ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 200/15760/18
провадження № 51-3558 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018040000000716 від 02 серпня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 6 288 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 44 904, 29 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
За встановлених у вироку обставин ОСОБА_7 був визнаний винуватим у тому, що він 02 серпня 2018 року, приблизно о 17:55, керуючи технічно справним автомобілем "Opel Omega", д.н.з НОМЕР_1, здійснюючи рух зі швидкістю приблизно 100 км/год, рухався по вул. Бориса Кротова з боку вул. Данила Нечая в напрямку вул. Підмогильного в м. Дніпро, перевозячи на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_9 та на задньому пасажирському сидінні ОСОБА_8 .
Під час руху водій ОСОБА_7 порушуючи правила безпеки дорожнього руху (п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.4, 17.3 Правил дорожнього руху України), а саме проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, із перевищенням допустимої в населених пунктах швидкості, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити трамвай "Татра Т-3", інвентарний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_10, який перетинав проїжджу частину вул. Бориса Кротова з боку вул. Підмогильного в напрямку кінцевого розвороту трамваїв, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не надав переваги проїзду трамваю, в результаті чого, в районі електроопори АДРЕСА_2 допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним автомобіля з передньою частиною трамвая.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля "Opel Omega" було спричинено тілесні ушкодження, а саме:
- потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні;
- потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині:
- визначеного розміру стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_9 змінено та постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди;
- відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в частині відшкодування вартості автомобіля скасовано та призначено в цій частині вирішення цивільного позову новий розгляд у суді першої інстанції.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість, просить рішення судів попередніх інстанцій змінити та призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та на підставі положень ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що відповідно до практики Верховного Суду реальне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України (у кримінальних провадженнях, в яких настали трагічні наслідки - смерть потерпілого), призначається у справах, де особи, які вчинили вказаний злочин, перебували у стані алкогольного сп`яніння, мали ряд обтяжуючих покарання обставин, а також не визнавали вину, не висловлювали жалю з приводу вчиненого, не відшкодовували завдану шкоду тощо. При цьому захисник звертає увагу, що ОСОБА_7 керував автомобілем тверезий, у суді повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, частково відшкодував шкоду потерпілому, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а тому призначення йому реального покарання (тобто аналогічне з особами, які керували транспортним засобом у стані сп`яніння та мали безліч обтяжуючих покарання обставин), на переконання сторони захисту, є явно несправедливим.
Крім того, захисник зазначає, що суди попередніх інстанцій, призначаючи ОСОБА_7 основне покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців, не врахували:
- дані про особу обвинуваченого, наявність двох пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття, часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілому), жодної обтяжуючої обставини та відсутність трагічних наслідків;
- постанову Пленуму Верховного суду від 24 жовтня 2003 року № 7, згідно якої, суди призначаючи покарання мають визначити ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину.
Також захисник стверджує, що суди при призначенні покарання, мають застосувати більш суворий вид покарання, з числа передбачених покарань за вчинений злочин, лише тоді, коли менш суворий вид покарання не буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Таким чином, захисник вважає, що мета покарання, в даному випадку, може бути досягнута без ізоляції ОСОБА_7 від суспільства, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим.
Одночасно, на підтвердження своєї позиції, захисник ОСОБА_6 подав до суду касаційної інстанції характеристику, видану ДУ "Водянська виправна колонія № 146" з додатком у формі довідки про наявність дисциплінарних стягнень та заохочень на засудженого ОСОБА_7, згідно яких останній за час відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, дотримається норм, що визначають порядок та умови відбування покарання, не має дисциплінарних стягнень та має 3 заохочення (подяки) за активну участь у покращенні комунально побутових умов житлової зони.
Разом з тим захисник вказує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання без зміни, не взяв до уваги доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо суворості призначеного покарання та не мотивував підстави їх відхилення.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного судом ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і його особі через суворість Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з вироку, місцевий суд, вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_7 врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії необережних тяжких злочинів, а також обставини справи та дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, має на утриманні неповнолітню дитину.
Обставинами, що пом`якшують обвинуваченому покарання, суд визнав щире каяття та часткове добровільне відшкодування шкоди потерпілому. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.
З огляду на вищенаведене місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 реального основного покарання пов`язаного з його ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, тобто в межах визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, посилаючись на те, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, в тому числі, і за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, погодився з висновками суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
При цьому суд апеляційної інстанції також зауважив, що ті обставини, що обвинувачений розкаявся, частково відшкодував шкоду потерпілому, має на утриманні малолітню дитину, а його дії не спричинили трагічних наслідків, не свідчать про наявність підстав для призначення йому більш м`якого покарання, а тому, з огляду на положення, передбачені ст. 65 КК України, призначене місцевим судом основне покарання за своїм видом та розміром буде справедливим по відношенню до обвинуваченого.
Перевіривши доводи касаційної скарги захисника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, виходячи з наступного.
Питання призначення покарання врегульовані розділом ХІ КК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Водночас відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.