ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 131/826/21
провадження № 51-7180 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020000000319, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 10 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років. Зараховано останньому строк попереднього ув`язнення у строк покарання.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 червня 2021 року, приблизно о 20:30 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Mercedes-Benz" д.р.з. Республіки Литви "НОМЕР_1", рухаючись по вул. Незалежності в м. Іллінці, в напрямку м. Липовець Вінницької області, зі швидкістю 81.3 -84.9 км/год, яка перевищує максимально допустиму швидкість руху транспортних засобів в населених пунктах, в порушення вимог пунктів 2.9 "а", 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, в момент об`єктивної появи в полі його зору ОСОБА_8, який рухався на велосипеді та перетинав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, під час надання медичної допомоги ОСОБА_8 настала його смерть.
Вищезазначені наслідки знаходяться в прямому причинному зв`язку з допущенними водієм автомобіля ОСОБА_7 порушеннями Правил дорожнього руху.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає про неправильну та помилкову оцінку судом доказів у даному кримінальному провадженні, при цьому надаючи свою. Вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_8, який порушив ряд Правил дорожнього руху. При цьому, як зазначає захисник, судом першої інстанції не надано аналізу цим порушенням останнього і не вказано хто мав більшу можливість уникнути зіткнення. Стверджує, що на зазначені порушення судом апеляційної інстанції, в порушення статей 370, 404, 419 КПК України, не було надано вмотивованих та обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги щодо цих порушень кримінального процесуального закону. Крім того, стверджує, що апеляційним судом не було проаналізовано докази у даному кримінальному провадженні з точки зору їх достатності та допустимості, у зв`язку з чим відмовлено у додатковому дослідженні доказів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали подану захисником касаційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, які в ній зазначені.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор під час касаційного розгляду вважала за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотиви Суду
Положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі захисник порушує питання щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.