ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 461/2451/22
провадження № 61-291св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,відповідач - Публічне акціонерне товариств "Банк Петрокоммерц-Україна",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", особа, яка не брала участі у справі та яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 червня 2022 року у складі судді Волоско І. Р., постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна"), третя особа - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП Львівської обласної ради "БТІ та ЕО"), про скасування рішення про державну реєстрацію.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 вересня 2005 року між Закритим акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна) в особі керуючого Львівським відділенням № 1 ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Коцюрубою П. О. та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Пелех О. 3. та зареєстрований у реєстрі за № 4441. Згідно з вказаним договором в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. З метою перевірки стану іпотечного майна було сформовано витяг з Єдиного державного реєстру права власності на нерухоме майно, а також на адресу ОКП Львівської обласної ради "БТІ та ЕО" було скеровано адвокатський запит щодо надання інформації про право власності на вказану квартиру. Як стало відомо з відповіді на адвокатський запит від 06 липня 2020 року № 2490, на підставі іпотечного договору ОКП Львівської обласної ради "БТІ та ЕО" 11 лютого 2008 року було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна". ОСОБА_1 вважав, що державна реєстрація права власності за ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" на квартиру АДРЕСА_1 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушено його право власності на вказаний об`єкт нерухомості.
У зв`язку з зазначеним ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2008 року та державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Заочним рішенням Галицького районного суду міста Львова від 30 червня 2022 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2008 року та державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ЗАТ "Банк Петрокоммерц?Україна", проведену на підставі договору іпотеки від 19 вересня 2005 року № 4441.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки висновок про оцінку майна відсутній, жодних погоджень стосовно проведення оцінки майна позивачу не пропонувалось, про його перереєстрацію повідомлено не було, вимоги про усунення порушень позивачу не надходило, отже, відповідач недобросовісно використав своє право звернення стягнення на предмет іпотеки та вчинив дії щодо переходу права власності. Отже, факт порушення належного позивачу права власності на квартиру доведено належними та допустимими доказами, позовні вимоги про застосування таких способів захисту порушеного права, як визнання та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є обґрунтованими.
Не погодившись із вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 червня 2022 року залишено без змін.
У своїй постанові апеляційний суд зазначив, що особа, яка подала апеляційну скаргу, згідно з договором дарування квартири від 24 листопада 2017 року є власником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2, тому рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується її прав на цю квартиру як власника об`єкта нерухомого майна. Відповідно, оскаржуване рішення могло вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 .
У постанові також зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що предметом спору у цій справі є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2008 року та державної реєстрації права власності на квартиру за ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" у зв`язку з порушенням права власності позивача внаслідок дій ПАТ"Банк Петрокоммерц-Україна" щодо реєстрації за ним такого права.
Апеляційний суд виснував, що оскаржуване рішення, хоча і стосується прав та інтересів заявника апеляційної скарги ОСОБА_2, однак таке рішення про задоволення позову не вплинуло на її права та обов`язки, оскільки скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у таких справах є особа, право якої зареєстровано на підставі такого рішення.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 грн.
Ухвалюючи додаткове судове рішення, апеляційний суд керувався тим, що розмір витрат, визначений представником позивача у сумі 34 892 грн, є завищеним, не співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та таким, що не підтверджений належними доказами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 на заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, у якій заявник просить суд скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2024 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційних скаргах як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 посилається на:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 8 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, постановах Верховного Суду від 6 грудня 2023 року у справі № 127/11941/22, від 01 березня 2023 року у справі № 442/3663/20, від 31 березня 2023 року у справі № 354/859/20, від 4 жовтня 2023 року у справі № 359/9857/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 185/5734/20);
пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційні скарги мотивовано тим, що суди неправильно застосували положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/235/18 (914/608/20) та постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13.
Також ОСОБА_2 зазначає, що особа, яка подає касаційні скарги, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (№ 461/2571/23), та що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційні скарги (підпункти "б", "в" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), адже вона та члени її сім`ї можуть втратити квартиру АДРЕСА_1, яка є єдиним місцем їх проживання.
У лютому 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Качмар І. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, в якому просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішень, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У лютому 2024 року справу № 461/2451/22 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією в складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 вересня 2005 року між ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", який змінив назву на ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", в особі керуючого Львівським відділенням № 1 ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Коцюрубою П. О. та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Пелех О. 3. та зареєстрований у реєстрі за № 4441 (а. с.16-21).
Згідно з вказаним договором в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
Як убачається з відповіді на адвокатський запит від 06 липня 2020 року № 2490, на підставі вказаного іпотечного договору ОКП Львівської обласної ради "БТІ та ЕО" 11 лютого 2008 року було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна".
Згідно з договором купівлі-продажу від 15 листопада 2012 року ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" продало ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з договором дарування квартири від 24 листопада 2017 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційних скарг з підстав та у межах касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).