Постанова
Іменем України
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 523/2519/20
провадження № 61-14250св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру заборгованості з оплати аліментів та їх стягнення
за касаційною скаргою адвоката Ореза Валентина Павловича як представника ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів згідно із заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року у справі № 523/3648/13 станом на 15 лютого 2020 року в розмірі 1 089 406,50 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за аліментами згідно із заочним рішенням Суворовського районною суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року у справі № 523/3648/13 станом на 15 лютого 2020 року в розмірі 1 089 406,50 грн.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що заочним рішенням суду від 25 квітня 2013 року у справі № 523/3648/13-ц стягнено з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 06 березня 2013 року і до закінчення навчання, а саме до 01 серпня 2016 року, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 06 березня 2013 року і до повноліття сина, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 24 травня 2013 року видано відповідний виконавчий лист, який з 21 червня 2013 року перебуває на примусовому виконанні в різних відділах державної виконавчої служби.
Однак, на думку позивача, заборгованість за аліментами розраховується не з фактичного доходу відповідача, а виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості. Проте всі її доводи, заяви, клопотання та відповідні судові рішення, які зобов`язують державного виконавця витребувати від відповідача відомості про його дійсний дохід, перетинання ним державного кордону тощо, та здійснити розрахунок боргу за аліментами виходячи із дійсного доходу відповідача, залишаються без уваги та виконання.
ОСОБА_2 08 червня 2017 року під час розгляду справи № 523/18259/16-ц про поділ майна подружжя пояснив, що він після ухвалення рішення про стягнення аліментів працював на суднах під закордонним прапором та отримував приблизно 3 000,00 дол. США за місяць роботи.
Ураховуючи наведене, відповідач зобов`язаний щомісяця сплачувати аліменти в розмірі 1/3 від його доходу, тобто 3 000/3 = 1 000 дол. США за один місяць перебування відповідача в рейсі (коли він працює за кордоном), що всупереч статті 129-1 Конституції України він не здійснював. Станом на 15 лютого 2020 року борг зі сплати аліментів становить 1 089 406,50 грн, однак відповідач їх не сплачує, а державні виконавці рішення суду належним чином не виконують та ігнорують ухвали суду, якими їх зобов`язано вчинити певні дії для забезпечення належного виконання заочного рішення у справі № 523/3648/13-ц.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 14 грудня 2022 року позов залишив без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем заявлених вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_5, залишив без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Орез В. П. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 та постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
На обґрунтування касаційної скаргизаявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Незважаючи на наявність ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2020 року у справі № 523/8603/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення частки в об`єкті права спільної сумісної власності подружжя., яка набрала законної сили і яка містить обставини, що підтверджують доводи позивача, мають преюдіційне значення для справи № 523/2519/20, суди її не врахували та жодної оцінки не надали, мотивів відхилення не навели.
Крім цього, позивач просила апеляційний суд визнати обґрунтованим заявлений нею відвід судді Сувертак І. В., тим більше що суд в цьому складі умисно, з надуманих підстав відмовляв у витребуванні доказів, причому в подальшому сам послався на цю штучно створену відсутність доказів як на підставу для відмови у позові. Проте апеляційний суд всупереч статті 2, статтям 263-265 ЦПК жодних мотивів відхилення цих доводів не навів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
12 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року у справі № 523/3648/13-ц стягнено з відповідача на користь позивача на утримання доньки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 06 березня 2013 року і до закінчення навчання, а саме до 01 серпня 2016 року, та на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 06 березня 2013 року і до повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі заочного рішення 24 травня 2013 року видано виконавчий лист, який з 21 червня 2013 року і до дня пред`явлення цього позову перебуває на примусовому виконанні в різних відділах державної виконавчої служби.
За клопотаннями позивачки ухвалою суду від 24 листопада 2020 року витребувано від Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону України за останні 5 років дотепер із зазначенням мети виїзду/в`їзду з/в України/у, на підставі яких документів відбувався перетин кордону, держави прямування, виду транспорту, кількості фактів перетинання тощо боржником, а саме щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 100-102).
Згідно з витягом від 08 лютого 2021 року № 3052, наданим Державною прикордонною службою України, ОСОБА_2 з 01 лютого 2016року до 16 жовтня 2020 року 15 разів виїжджав з території України, проте такі виїзди тривали лише двічі по 5 місяців - з 22 березня до 01 серпня 2016 року та з 02 жовтня 2019 року до 15 жовтня 2020 року, а в усіх інших випадках - від декількох годин до одного -семи днів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 травня 2023 року задоволено клопотання позивача та витребувано від ОСОБА_2 відомості про фактичний розмір усіх видів його заробітку (доходу) в період з 01 березня 2013 року до 10 лютого 2020 року, а також документи, які підтверджують отримання цих доходів, включаючи довідки з роботи за контрактами на суднах, ці контракти, правочини про відчуження, придбання майна, посвідчення (паспорт) моряка.
На виконання вказаної ухвали відповідач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 17 травня 2023 року за період з 2013 року, з яких відомо, зокрема, що за зазначені періоди з березня до серпня 2016 року відповідач отримав дохід від фізичної особи в розмірі 4 975,00 грн за ІІ квартал 2016 року, 6 000,00 грн за ІІІ квартал 2016 року, а за період з вересня 2017 року до лютого 2018 року - жовтня 2019 року за ІІІ квартал 2017 року - 7 885,28 грн.
Вказані відомості про отримані доходи відповідають відомостям, наданим на запит апеляційного суду відповідачем з Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.