ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 357/7395/20
провадження № 61-5063св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року у складі судді Бондаренко О. В., а також на постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року та додаткову постанову цього суду від 03 травня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про стягнення грошових коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", було укладено два договори банківських вкладів: від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052, вклад "Стандарт, 12 мес.", з депозитним вкладом у розмірі 9 950,08 євро строком на 366 днів до 09 січня 2014 року включно під 8 % річних; від 06 грудня 2013 року, вклад "Стандарт", з депозитним вкладом у розмірі 16 207,11 доларів США строком на 366 днів до 06 грудня 2014 року під 10 % річних.
Він не відмовлялася від продовження строку дії вкладів, тому дія договорів банківських вкладів продовжувалася автоматично.
26 грудня 2019 року він звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про дострокове розірвання з 13 січня 2020 року депозитного договору від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200, однак листом від 08 січня 2020 року банк відмовив в поверненні депозиту у зв`язку з припиненням діяльності банку на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та не вирішив питання про розірвання депозитного договору.
27 січня 2020 року він також звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про дострокове розірвання з 01 лютого 2020 року депозитного договору від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052, однак відповідь не отримав.
08 лютого 2020 року він повторно звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання вищевказаних депозитних договорів та просив повідомити адресу відділення АТ КБ "ПриватБанк", в якому він може отримати його депозити разом з нарахованими процентами, однак відповідь на вказану заяву йому не надходила.
На час звернення до суду з цим позовом в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 357/2296/20 за його позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення вищезазначених депозитів та процентів, а також пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за порушення строків повернення депозиту за період до 25 травня 2020 року.
Однак відповідач також зобов`язаний сплатити йому проценти та пеню згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 26 травня 2020 року по 19 січня 2021 року.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь проценти та пеню згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 26 травня 2020 року по 19 січня 2021 року, а саме:
- 1 023,49 доларів США процентів за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200;
- 12,57 євро процентів за депозитним договором від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052;
- 3 142 295,79 грн пені за порушення строків повернення депозиту в доларах США за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200;
- 2 291 434,21 грн пені за порушення строків повернення процентів за депозитним вкладом в євро за депозитним договором від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052;
- 53 798,23 грн пені за порушення строків повернення процентів за користування вкладом в доларах США від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200;
- 781,03 грн пені за порушення строків повернення процентів за користування вкладом в євро за депозитним договором від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052.
У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романченко О. М. подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій остаточно просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користьОСОБА_1 три проценти річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення депозиту та процентів за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 за період з 13 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 655,26 доларів США, оскільки рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року у справі справа № 357/2296/20, яке набрало законної сили 28 лютого 2022 року, було стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 в розмірі 16 207,11 доларів США та суму нарахованих процентів в розмірі 9 879,67 доларів США.
За заявою АТ КБ "ПриватБанк" протокольною ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") залучено до участі у справі як третю особу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 три проценти річних за порушення строків виконання грошового зобов`язання з повернення депозиту та процентів за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 за період з 13 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 655,26 доларів США. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ ФК "Фінілон" є таким, що не створив юридичних наслідків, за ним не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ ФК "Фінілон" за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200. Ця обставина встановлена постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 357/2296/20, якою рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Крім того, вказаною постановою встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" виникли договірні відносини на підставі договору банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з повернення вкладу та сплати процентів.
При вирішенні питання про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд враховував правовий висновок, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, та виходив з того, що після розірвання договору банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
Грошове зобов`язання між сторонами виражене в іноземній валюті - доларах США, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу береться розрахунок заборгованості в доларах США, що відповідає правовому висновку, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Оскільки строк дії депозитного договору закінчився 13 січня 2020 року, шляхом його розірвання і станом на 13 січня 2020 року борг АТ КБ "ПриватБанк" перед ОСОБА_1 складає 26 086,78 доларів США (16 207,11 доларів США - сума вкладу та 9 879,67 доларів США - проценти), то три проценти річних за період з 13 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року складають 1 655,26 доларів США (26 086,78 х 3 % х 772 : 365 : 100).
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романченко О. М. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач підтвердив обсяг наданих йому послуг і виконаних робіт та їх вартість, а відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд критично оцінив доводи сторони відповідача про ненадання позивачем доказів оплати правничої допомоги адвоката в розмірі 5 000 грн, оскільки умовами договору від 23 грудня 2019 року № 20/12-2019 та додаткової угоди від 20 липня 2020 року № 1 розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі - 5 000 грн та підлягає сплаті позивачем до 26 жовтня 2022 року. Тобто в даному випадку витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року апеляційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Також судом першої інстанції правильно стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати з урахуванням розміру задоволених позовних вимог та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Додатковою постановою Київського апеляційного судувід 03 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Романченко О. М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено. Ухвалено у справі додаткове судове рішення, яким стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Додаткове судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року представник позивача зазначив, що судові витрати за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції становлять 5 000 грн, а докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу із доданими доказами подано 10 березня 2023 року, тобто заявником дотримано вимоги законодавства щодо строків подачі відповідної заяви.
На підставі наданих доказів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, суд дійшов висновку про те, що заявлені витрати за надані послуги у розмірі 5 000 грн є співмірними із складністю справи та обсягом і складністю виконаної адвокатами робіт.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, а в травні 2023 року - касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного судувід 03 травня 2023 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, а також - заяв про стягнення витрат на правничу допомогу.
Касаційні скарги подані на підставі пункту 1 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтовані тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, в постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, а також витребувано матеріали справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 рокувідкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року.
24 липня 2023 року справа № 357/7395/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" мотивовані тим, що банк є неналежним відповідачем за вимогами позивача, оскільки внаслідок укладення між банком та ТОВ "ФК "Фінілон" договору переведення боргу за зобов`язаннями банку щодо виплати коштів за депозитними договорами, які є предметом спору в цій справі, АТ КБ "ПриватБанк" не несе зобов`язань за такими договорами, а ТОВ "ФК "Фінілон" є новим боржником за ними. Тому належним відповідачем у справі є ТОВ "ФК "Фінілон".
Крім того, судом першої інстанції стягнуто з банку три проценти річних в сумі 1 655,26-доларів США за розрахунком позивача, але з таким розрахунками погодитися не можна, оскільки його здійснено з урахуванням стягнутих судовим рішенням процентів, а нарахування трьох процентів річних може бути здійснене лише на тіло депозиту.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач не надав жодного документального підтвердження (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касові чеки) витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романченко О. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк"на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року, додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що зазначені судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк"на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 рокуне надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", було укладено два договори банківських вкладів: від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052, вклад "Стандарт, 12 мес.", за умовами якого ОСОБА_1 передав банку9 950,08 євро строком на 366 днів до 09 січня 2014 року включно під 8 % річних; від 06 грудня 2013 року, вклад "Стандарт", за умовами якого ОСОБА_1 передав банку 16 207,11 доларів США строком на 366 днів до 06 грудня 2014 року під 10 % річних (т.1 а.с.6-7).
В пункті 3 договору банківського вкладувід 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 передбачено, що він автоматично продовжується ще на один строк за умови відсутності заяви вкладника про бажання забрати кошти.
Згідно з пунктом 5 вищевказаного договору, у вкладника та банку є право достроково розірвати договір, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати його розірвання.
17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" було укладено договір про переведення боргу за депозитними договорами, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 18 листопада 2014 року та електронного додатку № 1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування), на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною даного договору, ПАТ КБ "ПриватБанк" переводить, а ТОВ "ФК "Фінілон" приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ "ФК "Фінілон", виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ "ПриватБанк", що здійснюють діяльність на території Автономної Республіки Крим.
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про дострокове розірвання з 13 січня 2020 року депозитного договору від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200, однак листом від 08 січня 2020 року банк відмовив в поверненні депозиту у зв`язку з припиненням діяльності банку на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та не вирішив питання про розірвання депозитного договору (т.1 а.с.9-12).
27 січня 2020 року ОСОБА_1 також звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про дострокове розірвання з 01 лютого 2020 року депозитного договору від 09 січня 2013 року № SAMDN25000732037052 (т.1 а.с.13, 14).
07 лютого 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання вищевказаних депозитних договорів та просив повідомити адресу відділення АТ КБ "ПриватБанк", в якому він може отримати його депозити разом з нарахованими процентами (т.1 а.с.15,16).
Вищезазначені обставини встановлені також рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року у справі № 357/2296/20, яким позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" було задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 в розмірі 16 207,11 доларів США та суму нарахованих процентів у розмірі 9 879,67 доларів США, загалом 26 086,78 доларів США. В решті позивних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 10 510 грн (т.1 а.с.136-144).
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" було задоволено частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови (т.2 а.с.9-13).
Постановою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року в частині стягнення судового збору змінено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 1 471,40 грн. В решті рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року залишено без змін.
За змістом вищевказаного судового рішення у справі № 357/2296/20 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" є таким, за яким не відбулось переведення боргу перед ОСОБА_1 з АТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон" за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200. Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з повернення вкладу та сплати процентів, тому Верховний Суд також погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми вкладу за депозитним договором від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028566200 в розмірі 16 207,11 доларів США та суми нарахованих процентів - 9 879,67 доларів США, загалом 26 086,78 доларів США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові кошти вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові кошти - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати процентів на неї, а в банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Відповідно до статті 1060 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів банківських вкладів, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Згідно зі статтею 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу або розірвання договору банківського вкладу на вимогу однієї із сторін в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказано, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.