ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 559/1622/19
провадження № 61-12049св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Таскомбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Вейтас І. В., Хилевича С. В., усправі за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (далі - ВАТ "Електрон Банк"), правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк"), а наразі є АТ "Таскомбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KF48171 з додатками (далі - Кредитний договір), за яким позичальник отримав кредит у розмірі 91 000,00 доларів США під 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 30 березня 2023 року.
Цього ж дня, 31 березня 2008 року, зметою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між ВАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № KF48171 (далі - Договір поруки), за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за основним договором.
16 лютого 2016 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, за умовами якої на погашення існуючої заборгованості за траншем-1 у розмірі 91 000,00 доларів США позичальнику видано транш-2 у сумі 1 226 377,86 грн та транш-3 у розмірі 703 105,59 грн. Також визначено процентну ставку для кожного траншу та кінцеву дату повного виконання боргових зобов`язань до 15 лютого 2031 року.
24 травня 2019 року АТ "Таскомбанк" надіслало кожному з відповідачів повідомлення-вимогу про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цього повідомлення, але у будь-якому випадку не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня направлення банком такого повідомлення. Однак ані позичальник, ані поручитель не виконали досудову вимогу, кредитна заборгованість залишилася непогашеною.
Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором у нього утворилася заборгованість перед банком у розмірі 1 516 097,62 грн, з яких: 1 094 472,16 грн - строкова заборгованість за тілом кредиту; 96 919,79 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 8 225,43 грн - строкова заборгованість за процентами; 250 293,31 грн - прострочена заборгованість за процентами; 66 186,93 грн - пеня, нарахована за період з 15 травня 2018 року до 15 травня 2019 року на підставі пунктів 6.2, 6.3 Кредитного договору.
Враховуючи викладене, АТ "Таскомбанк" просило суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
10 лютого 2020 року АТ "Таскомбанк" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 2 234 732,67 грн.
19 листопада 2020 року АТ "Таскомбанк" подало до суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій, посилаючись на те, що 05 жовтня 2020 року позичальник погасив частково борг за тілом кредиту за траншем-2 у сумі 1 166 600,00 грн, просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 068 132,67 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської областівід 15 березня 2023 року у складі судді Ралець Р. В. у задоволенні позову АТ "Таскомбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не заперечували факт укладення з ВАТ "Електрон Банк" Кредитного договору, а також Договору поруки.
На підтвердження того, що АТ "Таскомбанк" є правонаступником ВАТ "Електрон Банк" та має право вимоги до відповідачів за Кредитним договором, позивач надав статут АТ "Таскомбанк". Однак матеріали справи не містять жодного доказу про те, що відповідачі повідомлялися про заміну кредитора у зобов`язанні.
Крім того, на підтвердження вимоги про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості у розмірі 1 068 132,67 грн позивач надав розрахунок, виконаний виключно банківською установою, який сторона відповідачів не визнає та повністю заперечує.
Як зазначено у висновку експерта від 31 січня 2022 року № 3193 за результатами проведення судової економічної експертизи, дослідивши розрахунок заборгованості станом на 16 травня 2019 року в межах наданих матеріалів, встановлено суперечливі й неузгоджені дані. Враховуючи відсутність повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором за досліджуваний період (з 31 березня 2008 року до 16 травня 2019 року), в межах наданих матеріалів неможливо повною мірою дослідити відповідність розрахунку заборгованості станом на 16 травня 2019 року умовам Кредитного договору, а також встановити розмір заборгованості та розрахувати усі види платежів позичальника.
Оскільки у цьому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок суми боргу, то заявлені банком позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Таскомбанк" задоволено.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 068 132,67 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у висновку судової економічної експертизи не надано відповіді на питання, чи мають відповідачі обов`язок щодо заборгованості за кредитом, чи таких зобов`язань у них немає.
Колегією суддів достовірно встановлено, що позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і відповідно до виписки з особового рахунку у період з 31 березня 2008 року до 12 жовтня 2018 року частково погашав кредит.
Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначали, що у них відсутня заборгованість перед банком, оскільки вони виконали свої зобов`язання за Кредитним договором.
Разом із тим відповідачі не подали до суду контррозрахунку заборгованості та платіжних документів, які б спростовували позовні вимоги.
Проведена у справі судова економічна експертиза не містить висновків про те, яка ж сума кредитних коштів та процентів за користування кредитом повернута кредитору боржником. Зазначивши у висновку експертизи про те, що у розрахунку заборгованості відсутні платежі, здійснені позичальником на погашення кредиту, експерт не вказав, що відсутність такої інформації у розрахунку спростовується фактом внесення цих платежів.
Вимогу експерта надати для дослідження платіжні документи (квитанції) позичальник не виконав.
З огляду на зазначене висновок суду першої інстанції про те, що безпідставність позовних вимог підтверджується висновками судової економічної експертизи, є неправильним.
У справі, яка переглядається, відповідачі заперечували проти розміру заборгованості, проте не спростовували його належними доказами, як того вимагають положення цивільно-процесуального законодавства щодо доказування. Натомість банк надав детальний розрахунок заборгованості із зазначенням сум та дат погашення кредиту позичальником, який підтверджений залишком заборгованості, а також нарахованих санкцій відповідно до закону та умов договорів, а тому заявлена позивачем остаточна сума заборгованості (після уточнення позовних вимог) у розмірі 1 068 132,67 грн підлягає до стягнення солідарно з обох відповідачів.
Матеріали справи містять графік погашення кредиту, який був погоджений сторонами під час укладення Кредитного договору. Відповідачі не подали до суду жодного доказу, який би підтверджував виконання ними кредитних зобов`язань, - квитанцій, платіжних доручень тощо.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, у постановах Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 751/9416/15, від 12 січня 2022 року у справах № 2-3758/11, № 128/83/16, № 683/1216/16, № 638/11952/14, № 381/4163/14, від 14 квітня 2022 року у справі № 278/1646/15, від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки висновку судової економічної експертизи, у зв`язку з чим безпідставно не взяв його до уваги.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що під час розгляду справи у суді першої інстанції банк збільшив позовні вимоги майже вдвічі (з 1 516 097,62 грн до2 234 732,67 грн), однак, якщо кредитор запускає процедуру дострокового повернення кредиту і позичальник не перериває її, то право кредитора на нарахування будь-яких платежів, передбачених кредитним договором, припиняється.
Вказує, що банк неодноразово підвищував процентну ставку, однак всупереч умовам Кредитного договору не повідомляв про це позичальника.
Аргументи інших учасників справи
У жовтні 2023 року АТ "Таскомбанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
06 жовтня 2023 року справа № 559/1622/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
З`ясовано, що 31 березня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк", правонаступником якого було ПАТ "ВіЕс Банк", та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 91 000,00 доларів США під 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 30 березня 2023 року (том 1 а. с. 32-35).
Цього ж дня, 31 березня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором між ВАТ "Електрон Банк" та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за основним договором (том 1 а. с. 55).
Заявами на видачу готівки від 01 квітня 2008 року № 1725-10 та 02 квітня 2008 року № 1725-13 підтверджується, що ОСОБА_1 видано кредитні кошти у розмірі 85 000,00 доларів США та 6 000,00 доларів США (том 1 а. с. 30, 31).
16 лютого 2016 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4 до Кредитного договору, за умовами якої на погашення існуючої заборгованості за траншем-1 у розмірі 91 000,00 доларів США позичальнику видано транш-2 у сумі 1 226 377,86 грн та транш-3 у розмірі 703 105,59 грн. Визначено кінцеву дату повного виконання боргових зобов`язань до 15 лютого 2031 року, а також процентну ставку за траншем-2 у розмірі 15 % у період з 16 лютого 2016 року до 15 лютого 2018 року та 18 % з 16 лютого 2018 року, за траншем-3 - 0,001 % (том 1 а. с. 41-49).
Згідно з пунктом 9.5.2 додаткової угоди № 4 до Кредитного договору сторони домовилися, що у випадку порушення позичальником будь-якого із свої зобов`язань, передбачених Кредитним договором та/або правочинами забезпечення, розмір процентів (процентна ставка) збільшується на 1 % річних (у випадку використання змінюваної процентної ставки збільшується на 1 % річних фіксований відсоток, що міститься у формулі змінюваної процентної ставки і додається до індексу, що застосовується при розрахунку змінюваної процентної ставки).
Пунктом17.2 додаткової угоди № 4 до Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання боргових зобов`язань у частині повернення кредиту/траншу та/або сплати процентів, комісій, згідно з умовами Кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань позичальником за кожний календарний день прострочення. При цьому, сторони дійшли згоди, що нарахування пені за прострочення виконання боргових зобов`язань, вказаних у цьому пункті, здійснюється протягом усього терміну прострочки.
У зв`язку з укладанням між кредитором та позичальником вказаної додаткової угоди 16 лютого 2016 року ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 1 до Договору поруки (том 1 а. с. 57-58).
АТ "Таскомбанк" є правонаступником ПАТ "ВіЕс Банк", яке, в свою чергу, є правонаступником за усіма правами та зобов`язаннями ВАТ "Електрон Банк", про що зазначено у статуті АТ "Таскомбанк" (том 1 а. с. 62-63).
24 травня 2019 року АТ "Таскомбанк" надіслало кожному з відповідачів повідомлення-вимогу про необхідність погашення заборгованості за Кредитним договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цього повідомлення, але у будь-якому випадку не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня направлення банком такого повідомлення. Однак ані позичальник, ані поручитель не виконали досудову вимогу, кредитна заборгованість залишилася непогашеною (том 1 а. с. 59-61).
Занаданим АТ "Таскомбанк" розрахунком станом на 16 травня 2019 року у позичальника ОСОБА_1 утворилася заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 516 097,62 грн, з яких: 1 094 472,16 грн - строкова заборгованість за тілом кредиту; 96 919,79 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 8 225,43 грн - строкова заборгованість за процентами; 250 293,31 грн - прострочена заборгованість за процентами; 66 186,93 грн - пеня, нарахована за період з 15 травня 2018 року до 15 травня 2019 року на підставі пунктів 6.2, 6.3 Кредитного договору (том 1 а. с. 4-29).
10 лютого 2020 року АТ "Таскомбанк" збільшило позовні вимоги та просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 2 234 732,67 грн, надавши новий розрахунок, до якого, окрім вказаної вище заборгованості, додатково включено кредитну заборгованість за траншем-3 у сумі 718 635,11 грн, з яких: 703 105,59 грн - тіло кредиту; 15 529,52 грн - проценти (том 1 а. с. 46, 48-73).
19 листопада 2020 року АТ "Таскомбанк" подало до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, у якій, посилаючись на те, що 05 жовтня 2020 року позичальник погасив частково борг за тілом кредиту за траншем-2 у розмірі 1 166 600,00 грн, просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за Кредитним договором у сумі 1 068 132,67 грн (том 1 а. с. 105).
У висновку судового експерта Київської судово-експертної установи Тарасюка С. Ю. від 31 січня 2022 року № 3193, складеному за результатами проведення судової економічної експертизи у цій справі, вказано, що:
- дослідивши розрахунок заборгованості станом на 16 травня 2019 року в межах наданих матеріалів встановлено суперечливі й неузгоджені дані, в тому числі з умовами Кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) та наявними розрахунковими документами, а саме: розрахунок банку не містить залишків заборгованості за кредитом, на які нараховуються проценти; розрахунок банку не містить інформації щодо утворення простроченої заборгованості, на яку здійснюється нарахування пені; в розрахунку банку не відображено повного обсягу платежів на погашення процентів та відсутні платежі на погашення пені за період з 31 березня 2008 року до 22 лютого 2016 року, що наведені у виписці з особового рахунку № НОМЕР_1 за період з 31 березня 2008 року до 12 жовтня 2018 року; застосування у розрахунку заборгованості станом на 16 травня 2019 року процентних ставок для нарахування процентів за траншем-2 у розмірах 16 %, 13,88 %, 20,60 %, за траншем-3 у розмірі 1,001 % є документально необґрунтованим та не узгоджується з умовами додаткової угоди від 16 лютого 2016 року № 4;
- враховуючи відсутність повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором за досліджуваний період (з 31 березня 2008 року до 16 травня 2019 року), в межах наданих матеріалів неможливо повною мірою дослідити відповідність розрахунку заборгованості станом на 16 травня 2019 року умовам Кредитного договору;
- у межах наданих на дослідження матеріалів відсутній повний обсяг первинних документів та документів бухгалтерського обліку банку (в тому числі відомостей щодо руху коштів (виписок) за рахунками), що підтверджують заборгованість за Кредитним договором у доларах США станом на 16 лютого 2016 року у розмірі 69 360,77 доларів США та надання гривневих траншів у загальному розмірі 1 929 483,45 грн;
- враховуючи зазначене, у зв`язку з відсутністю повного обсягу первинних документів та документів бухгалтерського обліку банку, в межах наявних матеріалів не видається за можливе повною мірою дослідити відповідність гривневого еквіваленту суми кредиту, передбаченого умовами додаткової угоди від 16 лютого 2016 року № 4, залишку заборгованості за Кредитним договором у доларах США станом на дату укладання зазначеної додаткової угоди;
- у результаті проведеного дослідження в частині арифметичних розрахунків, виходячи з відомостей, наведених у розрахунку заборгованості станом на 16 травня 2019 року та виписці з особового рахунку № НОМЕР_1 за період з 31 березня 2008 року до 12 жовтня 2018 року, встановлено, що еквівалент гривневих траншів (1 929 483,15 грн, передбачених умовами додаткової угоди від 16 лютого 2016 року № 4, у доларах США (69 360,77 доларів США) перевищує загальний залишок заборгованості (68 616,50 доларів США) за Кредитним договором на 744,27 доларів США;
- у результаті проведеного дослідження, згідно з наявними документами, встановлено, що у розрахунку заборгованості станом на 16 травня 2019 року не відображено повного обсягу платежів на погашення процентів та пені за період з 31 березня 2008 року до 22 лютого 2016 року, що наведені у виписці з особового рахунку № НОМЕР_1 за період з 31 березня 2008 року до 12 жовтня 2018 року;
- враховуючи відсутність повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за Кредитним договором за досліджуваний період (з 31 березня 2008 року до 16 травня 2019 року), в межах наданих матеріалів неможливо встановити розмір заборгованості за Кредитним договором станом на 16 травня 2019 року;
- у зв`язку з відсутністю платіжних документів позичальника, повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку (виписок з рахунків) та детальних умов погашення заборгованості на момент укладення Кредитного договору, в межах наявних матеріалів не видається за можливе встановити (розрахувати) всі види платежів позичальника за Кредитним договором, зі змінами та доповненнями (том 2 а. с. 2-95).
У матеріалах справи містяться виписки з особового рахунку позичальника ОСОБА_1 за період з 31 березня 2008 року до 12 жовтня 2018 року (том 1 а. с. 138-254).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).