ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 553/506/20
провадження № 61-11485св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дробітько Вікторія Вікторівна, Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" в особі Центрального відділення Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" у місті Полтаві, ОСОБА_3, Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у місті Полтаві ради, розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2023 року у складі колегії суддів Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дробітько В. В., Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" в особі Центрального відділення Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" у місті Полтаві (далі - ПАТ "МТБ Банк"), про визнання права власності на частину майна у спільній сумісній власності та виключення частини майна зі спадкової маси.
Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 з жовтня 2002 року до жовтня 2011 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період шлюбу, 16 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2630, ОСОБА_4 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначала, що вказана квартира була придбана частково за власні кошти та частково за кредитні кошти (40 000,00 доларів США), про що вказано в самому договорі купівлі-продажу.
Водночас 16 травня 2008 року між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в особі філії Відкритого акціонерного товариства "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" у місті Полтаві (далі - ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК") був укладений кредитний договір № 00553/PR, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 49 631,27 доларів США.
В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 16 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в особі Філії ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" у місті Полтаві був укладений договір іпотеки № 00640rP, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв`язку із чим 23 червня 2017 року заведена спадкова справа № 60841941 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В.
Також зазначала, що в період шлюбу ОСОБА_4 придбав легковий автомобіль марки "ВАЗ 111830", 2007 року випуску, зареєстрований 19 вересня 2007 року на його ім`я.
Позивач вказувала, що вона в період шлюбу з ОСОБА_4 працювала та отримувала заробітну плату, тобто особисто брала участь у спільних сімейних витратах, в тому числі в купівлі зазначеної квартири та автомобіля. Вважала їх придбаними за спільні з померлим чоловіком кошти.
Оскільки зазначене майно (квартира і автомобіль) були оформлені на ім`я ОСОБА_4, то після його смерті це майно включено до спадкової маси, що не відповідає закону.
На підставі викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
визнати за нею право власності на 1/2 частку у спільному сумісному майні подружжя, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та легкового автомобіля марки "ВАЗ 111830", державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску;
виключити зі спадкової маси після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 1/2 частку зазначеної квартири і легкового автомобіля.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ленінський районний суд міста Полтави ухвалою від 27 жовтня 2020 року залучив ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та Службу у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у місті Полтаві ради до участі у справі як третіх осіб.
Ленінський районний суд міста Полтави рішенням від 18 липня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не підтвердила належними доказами факт визнання померлим ОСОБА_4 права ОСОБА_1 на частку квартири та автомобіля.
Місцевий суд також керувався тим, що спірна квартира передана в заставу за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором, однак позивач не надала підтвердження щодо розміру кредитної заборгованості, яка була погашена під час шлюбу, та за рахунок яких коштів було здійснено платежі за договором, та що позивач не надала жодного доказу того, що вона після розірвання шлюбу зверталася з позовом до ОСОБА_4 про поділ боргових зобов`язань за кредитним договором.
Суд також установив, що на день подання позову заборгованість за кредитним договором не погашена в повному обсязі, а шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 розірвано ще 01 жовтня 2011 року, тому пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено учасником справи, що є підставою для відмови у заявленому позові.
Полтавський апеляційний суд постановою від 26 червня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 26 червня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 18 липня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 і 1/2 частку легкового автомобіля марки "ВАЗ 111830", державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.
Виключив зі спадкової маси після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 1/2 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 і 1/2 частку легкового автомобіля ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4 мав би надати суду докази, які спростовують презумпцію спільності майна, придбаного у шлюбі, проте, всупереч приписам статті 81 ЦПК України, такі докази суду не надав ні відповідач, ні ПАТ "МТБ Банк".
В постанові зазначено, що у разі укладення одним із подружжя договору в інтересах сім`ї, гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини (частина третя статті 61 СК України).
Матеріали справи також не містять жодних доказів про те, що із жовтня 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_4 ) між колишнім подружжям існували певні спори щодо майна, придбаного у шлюбі, а це свідчить про те, що за взаємною згодою спільне майно перебувало у користуванні одного із подружжя.
Відповідно до встановлених обставин у справі після смерті ОСОБА_4 спірне майно, яке було зареєстроване за ним, увійшло до спадкової маси і позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні з огляду на існуючий арешт майна, зареєстрованого за ОСОБА_4, та відсутність згоди кредитора ПАТ "МТБ Банк" на вчинення таких дій.
Отже, саме із червня 2020 року право ОСОБА_1 на частку у спільному майні було заперечене (не визнане), тому відлік позовної давності слід обраховувати від цієї дати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ПАТ "МТБ Банк" просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2023 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду міста Полтави від 18 липня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження банк посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13, від 07 грудня 2015 року у справі № 6-1568цс16, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 477/1891/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 372/1558/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 754/11103/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 631/1982/16-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/2831/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок апеляційного суду про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя є помилковим, адже позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона надавала кошти на купівлю квартири та на погашення кредиту. Водночас відповідач ОСОБА_2 надав суду докази на підтвердження факту погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_4, а саме копії виписок по особовим рахункам ОСОБА_4 .
Також заявник зазначає, що в провадженні Ленінського районного суду міста Полтави перебуває на розгляді справа № 553/2264/15-ц за позовом ПАТ "МТБ Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в забезпечення якого надавалася в іпотеку спірна квартира. Станом на 05 травня 2015 року борг позичальника перед банком за кредитним договором складав: заборгованість за кредитом - 25 671,83 доларів США, відсотки - 5 497,95 доларів США, пеня - 146 295,16 грн.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2023 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів заявника, просить залишити її без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ПАТ "МТБ Банк" у серпні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Ленінського районного суду міста Полтави.
У серпні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 05 жовтня 2002 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 07 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розірвав (т. 1, а. с. 20). Зазначеним судовим рішенням установлено, що на момент розірвання шлюбу сторони спорів про місце проживання дитини та про майно не мають.
У період шлюбу, 16 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2630, ОСОБА_4 придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу продаж здійснюється за суму, що еквівалентна 65 000 доларів США, з яких 40 000 доларів США (еквівалент у гривнях) є кредитними коштами, які сплачуються після укладення кредитного договору, а суму 25 000 доларів США ОСОБА_4 сплачує відразу після укладення договору.
У пункті 3.2 договору купівлі-продажу зазначено, що цей правочин вчинено за згодою дружини покупця ОСОБА_1, відповідно до її заяви (т. 1, а. с. 184-185).
У нотаріально посвідченій заяві від 16 травня 2008 року ОСОБА_1, надаючи згоду на придбання квартири, підтвердила, що гроші, які витрачаються на її придбання, є спільною власністю, правочин укладається її чоловіком в інтересах сім`ї, а придбана квартира буде спільною власністю (т. 1, а. с. 188).
16 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в особі Філії ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" у місті Полтаві укладено кредитний договір № 00553/PR, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 49 631,27 доларів США. Кредит виданий для придбання квартири. ОСОБА_1 у договорі надала письмову згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_4 кредиту (т. 1, а. с. 32-34).
У рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 16 травня 2008 року між ОСОБА_4 і ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в особі Філії ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" у місті Полтаві укладено договір іпотеки № 00640rP, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю іпотекодавця, а саме квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 38-40).
В період шлюбу ОСОБА_4 придбав легковий автомобіль марки "ВАЗ 111830" синього кольору, 2007 року випуску, зареєстрований 19 вересня 2007 року на його ім`я.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Полекс" (далі - ТОВ "Бюро Полекс") від 21 лютого 2020 року вартість квартири АДРЕСА_1 становить 260 742 грн (т. 1, а. с. 42-51).
У зв`язку відсутністю у позивача доступу до автомобіля марки "ВАЗ 111830", 2007 року випуску, ОСОБА_1 надала суду аналітичну довідку суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 04 квітня 2017 року, відповідно до якої середня вартість автомобіля марки "ВАЗ 1119", 2010 року випуску, який є подібним до спірного автомобіля, становить 107 558 грн (т. 1, а. с. 53-55).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, у зв`язку із чим 23 червня 2017 року заведена спадкова справа № 60841941 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В.
Згідно з довідкою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. від 15 січня 2018 року в спадковій справі після смерті ОСОБА_4 містяться:
вимога (претензія) Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк"), правонаступником якого є ПАТ "МТБ Банк" від 23 червня 2017 року про обов`язок спадкодавця;
заява ОСОБА_2 від 16 серпня 2017 року про прийняття спадщини;
заява ОСОБА_6 від 28 серпня 2017 року про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 ;
заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 від 14 вересня 2017 року про прийняття спадщини.
Також у вказаній довідці зазначено, що свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя (т. 2, а. с. 126-127).
Листом від 05 червня 2020 року приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. повідомила ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю згоди кредитора ПАТ "МТБ Банк" та наявністю арешту на все майно ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).
Згідно з частиною першою, пунктами 1 та 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та визнання правочину недійсним.
Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга стаття 1274 ЦК України).
Частиною третьою статті 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Виходячи з положень статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Режим спільної сумісної власності подружжя означає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).
При визначенні розміру частки дружини та чоловіка у спільному майні подружжя вважається, що частки кожного з подружжя є рівними, як це закріплено у нормі статті 70 СК України.
Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права.
До складу майна, що підлягає поділу, входить як майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб.