ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 740/5782/21
провадження № 51-2114 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 серпня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12019270180000664 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України, не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 121 КК України - на строк 8 років;
- за ч. 1 ст. 121 КК України - на строк 6 років;
- за ч. 1 ст. 186 КК України - на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Початок строку відбування покарання обчислювати з дня фактичного затримання - з 02 вересня 2021 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 судові витрати, а також на користь ОСОБА_8 84,89 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року вирок міськрайонного суду залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, 18 травня 2019 року, приблизно об 11:00 год., на території загальноосвітньої школи №5 у м. Ніжин, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_9 удар рукою в голову, від чого останній впав та отримав тяжке тілесне ушкодження у вигляді закритої внутрішньо-черепної травми, що спричинило смерть потерпілого у період до 11:19 год. цього ж дня.
Крім того, ОСОБА_7 18 березня 2021 року, приблизно о 17:30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у квартирі АДРЕСА_2, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_8 не менш як 8 ударів руками і ногами по голові та тулубу, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.
Також ОСОБА_7 після заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, відкрито викрав у потерпілого срібний перстень вагою 6,5 г, вартістю 84,89 грн, після чого зник з місця скоєння злочину.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що в момент повідомлення ОСОБА_7 про підозру закінчився строк досудового розслідування, а тому кримінальне провадження підлягало закриттю. Вказує на неповноту судового розгляду, недоведеність винуватості її підзахисного за ч. 1 ст. 186 КК України, порушення права сторони захисту, оскільки суд не дав можливості підготуватися до судових дебатів. Також стверджує, що апеляційний розгляд проведено з порушенням вимог ст. 404 КПК України, оскільки суд не перевірив повторно докази, про що просила сторона захисту, а також ухвала цього суду не містить відповідей на усі доводи апеляційної скарги стосовно неповноти відображення у вироку показань свідків.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримала доводи скарги та просила її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
У касаційній скарзі захисник висловлює доводи щодо неповноти досудового та судового слідства,оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам, що, виходячи з вимог ст.ст. 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати чи доводити обставини, які не були встановлені під час судового розгляду в попередніх інстанціях, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто, наведене не є компетенцією суду касаційної інстанції, а тому доводи захисника, пов`язані з необхідністю дослідження доказів у справі, не ґрунтуються на законі.
Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
Під час перегляду оскаржуваного вироку судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.
Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що винуватість ОСОБА_7 доведена поза розумним сумнівом.
Так, при вирішенні питання про винуватість обвинуваченого за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК України, суд взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_8 щодо конкретних обставин спричинення йому тілесних ушкоджень та відкритого викрадення його майна. Механізм та локалізація тілесних ушкоджень потерпілого збігається з його показаннями і підтверджуються висновками судово-медичної експертизи від 27 серпня 2021 року та показаннями в суд експерта ОСОБА_10, яка пояснила, що дану експертизу було проведено за медичними документами, у передбачений законом спосіб, експерт попереджалася про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Крім того, суд обґрунтовано взяв до уваги дані протоколу огляду флешкарти із записом, де видно, як ОСОБА_8 сидить на підлозі, на його обличчі рідина, схожа на кров, а ОСОБА_7 у цей час підходить до потерпілого ззаду та двома руками бере за шию. При цьому на мізинці лівої руки ОСОБА_7 видно предмет, схожий на срібний перстень. Потерпілий у судовому засіданні пояснив, що він відчував, як ОСОБА_7 знімав у нього з пальця перстень.
Факт бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . При цьому свідок ОСОБА_12 підтвердила, що обвинувачений через кілька днів після події прийшов до неї з перстнем потерпілого, вони разом ходили в ломбард, де ОСОБА_7 здав цей перстень. Згідно інформації товариства "Ломбард "Свіжа копійка" ОСОБА_7 31 березня 2021 року звертався з приводу закладу перстня. Свідок ОСОБА_11, яка була співмешканкою ОСОБА_7, крім обставин бійки між обвинуваченим та потерпілим повідомила, що ОСОБА_7 перстнів не носив.
Суди перевіряли версію сторони захисту про те, що вказаний перстень обвинувачений знайшов за диваном у кімнаті та визнав цю версію такою, що суперечить іншим доказам у їх сукупності. За встановлений судом фактичних обставин справи дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.
Так само була предметом перевірки судів першої й апеляційної інстанцій версія сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які пояснили, що на території школи ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ще кілька осіб вживали алкогольні напої, перебували в стані сильного сп`яніння. Потерпілий ОСОБА_9 видимих тілесних ушкоджень не мав. Через деякий час ОСОБА_7 підійшов у бік потерпілого, після чого свідки почули звук удару та падіння, а обернувшись побачили, що ОСОБА_9 лежить на спині. Біля потерпілого в цей час перебував лише обвинувачений. У ОСОБА_9 була кров і він був без свідомості. Інших ударів потерпілому ніхто не наносив.
Суди констатували, що хоча безпосередньо моменту удару ніхто зі свідків не бачив, проте всі вони підтвердили, що ОСОБА_15 в цей час був поряд із потерпілим на відстані витягнутої руки, інші присутні були повіддаль. Тому суди дійшли переконливого висновку, що тілесні ушкодження потерпілому міг завдати тільки обвинувачений.
Висновками судово-медичних експертиз від 05 липня 2019 року та 17 липня 2021 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_9 став набряк головного мозку як наслідок внутрішньо-черепної травми. Наведені у висновку тілесні ушкодження могли утворитися за десятки хвилин до настання смерті, внаслідок дії тупого предмету по механізму удару, не менше ніж від однієї травматичної дії. Експерт у судовому засіданні підтвердила свої висновки та уточнила, що перелом нижньої щелепи у ОСОБА_9 значною мірою впливає на можливість людини говорити і чітко промовляти слова неможливо, рот ледве відкривається, неможливо нормально їсти, жувати. Тому після такого тілесного ушкодження потерпілий не міг вживати алкогольні напої, їсти та вільно спілкуватися, що могли би помітити свідки, проте таких даних вони не підтвердили.