ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 504/4046/21
провадження № 51-5795 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021162330000409 за обвинуваченням
ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого 15 липня 2019 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 листопада 2022 року ОСОБА_8 засуджено за:
- ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією майна.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що 02 червня 2021 року, приблизно о 03:15 год., ОСОБА_8 повторно, умисно, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до будинку по АДРЕСА_2, де із погрозою застосування насильства до ОСОБА_9, яке не є небезпечним для життя та здоров`я останньої, відкрито заволодів майном та коштами потерпілої, спричинивши їй майнову шкоду на загальну суму 12 000 грн.
Він же повторно, 22 липня 2021 року, у період часу з 10:00 по 12:00 год., умисно, таємно, шляхом віджиму вікна проник до будинку по АДРЕСА_3, звідки викрав майно та кошти, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 13 164,50 грн.
У подальшому ОСОБА_8 повторно, 26 липня 2021 року, приблизно о 21:40 год., маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, проник до будинку по АДРЕСА_4, де із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, напав на ОСОБА_10, завдавши їй принесеним із собою предметом кілька ударів по тулубу, чим заподіяв тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 відкрито заволодів майном та коштами потерпілої, чим спричинив їй майнову шкоду на суму 2 000 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судовий розгляд проведено неповно, а висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема, протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, дані яких суперечать показанням потерпілих у судовому засіданні, а також роздруківках вхідних та вихідних телефонних дзвінків, отриманих з порушенням вимог процесуального закону без дозволу слідчого судді. Стверджує, що суд у вироку послався на показання свідків, яких не допитував у судовому засіданні, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів, а призначене покарання є надто суворим. Апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не дав на ці доводи вмотивованих відповідей, а тому ухвала цього суду є необгрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали доводи скарги, просили її задовольнити та скасувати судові рішення.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, вважала доводи необґрунтованими та просила залишити судові рішення без зміни.
Потерпіла у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі засуджений, крім іншого, наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, оскаржує фактичні обставини справи що, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до наведеної норми процесуального закону, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності всіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу всіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди зазначили, що винуватість ОСОБА_8 повністю доведена показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які пояснили, що до їх помешкання вдерся невідомий чоловік, погрожував їм, а потерпілій ОСОБА_10 завдав ударів у різні частини тіла, при цьому вимагав віддати цінності та гроші. Згідно протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілі впізнали ОСОБА_8 як особу, яка напала на них та заволоділа їх майном і грошима. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що потерпілі одразу після події повідомили, що можуть описати особу, яка на них напала, по худорлявій статурі, зросту, голосу, рисам обличчя.