ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 296/2603/20
провадження № 51-3081км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 14 червня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Красний Лиман Донецької області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 2583, ч. 2 ст. 260 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 14 червня 2023 року, залишеним 01 листопада 2023 року апеляційним судом без змін, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 2583 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 260 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим в участі у терористичній організації та сприянні її діяльності, а також в участі у не передбаченому законом збройному формуванні, що було вчинено за викладених у вироку обставин.
ОСОБА_7, не сприймаючи державну владу України, підтримуючи злочинні наміри діючої на тимчасово окупованій території Донецької області терористичної організації "Донецька Народна Республіка" (далі - "ДНР", ТО), керуючись власними переконаннями, будучи обізнаним про її протиправну діяльність, добровільно вступив до її підрозділів та брав активну участь в її діяльності.
Так, керівниками терористичних груп, що діяли на території окремих районів Донецької області, 7 квітня 2014 року було утворено злочинну організацію "ДНР", яка відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", є терористичною.
Для реалізації загального злочинного умислу, спрямованого на зміну меж території та державного кордону України шляхом відокремлення від України території Донецької області на порушення порядку, встановленого Конституцією України, у складі ТО утворено так звані "політичний" та "силовий" блоки, з визначенням лідерів та плану злочинної діяльності з чітким розподілом функцій учасників щодо його досягнення. Учасники згаданої ТО займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, вбивством громадян та вчиненням інших тяжких і особливо тяжких злочинів.
У складі "силового" блоку лідерами ТО спільно з іншими учасниками утворено розвідувальні підрозділи, завданням яких є збір та опрацювання інформації щодо місць дислокації, чисельності та маршрутів пересування підрозділів і військової техніки Збройних Сил України (далі - ЗСУ) й інших військових формувань України, задіяних у проведенні на території Донецької області антитерористичної операції (далі - АТО) та в подальшому операції Об`єднаних сил (далі - ООС).
На виконання загального злочинного умислу учасники ТО на території окремих районів Донецької області вчинили збройні напади на установи органів місцевого самоврядування, будівлі правоохоронних та інших державних органів, захопивши їх, та взяли під контроль зазначені території.
Достовірно усвідомлюючи наведені обставини, громадянин України ОСОБА_7, не сприймаючи державну владу України, у період з квітня-травня 2014 року, діючи за власною ініціативою, керуючись ідеологічними мотивами, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та їх наслідків, поділяючи погляди та мету учасників ТО, у порушення вимог статей 17, 65 Конституції України вирішив брати участь у не передбачених законом збройних формуваннях вказаної ТО.
Так, у зазначений період часу при захопленні та взятті під контроль учасниками ТО м. Лиману Донецької області, ОСОБА_7 добровільно став її учасником та, будучи озброєним вогнепальною зброєю, здійснював охорону захоплених об`єктів цього населеного пункту.
Після звільнення силами АТО м. Лиману Донецької області ОСОБА_7 виїхав до м. Донецька цієї області, де у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, однак не пізніше, ніж 15 жовтня 2015 року, добровільно вступив до підрозділу ТО - не передбаченого законом збройного формування "Окремий Краматорський комендантський полк 1 Армійського Корпусу Народної Міліції Донецької Народної Республіки, в/ч 08816" (далі - НЗФ), у складі якого став діяти під прізвиськом " ОСОБА_8" та у псевдовійськовому званні "гвардії капітан".
При цьому, ОСОБА_7, будучи учасником НЗФ, з невстановленого досудовим розслідуванням періоду часу, однак не пізніше, ніж з 15 жовтня 2015 року, перебуваючи на території Донецької області, став брати участь у діяльності цього формування відповідно до визначених за ним обов`язків, а саме:
- чинив збройний опір та незаконну протидію виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями ЗСУ, задіяними у проведенні АТО та ООС, шляхом безпосередньої участі у бойових діях проти них;
-здійснював бойові чергування на позиціях НЗФ та у місцях його постійної дислокації;
- брав участь у проведенні військової, стройової та фізичної підготовки НЗФ, а також у заходах по нагородженню учасників НЗФ за ведення бойових дій проти сил АТО та ООС на території Донецької області.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, однак не пізніше, ніж 08 червня 2019 року, ОСОБА_7 вступив у злочинну змову із мешканкою м. Лиману Донецької області, кримінальне провадження відносно якої було виділено в окреме провадження, - ОСОБА_9, котра надала свою добровільну згоду на вчинення дій по збиранню і передачі засудженому інформації про дислокацію та переміщення сил і засобів ООС в районі згаданого міста для її незаконного використання представниками ТО при плануванні та здійсненні своєї злочинної діяльності.
У подальшому, в період з 08 червня по 01 жовтня 2019 року ОСОБА_10 у завуальованій формі з використанням умовностей передавала ОСОБА_7 за допомогою засобів телефонного зв`язку зібрану нею відповідну інформацію, усвідомлюючи, що у такий спосіб сприяє діяльності ТО у реалізації злочинів відносно військовослужбовців підрозділів ЗСУ та інших військових формувань України, задіяних у проведенні ООС.
Згідно з даними, наданими об`єднаним командним пунктом Об`єднаних сил, інформація, зібрана ОСОБА_9 та передана нею засобами телефонного зв`язку ОСОБА_7 як учаснику ТО, є реальною та її розголошення противнику може завдати шкоди інтересам держави під час планування і проведення ООС, а також становить загрозу життю і здоров`ю особового складу та може бути використана під час організації та здійснення диверсійних і терористичних актів представниками терористичних організацій.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 вирок від 14 червня 2023 року та ухвалу від 01 листопада 2023 року і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На переконання автора скарги, як убачається з її змісту, стороною обвинувачення не було надано жодного доказу, який би беззаперечно вказував на викладені в обвинувальному акті факти. ОСОБА_5 вважає, що висунуте ОСОБА_7 обвинувачення є некоректним і недеталізованим та не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, а висновки судів нижчих інстанцій ґрунтуються на припущеннях та сумнівних доказах. Крім іншого, сторона захисту зазначає про недотримання прав ОСОБА_7 внаслідок проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження без участі останнього, оскільки, на думку захисника, відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що його підзахисний ухилявся від суду чи відмовився від свого права прибути в судове засідання. Також захисник зазначає, що з огляду на неналежне повідомлення ОСОБА_7 про дату і час судового розгляду, суд повинен був зупинити провадження до моменту встановлення місцезнаходження засудженого.На думку касатора суд апеляційної інстанції формально розглянув апеляційну скаргу сторони захисту і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримав подану ним скаргу, прокурор заперечив проти її задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, міркування прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з приписами статей 433, 438 КПК у їх взаємозв`язку, при здійсненні перегляду суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм права, правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, оцінювати їх з точки зору достовірності, ревізувати оскаржені рішення на предмет неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при формуванні своєї позиції виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Захисник у касаційній скарзі, як убачається з її змісту, заперечує повноту судового розгляду, ставить під сумнів правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень касаційного суду законом не віднесено.