ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 826/14550/17
адміністративне провадження № К/9901/56730/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 (суддя Шевченко Н.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - Управління, відповідач, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.08.2017 №0003504001.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність здійснення контролюючим органом фактичної перевірки. Вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено складу правопорушення, податковим органом не було встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольного напою (сидру) без відповідних дозвільних документів, відтак застосування до позивача штрафних санкцій не ґрунтується на положеннях Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, у задоволені позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції, з дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідачем правильно встановлено факт реалізації алкогольного напою за відсутністю діючої ліцензії, чим порушено вимоги частини четвертої статті 15 Закону №481/95-ВР, а тому оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.
Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду, який ухвалою від 08.11.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судами обставин, на які посилався позивач у даній справі, недоведеність обставин справи, що мають значення для вирішення спору і які суди попередніх інстанцій вважають встановленими, зокрема, щодо встановленого факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями (сидру) без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Також скаржник вважає, що судами безпідставно не прийнято до уваги протиправність проведення перевірки позивача.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.04.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 30.09.2024.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 21.06.2017 № 1090 контролюючим органом проведено фактичну перевірку кіоску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 17.07.2017 №330/10-36-40/2755512432 (далі - акт перевірки), яким встановлено факт реалізації пляшки сидру "Сомерсбі", місткістю 0,5 л, міцністю 4,7%, виробництва ПАТ "Карлсберг Україна", за ціною 23,00 грн без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017 № 0003504001, яким до позивача застосовано фінансову санкцію у сумі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
За наслідками адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.
Так, за правилами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (пункт 80.2 статті 80 ПК України).
Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.