ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 760/10908/13-ц
провадження № 61-2486св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2, ОСОБА_3 (помер - питання про залучення правонаступника не вирішене),
відповідачі: ОСОБА_4 (померла - питання про залучення правонаступника не вирішене), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краковецька Алла Миколаївна, Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (перейменоване на Комунальне підприємство Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації"), ОСОБА_5, Державна податкова інспекція Солом`янського району м. Києва Міністерства доходів і зборів України,
третя особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського районного управління Головного управління МВС України у м. Києві (правонаступник - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Краковецької Алли Миколаївни, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", ОСОБА_5, Державної податкової інспекції Солом`янського району м. Києва Міністерства доходів і зборів України, третя особа - Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом`янського районного управління Головного управління МВС України у м. Києві (правонаступник - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація), про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації та відновлення прав власника
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 23 січня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 як правонаступника ОСОБА_1 про забезпечення позовувідмовив.
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 07 червня 2017 року справу за апеляційною скаргою правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 23 січня 2017 року призначив до розгляду.
27 грудня 2023 року представник ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_1, - ОСОБА_6 подала до апеляційного суду заяву про виправлення описок в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 грудня 2023 року відмовив представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у виправленні описок в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року.
04 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до апеляційного суду заяву про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.
Київський апеляційний суд ухвалою від 05 січня 2024 року відмовив ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_2, у виправленні описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.
11 січня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 повторно подала до апеляційного суду заяву про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2024 року визнав подану представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заяву від 11 січня 2024 року про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року зловживанням процесуальними правами. Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року залишив без розгляду. Застосував до ОСОБА_6 заходи процесуального примусу у виді штрафу в сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Стягнув з ОСОБА_6 в дохід державного бюджету штраф у сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908,40 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що повторне подання ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_2, заяви про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року за наявності ухвали про відмову у виправленні такої описки суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, що свідчить про зловживання ОСОБА_6 її процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, та полягає у недопущенні направлення матеріалів справи № 760/10908/13-ц до суду першої інстанції.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У лютому 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила, зокрема зупинити провадження у справі до вступу правонаступників померлих сторін справи; скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про виправлення описки в ухвалі від 28 грудня 2023 року; скасувати заходи процесуального примусу у виді штрафу в сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які встановлені ухвалою від 16 січня 2024 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не зупинив провадження у справі та залучив до участі у справі правонаступників померлих сторін; суд не виправив описок в ухвалах щодо найменувань відповідачів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.