ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 463/1733/23
провадження № 61-9679 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: Львівський апеляційний суд, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Костів О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті незаконних дій судді Львівського апеляційного суду.
Позовна заява обґрунтована порушенням працівником органу державної влади - суддею Львівського апеляційного суду прав ОСОБА_2 прав, гарантованих статтями 8, 40, 55, 56, 129 Конституції України, шляхом постановлення незаконної ухвали від 11 серпня 2020 року по справі № 461/4357/20.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на свою користь моральну шкоду в сумі 1 000 000 грн, завдану в результаті незаконних дій судді Львівського апеляційного суду ОСОБА_2, що спричинили приниження честі, гідності, ділової репутації.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди.
Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передано до Червоноградського міського суду Львівської області для прийняття до свого провадження та вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі правосуддя, може бути лише держава, а не суди чи судді. Оскільки дії або бездіяльність судів (суддів) у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись виключно у порядку, передбаченому процесуальним законом, тобто до суду апеляційної чи касаційної інстанції, а не шляхом ініціювання окремого спору про відшкодування майнової чи моральної шкоди, наявні підстави для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог до Львівського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди.
З врахуванням відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог до Львівського апеляційного суду, вимог частини четвертої статті 28 ЦПК України, суд дійшов висновку про непідступність справи Личаківському районному суду м. Львова та передачу її за зареєстрованим місцем проживання позивача - до Червоноградського міського суду Львівської області.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апелянт не повністю виконав вимоги ухвали Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не сплатив судовий збір, а тому відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику як неподана.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2023 року й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року касаційне провадження за відкрито, витребувано цивільну справу № 463/1733/23 із Личаківського районного суду м. Львова.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого він є звільненим від сплати судового збору не лише за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг.
Таким чином, апеляційний суд безпідставно поклав на нього обов`язок зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалуЛичаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті незаконних дій судді Львівського апеляційного суду.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди. Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди передано до Червоноградського міського суду Львівської області для прийняття до свого провадження та вирішення питання про відкриття провадження у справі (а. с. 12-13, т. 1).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення апелянту ухвали для усунення недоліків, а саме -сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536, 80 грн (а. с. 21-22, т. 2).
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, мотивовану тим, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу державної влади, а тому на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору (а. с. 26, т. 2).
12 червня 2023 року апеляційний суд визнав неподаною і повернув заявнику апеляційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року (а. с. 42-43, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 вернувся до суду з позовом до Львівського апеляційного суду, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, у результаті незаконних дій судді Львівського апеляційного суду.
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги, апеляційний суд керувався нормами статей 185, 357 ЦПК України і виходив з того, що з огляду на положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення від сплати судового збору, вказаною нормою не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.