61-12333св18), від 30 листопада 2022 року у справі № 523/11247/19 (провадження № 61-5950св22), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц (провадження № 61-10851св20), від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № К/9901/29090/18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18).
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 , поданий через адвоката Тандира Д. В., на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до переоцінки доводів, наведених в апеляційній скарзі, з якими не погодився суд апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_2 вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 161, 171 СК України, проте не зазначив, у чому саме полягає порушення, конкретних аргументів не навів, а лише виклав загальні фрази, які зводяться до розуміння змісту норм права.
ОСОБА_2 не зазначив доводів чи аргументів про те, що саме за умови проживання дитини з ним, її суспільний інтерес та розвиток буде кращим ніж з матір`ю, не вказує на те, чому саме має бути розірвано соціальний зв`язок матері і дитини, не зазначає, що малолітній ОСОБА_3 не виповнилося 10 років, тому вона не може бути заслухана, реалізуючи своє право та не травмуючи її, за участі психолога.
Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо невзяття до уваги судами доказів, а саме актів обстеження, оскільки вони датовані 07 липня 2022 року, тобто більше ніж через три місяці після ухвалення рішення судом першої інстанції.
ОСОБА_2 не надав висновок органу опіки та піклування про можливість проживання дитини з ним, у зв`язку з цим безпідставними є доводи касаційної скарги щодо ухилення ОСОБА_1 від проведення експертизи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 квітня 2023 року цивільну справу № 484/1402/20 призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_4, Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи № 484/1402/20.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 червня 2023 року цивільну справу № 484/1402/20 призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_4, Ступак О. В.
Відовідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06 листопада 2023 року на підставі повідомлення судді Олійник А. С. у зв`язку із відставкою судді Верховного Суду ОСОБА_4 згідно із розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Грицик О. Ф. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 484/1402/20, яку призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Ступак О. В.
05 лютого 2024 року суддею-доповідачем Олійник А. С. подано заяву про самовідвід під час розгляду справи № 484/1402/20.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року заяву про самовідвід судді Олійник А. С. задоволено, передано цивільну справу № 484/1402/20 для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2024 року цивільну справу № 484/1402/20 призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Фаловська І. М., Ігнатенко В. М.
21 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що малолітня ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1" у зв`язку з реєстрацією шлюбу 11 лютого 2022 року.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року у справі № 759/19510/17 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первомайська міська рада, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо, задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його дочкою ОСОБА_3 ; визначено такий спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки, особисте спілкування: побачення першої та третьої суботи та неділі з 12 год до 18 год за місцем проживання чи перебування дитини; під час побачень дозволити ОСОБА_2 гуляти з дочкою в присутності матері ОСОБА_1 з 14 год до 16 год; зобов`язано ОСОБА_1 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_2 з дочкою надавати йому точну інформацію про навчання, проживання та перебування дитини, а у разі настання змін повідомити про зміни його особисто на наступний день після настання таких обставин чи змін. У задоволенні такого способу участі ОСОБА_2 у вихованні його дочки ОСОБА_3 як гуляти під час побачень з дитиною в період часу з 14 год до 16 год надворі за відсутності матері відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 759/19510/17 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 липня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишено без змін.
За висновком Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, який було надано у справі № 759/19510/17, визнано доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення та вчинити дії для усунення перешкод для вільного спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, кожної суботи та неділі з 12 год до 18 год, але за попереднім узгодженням часу зустрічі з матір`ю дитини, за місцем проживання чи перебування дитини, в присутності обох батьків, без сторонніх осіб.
Відповідно до цього висновку ОСОБА_1 разом з малолітньою дочкою проживають з бабусею та дідусем у приватній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де створені належні для проживання, виховання та розвитку дитини умови.
Також зазначено, що між сторонами виникли неприязні стосунки та ОСОБА_2 хоче забирати дитину до себе та своїх родичів, бере участь у вихованні дитини на власний розсуд, коли йому це буде зручно, що доводить те, що він намагається забрати дитину до себе в м. Київ.
Згідно з психологічними висновками практичного психолога ОСОБА_3 переживає психологічний тиск з боку батька ОСОБА_2, не сприймає його як батька та потребує психологічної допомоги з боку фахівців-психологів та психотерапевтів. Після зустрічей з батьком спостерігаються неспокійний сон, плаксивість, роздратованість.
Відповідно до довідки від 21 січня 2021 року № 05/21-03 ОСОБА_1 працює у Київському коледжі зв`язку з 09 червня 2008 року на посаді завідувача лабораторії аналізу та обробки інформації з 01 липня 2013 року. З 01 лютого 2021 року запроваджено дистанційну (надомну) роботу згідно з трудовим договором від 20 січня 2021 року № 01, наказом від 20 січня 2021 року № 02-к (т. 1, а. с. 206).
Згідно з довідкою від 18 січня 2021 року № 18/01 Житлово-будівельного кооперативу "Фрегат" ОСОБА_1 станом на 18 січня 2021 року проживала разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 191).
Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини від 08 грудня 2020 року, складеного комісією управління у справах дітей Первомайської міської ради, ОСОБА_1 разом із дочкою проживають у трьохкімнатній квартирі, одна з кімнат якої повністю обладнана під кімнату дочки згідно з її віковими потребами (т. 1, а. с. 194).
Комісія у складі начальника управління у справах дітей Первомайської міської ради, завідувача сектору захисту прав, свобод і інтересів дітей управління у справах дітей міської ради та головного спеціаліста-юрисконсульта управління у справах дітей міської ради, 27 січня 2021 року обстежили матеріально-побутові умови проживання малолітньої ОСОБА_3, за місцем проживання: АДРЕСА_1, про що склала акт. Відповідно до змісту акта під час перевірки з`ясовано, що сім`я проживає в трьохкімнатній квартирі, в який зроблений сучасний ремонт, підключені всі зручності, індивідуальне опалення; квартира мебльована сучасними меблями, є необхідні електричні побутові пристрої; для дитини обладнана окрема кімната, де є сучасні іграшки, розвиваючі ігри, піаніно; в кімнаті окремо дитяче ліжко з чистою білизною; в окремій шафі складено дитячий одяг; дитина забезпечена засобами для гігієни, всіма побутовими речами; санітарний стан приміщення відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Комісія з`ясувала, що умови проживання малолітньої дитини відповідають санітарно-гігієнічним нормам для проживання, розвитку та відпочинку ОСОБА_3, створені належні умови (т. 1, а. с. 224).