ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 501/1786/22
провадження № 61-16857св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Реви Світлани Леонідівни на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року у складі судді Дубовенко І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Барильської А. П., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 14 лютого 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У шлюбі у них народилася дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Фактично шлюбні стосунки між нею та ОСОБА_2 припинені, вони проживають окремо. Дитина залишилася проживати разом з нею.
Вказувала, що вона, як мати, постійно опікується здоров`ям дитини, доглядає її належним чином, займається її освітою та розвитком, забезпечує всім необхідним для проживання та розвитку за її віком, а тому вважає, що визначення місця проживання дитини з нею відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Визначення місця проживання дитини з нею необхідно також для врегулювання питання з виховання, навчання, догляду за дитиною.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею за її місцем проживання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили із того, що згідно з положеннями статті 161 СК України та статті 4 ЦПК України вирішення судом питання місця проживання дитини допускається у разі відсутності між батьками такої згоди, тобто за наявності спору. Проте, на переконання суду, матеріали справи не містять доказів того, що питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків є спірним та це питання не врегульовано між сторонами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо чинення відповідачем перешкод у проживанні дитини з матір`ю. Звертаючись до суду із позовною заявою, позивачка не вказує про обставини, які слід кваліфікувати як наявність її порушеного права, а тому суди дійшли висновку, що спір між сторонами щодо визначення місця проживання дитини відсутній.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рева С. Л. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року
й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2020 року у справі № 638/3792/20, Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 691/1100/17-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 134/1946/19, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на не дослідження судами зібраних у справі доказів та не надання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 501/1786/22 із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки доказам та дійшли помилкового висновку про відсутність між сторонами спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
При вирішенні справи судами не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), відповідно до якого "надання органом опіки та піклування, висновку про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір. Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі".
Суди не врахували, що батько дитини ОСОБА_2 постійно мешкає за межами України, не виходить на зв`язок, у зв`язку з чим мати дитини ОСОБА_1 позбавлена можливості з`ясувати в нього думку щодо будь-яких дій стосовно дитини та виконувати певні дії стосовно малолітньої дитини.
Вважає, що прийняті судами рішення суперечать інтересам дитини, не відповідають Європейській судовій практиці, частини першій статті 18, частини першій статті 27 27 Конвенції про права дитини, нормам Закону України "про охорону дитинства".
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 лютого 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб (а. с. 6, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бреда, Королівство Нідерланди, народилася ОСОБА_4, що підтверджується витягом з акту реєстрації народження за № 103432 від 17 грудня 2018 року, виданим відділом громадянського стану в м. Бреда. Батьком дитини зазначений ОСОБА_2, матір`ю - ОСОБА_1 (а. с. 14, т. 1).
Відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 09 січня 2023 року № 15-65, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 (а. с. 140, т. 1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 грудня 2014 року № 30837473, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а. с. 137, т. 1).
Згідно акту обстеження умов проживання від 10 листопада 2022 року, дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір`ю ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розміщене на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, складається з однієї кімнати, гуртожиток. У кімнаті є кухня, душова кабіна. Умови проживання задовільні, в кімнаті чисто, прибрано. Стосунки в сім`ї добрі, теплі (а. с. 116, т. 1).
У заяві від 10 листопада 2022 року, поданої начальнику служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 повідомив, що між ним та ОСОБА_1 ніколи не виникало жодного спору щодо місця проживання дитини; він не заперечує, щоб дитина до досягнення нею 10 років проживала разом з матір`ю, а по досягненню нею 10 років питання щодо визначення місця проживання дитини має бути переглянуто з урахуванням положень частини другої статті 160 СК України (а. с. 117, т. 1).
Згідно висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування по справі № 501/1786/22 від 20 грудня 2022 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 20 грудня 2022 року № 352, виконавчий комітет, врахувавши, що малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно мешкає разом з матір`ю, де для неї створені всі належні умови для виховання та гармонійного розвитку, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 112, т. 1).
Згідно з довідкою КЗ "Школа мистецтв ім. Л. М. Нагаєва м. Чорноморська Одеського району Одеської області" від 26 жовтня 2022 року за вих. № 05-15, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у цьому закладі у фольклорній групі підготовчого відділення з 01 вересня 2022 року (а. с. 118, т. 1).
Відповідно до наданої медичної документації, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує медичні заклади, проходить медичні огляди, здорова; рекомендовані окуляри.
Згідно з довідкою про доходи від 10 січня 2023 року № 2866 5490 6688 3813, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чорноморському об`єднаному управлінні ПФУ в Одеській області, за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року отримала пенсію по інвалідності в сумі 14 000 грн (а. с. 131, т. 1).
Судами також встановлено, що в провадженні Іллічівського міського суду Одеської області перебувала цивільна справа № 501/4072/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу виконувати певні дії.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року у справі № 501/4072/21, з урахуванням ухвали від 25 квітня 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні з дочкою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в тому числі і спілкуванні за допомогою сучасних засобів технічної комунікації.
Визначено наступний порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та у спілкуванні з нею у такий спосіб: у відеочаті двічі на тиждень у вівторок та неділю з 18.00 год. до 19.00 год. у присутності матері ОСОБА_1 ; на території України двічі на тиждень вівторок та суботу з 10.00 год. до 13.00 год. у присутності матері ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Надано ОСОБА_1 право виконувати дії, а саме: замовлення, отримання та підписання будь-яких заяв і документів щодо виїзду за кордон, в`їзду з кордону, реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, подачі документів до відділу освіти, виїзду на лікування, заїзду з лікування, тощо, відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 501/4072/21апеляційну скаргу адвоката Кокарєва А. П., який діє від імені ОСОБА_2, задоволено частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2022 року у частині встановлення порядку побачень у формі спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відеочаті змінено, доповнено резолютивну частину цього рішення після слів: "з 18.00 год. до 19.00 год." словами "та у святкові дні - день народження ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, 19 грудня, 31 грудня, 08 березня, 1, 9 травня, Великдень (Пасха) та Трійця, 28 червня, 24 серпня з 18.00 год. до 19.00 год., у разі неможливості провести відеозв`язок (хвороба дитини, за належного підтвердження) - провести аудіозв`язок у зазначені дні та години у присутності матері.
Це ж рішення у частині встановлення порядку побачень ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України змінено, викладено резолютивну частину цього рішення в частині побачень на території України в наступній редакції: "на території України у заздалегідь обумовленому місці з матір`ю дитини ОСОБА_1, а після досягнення дитиною 10-ти річного віку - у заздалегідь обумовленому місці як з матір`ю дитини ОСОБА_1 так і з дитиною ОСОБА_3 з попередженням про таке побачення за місяць ОСОБА_2, щомісяця, двічі на тиждень: вівторок та субота з 10.00 год. до 13.00 год. у присутності матері до досягнення дитиною десятирічного віку, після досягнення дитиною десятирічного віку без присутності матері".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Реви С. Л. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.