ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 347/1392/22
провадження № 61-5421св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Розтоківський ліцей Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в складі колегії суддів: Мальцевої Є. С., Баркова В. М., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - Розтоківський ліцей) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона працювала вчителем історії Розтоківського ліцею, з 16 червня 2022 року до 09 липня 2022 року перебувала у черговій відпустці, після виходу з якої написала нову заяву на ще одну відпустку на 32 календарні дні, проте про результат розгляду такої заяви її не повідомили, натомість дізналася про звільнення з роботи на підставі наказу відповідача від 08 серпня 2022 року № 54-к за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї внутрішнім трудовим розпорядком. З наказом про звільнення позивач ознайомилась 10 серпня 2022 року.
Зазначений наказ вважала незаконним і таким, що порушує її трудові права, оскільки він виданий з порушенням норм трудового законодавства. Вказувала на свою відмінну роботу та підвищення кваліфікації, позитивні характеристики професійної діяльності. Дисциплінарні стягнення у вигляді догани, які передували звільненню, були оскаржені до суду, тому їх не можна враховувати. До позивача застосовано два дисциплінарні стягнення за одне порушення, а при звільненні з роботи порушено норми матеріального права.
ОСОБА_1 просила: скасувати наказ Розтоківського ліцею від 08 серпня 2022 року № 54-к про звільнення; поновити на посаді вчителя історії Розтоківського ліцею; стягнути з Розтоківського ліцею на її користь належні до оплати грошові кошти.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року позов задоволено. Скасовано наказ виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 08 серпня 2022 року № 54-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя історії Розтоківського ліцею. Стягнено з Розтоківського ліцею на користь ОСОБА_1 належні їй до оплати кошти. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до позивача застосовано два дисциплінарні стягнення за одне порушення. ОСОБА_1 позитивно характеризується і не могла через два місяці після атестації погіршити якість викладання предмету.
Досліджені судом докази не підтвердили наявність законних підстав для звільнення позивача з посади вчителя історії, що тягне за собою поновлення її на займаній до цього посаді з виплатою втраченого заробітку, який суд не може розрахувати та стягнути на користь позивача в зв`язку з відсутністю відповідних доказів та на час ухвалення судового рішення стороною позивача не було взагалі сформульовано вимоги щодо конкретної суми.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу Розтоківського ліцею задоволено, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звільненню з роботи позивача передувало оголошення їй двох доган (від 13 січня 2022 року за порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку і недотримання Положення про класного керівника; від 03 червня 2022 року за порушення трудової дисципліни). Проте суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що до позивача були застосовані два дисциплінарних стягнення за один проступок, а саме догана від 03 червня 2022 року та звільнення від 08 серпня 2022 року.
Так, підстави дисциплінарних стягнень 03 червня 2022 року і 08 серпня 2022 року є різними: відмова позивача у допущенні членів моніторингової групи до перевірки її уроку і результати фактично проведеного моніторингу її роботи, викладені в рішенні педагогічної ради. Помилковим є висновок суду першої інстанції, що накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення їй доган є предметом судового спору, рішення суду з цього приводу не прийнято, тому їх неможливо розцінювати як докази у цій справі. Оскарження наказу роботодавця в судовому порядку не скасовує його чинності і не дає підстав для виключення такого наказу з кола юридичних фактів, необхідних як доказів для вирішення цього спору.
Підставою для звільнення позивача була сукупність систематичних порушень нею посадових обов`язків, за вчинення яких їй оголошені догани, а в подальшому вона знов порушила правила внутрішнього трудового розпорядку. У наказі від 08 серпня 2022 року про звільнення позивача зазначено зміст порушення трудової дисципліни, відображені попередні порушення трудової дисципліни, вказані підстави застосування звільнення як виду стягнення за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором. Через перебування позивача з 16 червня 2022 року до 09 липня 2022 року у відпустці, за вчинений проступок її було звільнено з роботи під час простою закладу, а саме 08 серпня 2022 року, тобто у місячний строк з дня його виявлення, що передбачено трудовим законодавством (стаття 148 КЗпП України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, залишити в силі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
12 квітня 2023 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
11 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 308/8763/15, від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 31 березня 2020 року у справі № 219/14352/19, від 11 червня 2020 року у справі № 373/821/17-ц.
Вказувала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (у випадку, коли системність порушення трудової дисципліни доводиться наказами про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, які оскаржені особою у встановленому законом порядку і рішення щодо перегляду яких не прийнято на день застосування до особи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи за системністю порушення трудової дисципліни, а суд не в повній мірі дослідив законність таких стягнень). Зазначала, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі доказів.
Касаційна скарга також мотивована тим, що апеляційний суд порушив правила оцінки доказів, надав перевагу поясненням відповідача, не спростував, при цьому, письмові докази, залишив поза увагою пояснення позивача. Суд апеляційної інстанції безпідставно встановив системність порушення позивачем трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку і недотримання Положення про класного керівника. Водночас накази відповідача від 13 січня 2022 року та від 03 червня 2022 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності оскаржені у судовому порядку. Накази про застосування до позивача дисциплінарних стягнень від 13 січня 2022 року, від 03 червня 2022 року та від 08 серпня 2022 року не відповідають вимогам статті 149 КЗпП України та судовій практиці суду касаційної інстанції, оскільки не конкретизовано підстави для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, а відображено тільки загальні положення. Роботодавець пропустив строк, передбачений статтею 148 КЗпП України, для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності При цьому 08 серпня 2022 року позивач не працювала, оскільки в ліцеї був запроваджений простій не з вини працівників.
Позиція інших учасників справи
У травні 2023 року Розтоківський ліцей подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зазначає, що висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах з подібними правовідносинами, зокрема, від 22 грудня 2022 року у справі № 758/1322/17, від 21 липня 2021 року у справі № 303/5205/18. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що роботодавець дотримався процедури звільнення ОСОБА_1, таке звільнення відповідало нормам трудового законодавства.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Розтоківським ліцеєм, працювала вчителем історії. Заявою від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 погодилася на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Позивачу було продовжено трудові відносини спочатку на один рік (з 01 липня 2020 року до 30 червня 2021 року), а пізніше на три роки (з 01 липня 2021 року до 30 червня 2024 року).
Наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 13 січня 2022 року оголошено догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку і недотримання Положення про класного керівника.
Наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 03 травня 2022 року № 51 створено робочу моніторингову групу щодо розробки Положення про Порядок проведення внутрішнього моніторингу якості освіти у ліцеї.
Відповідно до наказу відповідача від 16 травня 2022 року № 52 у навчальному закладі створено робочу групу для проведення внутрішніх моніторингових досліджень та проінформовано вчителя ОСОБА_1 щодо проведення внутрішнього моніторингу якості освіти з історії.
27 травня 2022 року був складений акт про те, що позивач 16 травня 2022 року ознайомлена з наказом про створення групи для проведення внутрішніх моніторингових досліджень.
Наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 03 червня 2022 року № 6-т оголошено догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни.
Актом від 03 червня 2022 року зафіксовано, що позивач відмовилася від ознайомлення і підпису на наказі № 6-т про оголошення догани від 03 червня 2022 року.
Результати проведеного моніторингу викладені в довідці моніторингового дослідження стану викладання історії в Розтоківському ліцеї від 15 червня 2022 року, рекомендовано вважати стан викладання історії на незадовільному рівні, з приводу чого вчителю ОСОБА_1 надано відповідні рекомендації. Позивач ознайомилася з указаною довідкою того ж дня (15 червня 2022 року) під підпис, зазначивши, що з її змістом не згодна.
Наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 17 червня 2022 року № 74 затверджено рішення педагогічної ради про моніторинг стану викладання історії в ліцеї та визнано роботу вчителя ОСОБА_1 незадовільною.
З 16 червня 2022 року до 09 липня 2022 року ОСОБА_1 перебувала у черговій щорічній основній відпустці.
Відповідач відмовив позивачу у наданні відпустки терміном 32 календарні дні з 30 липня 2022 року до 30 серпня 2022 року на підставі частини першої статті 12 Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин".
Наказом виконуючого обов`язки Розтоківського ліцею ОСОБА_2 від 08 серпня 2022 року № 54-к позивача звільнено з посади вчителя історії Розтоківського ліцею 09 серпня 2022 року у зв`язку з достроковим розірванням строкового трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку Розтоківського ліцею (як такої, до якої застосовувались раніше заходи дисциплінарного стягнення).
З тексту оспорюваного наказу від 08 серпня 2022 року про звільнення вбачається, що підставами звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є наказ по ліцею від 13 січня 2022 року № 22-т "Про оголошення догани ОСОБА_1", наказ від 03 червня 2022 року № 6-т "Про оголошення догани ОСОБА_1", рішення педагогічної ради від 15 червня 2022 року, протокол № 14, пояснення ОСОБА_1 від 15 червня 2022 року, згода профспілкового комітету Розтоківського ліцею на звільнення від 05 серпня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
За частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
У постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 484/1145/22 викладено висновок, що "у таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року".
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2024 року у справі № 607/9072/22 виклав висновок про те, що "ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни".
У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 зазначено, що "для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше". Такий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18.
Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2021 року в справі № 489/58/20).
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 299/2637/21 виклав висновок про те, що "обов`язковою умовою для звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першою статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання покладених на нього трудових обов`язків. При цьому висновок про систематичне невиконання трудових обов`язків буде правомірним лише у випадку, коли після застосовуваного до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок".
У справі, яка переглядається, встановлено, що наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 13 січня 2022 року оголошено догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку і недотримання Положення про класного керівника.
Наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 03 червня 2022 року оголошено догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни. Підставою для винесення вказаного наказу був акт від 26 травня 2022 року про ненадання членам моніторингової групи можливості приєднатися до онлайн-уроку.
Наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 03 травня 2022 року № 51 створено робочу моніторингову групу щодо розробки Положення про Порядок проведення внутрішнього моніторингу якості освіти у ліцеї.
Після цього згідно з наказом виконуючого обов`язки директора Розтоківського ліцею від 16 травня 2022 року № 52 у навчальному закладі створено робочу групу для проведення внутрішніх моніторингових досліджень та проінформовано вчителя ОСОБА_1 щодо проведення внутрішнього моніторингу якості освіти з історії.
27 травня 2022 року складений акт про те, що позивач 16 травня 2022 року ознайомлена з наказом про створення групи для проведення внутрішніх моніторингових досліджень. ОСОБА_1 була присутня на педагогічній раді 16 травня 2022 року, де вирішено було таке питання, була обізнана про моніторинг її уроків, а необхідність фіксування факту її обізнаності про майбутній моніторинг її занять виникла лише після того, як вона 26 травня 2022 року не допустила членів моніторингової групи до уроку. Тому такий акт був складений 27 травня 2022 року.