ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 420/12467/20
адміністративне провадження № К/990/3372/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №420/12467/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Яковлєва О.В., суддів: Єщенка О.В., Крусяна А.В.) за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі,-
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.09.2020 року №951370835658 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
зобов`язати відповідача здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду згідно з довідкою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 за вих. №06-21/262/2020, виходячи з розміру 223337,50грн, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням фактично виплачених коштів, без обмеження граничного розміру щомісячого довічного грошового утримання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020, яке набрало законної сили 21.01.2021, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме:
визнано протиправним та скасовано рішення від 30.09.2020 № 951370835658 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
- зобов`язано здійснити перерахунок та сплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 № 06-21/262/2020, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
25.09.2023 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі, в якій заявник просить провести заміну стягувача ОСОБА_1 на ОСОБА_2 у порядку процесуального правонаступництва, так як ОСОБА_1 помер.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що син позивача має право звернутись до пенсійного органу із заявою про їх виплату, у встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядку.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.12.2023 ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 скасував і ухвалив нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнив. Здійснив заміну ОСОБА_1, як стягувача у виконавчому провадженні № 68025634, на його правонаступника - ОСОБА_2 .
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про заміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносин поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є помилковим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та процесуальні дії у справі
25.01.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій заявник просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023, залишити в силі ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2023.
В касаційній скарзі заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив заяву ОСОБА_2 про заміну стягувача, оскільки матеріали справи не містять жодного допустимого доказу того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем відносно недоотриманих ОСОБА_1 виплат у розмірі 1225984,25 грн.
ОСОБА_1 отримував щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. Зазначена виплата передбачена виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", жодним нормативно-правовим документом така виплата не віднесена до пенсії або соціальної виплати. Таким чином, чинним законодавством не передбачено можливість успадкування невиплачених при житті сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху. У строк, встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху, заявник усунув зазначені у ній недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків шляхом сплати судового збору.
У строк, встановлений Судом, заявник касаційної скарги усунув її недолік - сплатив судовий збір.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Від ОСОБА_2 22.03.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заявник заперечує проти задоволення касаційної скарги.
Крім того, ОСОБА_2 подав заяву про закриття касаційного провадження, як відкритого помилково. Заява обґрунтована тим, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за частиною другою статті 328 КАС України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
При цьому, процесуальним правонаступництвом є заміна у справі сторони чи третьої особи у разі переходу повноважень (для суб`єкта владних повноважень), прав і обов`язків від однієї особи до іншої (правонаступника) у відносинах, щодо яких виник спір.
Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії адміністративного процесу - під час розгляду справи у суді першої інстанції, суді апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції, під час перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами.
Тобто, заміна сторони можлива на будь-якій стадії судового процесу.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Отже, процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участь у цьому процесі. Матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п`ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
У контексті наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2019 у справі № 617/7748/12.
Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, вирішуючи питання правонаступництва сторони після набрання законної сили судовими рішеннями у справі, хоч і в порядку господарського судочинства, проте норми, які регулюють зазначене питання, є подібними і в адміністративному судочинстві, зазначила таке.
Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (у Кодексі адміністративного судочинства України статті 379 та 52). У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України (стаття 379 КАС), що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (стаття 52 КАС). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 379 КАС).