ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 695/2759/20
провадження № 51-4942 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020250000000100, за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Вирішено питання стосовно речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища за таких обставин.
На початку червня 2020 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 звернувся до ОСОБА_7 як до керівника Золотоніського MB ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням допомогти йому у виконавчому провадженні щодо нього.
ОСОБА_7, будучи представником органу виконавчої влади, переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди, розуміючи покладені на нього законами обов`язки, знаючи, що на рахунки ОСОБА_9 як боржника у виконавчому провадженні накладено арешт, запропонував останньому відкрити розрахунковий рахунок в Ощадбанку та пообіцяв за винагороду не направляти у вказаний банк постанову про накладення арешту на рахунки, щоб стягнення у виконавчому провадженні не було звернено на кошти, які будуть надходити на цей рахунок. При цьому розмір неправомірної вигоди ОСОБА_7 визначив у сумі боргу у виконавчому провадженні, яка становила близько 27 000 грн.
19 червня 2020 року приблизно о 16:30 ОСОБА_7, перебуваючи в службовому кабінеті Золотоніського MB ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за адресою: вул. Гагаріна, 3-А, м. Золотоноша, Черкаська область, переслідуючи мету отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9, під час особистої розмови з останнім відобразив на папері цифру "10 000" та показав йому її, чим висловив прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 10 000 грн за ненаправлення до відділення Ощадбанку, в якому відкрито розрахунковий рахунок ОСОБА_9, постанови про накладення арешту на майно останнього у виконавчому провадженню АСВП № 61170924.
У цей же день приблизно о 16:45 ОСОБА_9, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_7 за вищевказаною адресою, передав йому гроші в сумі 5000 грн як частину коштів згідно з висловленою ОСОБА_7 пропозицією.
22 червня 2020 року під час обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_7 у приміщенні Золотоніського MB ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за адресою: АДРЕСА_2, у сейфі було виявлено та вилучено кошти в сумі 5000 грн (десять купюр номіналом по 500 грн), які 19 червня 2020 року було ідентифіковано та вручено ОСОБА_9 як неправомірну вигоду для ОСОБА_7 .
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 травня 2023 року вказаний вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати її і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Як зазначає прокурор, апеляційний суд не надав належного обґрунтування доводам сторони обвинувачення про те, що місцевий суд дав доказам неправильну оцінку і зробив помилковий висновок стосовно недоведеності вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 . На його думку, місцевий суд дійшов неправильного висновку про те, що не доведено, які саме дії вчинив ОСОБА_7 щодо одержання неправомірної вигоди, оскільки жодними доказами не підтверджуються обставини, за яких він висунув свідку ОСОБА_9 вимогу про сплату йому коштів та отримав їх. Вважає, що висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про визнання недопустимими у кримінальному провадженні таких доказів, як протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) від 26 червня 2020 року з додатками є неправильним. Вказує, що сторона обвинувачення вжила усіх необхідних і залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від її волі або процесуальної поведінки прокурора, а тому вважає, що порушень вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з боку сторони обвинувачення немає. Крім того, прокурор не погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_9 був залучений працівниками правоохоронних органів під керівництвом процесуального прокурора до провокації ОСОБА_7 на вчинення згаданого злочину з метою його подальшого викриття. На його переконання, апеляційнийсуд, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів прокурора, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, обмежившись тільки формальними вказівками про правильність висновків суду першої інстанції та перерахуванням доказів, на які у своєму вироку посилався місцевий суд.
Від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення, у яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправданий ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.