ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа №360/931/21
адміністративне провадження № К/990/37584/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №360/931/21
за позовом ОСОБА_1
до Луганської обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року
(головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Блохін А.А., Казначеєв Е.Г.).
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луганської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Луганської обласної прокуратури в частині неналежного розрахунку, а саме: невиплати позивачу частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного за частинами третьою-п`ятою статті 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 26 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року;
- зобов`язати відповідача сплатити на користь позивача заборгованість із заробітної плати в частині несплаченого в повному обсязі посадового окладу за період з 26 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в розмірі: 195437,61 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Луганської обласної прокуратури у ненарахуванні й невиплаті позивачу грошового забезпечення (заробітної плати) за період з 26 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в порядку та у розмірах передбачених частинами другою, третьою-п`ятою статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов`язано Луганську обласну прокуратуру провести перерахунок грошового забезпечення (заробітної плати) позивачу з 26 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року, у порядку та спосіб визначені частинами другою, третьою-п`ятою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та виплатити грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманим з 26 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року грошовим забезпеченням та належним до виплати грошовим забезпеченням, розрахованим у порядку та спосіб визначений частинами другою, третьою-п`ятою статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у цій справі скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(II)/2023 у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) за конституційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - "Закон №113-IX") (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності), зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX; друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, визнане неконституційним, втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Позивач подав заяву про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року у справі цій справі за виключними обставинами, посилаючись на незастосування вказаного рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року у справі № 3-80/2022.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв`язку із виключними обставинами у справі відмовлено, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року у справі № 360/931/21 залишено в силі.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Луганська обласна прокуратура подала до Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.
Як підставу для перегляду постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року за виключними обставинами позивач зазначає прийняття Конституційним Судом України Рішення від 13 вересня 2023 року у справі №8-р (ІІ)/2023 (справа № 3-80/2022) № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу 3 пункту 3 розділу II ";Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.
За змістом абзацу третього пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Згідно зі статтею 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Верховний Суд зазначає, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала це питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави.