ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 240/13239/22
адміністративне провадження № К/990/35281/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (головуючий суддя Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Мацький Є.М.) у справі № 240/13239/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липня 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 28 червня 2022 року № 15977-14586/М-02/8-0600/22, донарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі також Закон № 796-XII);
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 04 січня 2022 року призначити та провести їй нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 20 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, позов задовольнив частково:
визнав протиправною бездіяльність ГУПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII (в редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року);
зобов`язав відповідача здійснити з 04 січня 2022 року нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII (у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року), в розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим законом про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що після прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року, яким відновлено дію статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вона, як непрацюючий пенсіонер, який має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, віднесеному до території радіоактивного забруднення, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плата. Однак, відповідач відмовив їй у нарахування та виплаті вказаного підвищення до пенсії. Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача щодо невиплати їй підвищення до пенсії протиправною, а тому звернулася з цим позовом до суду.
Відповідач позов не визнав. На переконання пенсійного органу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип незворотності дії закону у часі, відповідно до якого у спірному випадку має застосовуватися стаття 39 Закону № 796-XII, у редакції Закону після 1 січня 2016 року.
Водночас зазначив, що за загальним правилом дії норм права в часі, у зв`язку із набранням чинності Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі також Закон № 1774-VIII), яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 39 Закону № 796-XII щодо обчислення підвищення до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат застосуванню не підлягають.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка належить до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, знаходиться в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивачка є пенсіонером, яка перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, та в спірний період не працювала (мав статус непрацюючого пенсіонера).
З метою реалізації свого права на отримання щомісячної підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII позивачка звернулася із відповідною заявою до відповідача.
У відповідь на свою заяву позивачка отримала лист з відмовою, в якому відповідач повідомив, що відновлена рішенням Конституційного Суду України частини друга статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає та не надає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Позивачка, вважаючи, що ГУ ПФУ протиправно не виплачує їй щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених статтею 39 Закону № 796-XII, звернулася з позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії як непрацюючої пенсіонерки, яка проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), передбачене статтею 39 Закону № 796-ХІІ, проте у розмірі, який слід визначати виходячи із Закону № 1774-VIII - двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня календарного року.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018, яким відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, позивачка має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а не прожиткових мінімумів, як вирішено судами.
Вказує, що суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18, в частині визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, що належить до виплати непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення.
Також скаржниця вважає, що дія Закону № 1774-VIII не поширюється на спірні правовідносини, а саме для соціальних виплат, підвищень до пенсій.
У відзиві, який надійшов через систему "Електронний суд" 03 листопада 2023 року, відповідач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, оскільки до спірних правовідносин, з огляду на принцип незворотності дії закону у часі, підлягає застосуванню стаття 39 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону після 1 січня 2016 року. З огляду на це, Управління вважає, що у позивачки взагалі відсутнє право на нарахування та виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Спірним у цій справі є питання, чи застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, для визначення розміру підвищення пенсії особам, які мають право на таке підвищення відповідно до частини другої статті 39 Закону № 796-XII.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 лютого 2024 року у справі № 240/19227/21 дійшла висновку, що наразі існує виключна правова проблема стосовно того, чи може прирівнюватись підвищення (доплата) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, до інших виплат, де не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина, відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIІI.
04 квітня 2024 року Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 240/19227/21, за результатами якої вказано наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.