ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 753/18665/21
провадження № 61-8821св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - акціонерне товариство "Мегабанк";
третя особа - Національний банк України;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цесельської Інни Валентинівни на постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк"), третя особа - Національний банк України (далі - НБУ), про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити дії по реструктуризації заборгованості.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 28 грудня 2005 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" (далі - ВАТ "Мегабанк"), яке змінило назву на АТ "Мегабанк", було укладено кредитний договір № 09в-п/2005 (далі - Кредитний договір), за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 68 000 доларів США на придбання квартири з процентною ставкою 14,6 % річних на строк з 28 грудня 2005 року по 27 грудня 2020 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 28 грудня 2005 року між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, загальною площею 57,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
У квітні 2015 року банк звернувся до неї з письмовою вимогою щодо погашення заборгованості та повідомленням про порушення умов Кредитного договору, відповідно до яких сума боргу за Кредитним договором складає 31 611,06 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 27 868,73 доларів США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 742,33 доларів США.
Оскільки заборгованість за Кредитним договором не погашена, то 13 липня 2021 року вона звернулася до банку із заявою про реструктуризацію заборгованості в порядку, передбаченому Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (далі - Закон № 1381-ІХ), однак отримала відмову.
Підставою для відмови у проведенні реструктуризації відповідачем зазначено, що підпунктом 1 пункту 7 Закону № 1381-ІХ законодавець передбачив критерій для обов`язкової реструктуризації - наявність станом на 23 квітня 2021 року будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився), однак пунктом 1.1 Кредитного договору сторони погодили строк сплати платежів згідно з графіком до 27 грудня 2020 року, тобто строк сплати грошового зобов`язання закінчився. Тому, у АТ "Мегабанк" відсутні підстави для проведення реструктуризації у порядку та на умовах, передбачених Законом № 1381-ІХ.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:
- захистити її права як споживача шляхом визнання неправомірною відмову у проведенні реструктуризації відповідно до Закону № 1381-IX;
- зобов`язати вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-IX;
- визнати заборгованість за Кредитним договором, яка підлягає реструктуризації, в сумі 174 957,50 грн;
- затвердити план реструктуризації заборгованості за Кредитним договором відповідно до Закону № 1381-IX.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року у складі судді Комаревцевої Л. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову АТ "Мегабанк" у проведенні реструктуризації ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1381-IX. Зобов`язано АТ "Мегабанк" вчинити дії, а саме провести реструктуризацію ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1381-IX. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що станом на дату направлення заяви про реструктуризацію у позивача існували невиконані грошові зобов`язання перед відповідачем, а станом на 01 січня 2014 року у позивача відсутня непогашена заборгованість за зобов`язаннями, як і відсутня прострочена заборгованість за грошовими зобов`язаннями, предметом іпотеки є квартира, загальною площею 57,9 кв м, що відповідає пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону №1381-ІХ. Позивачем до заяви про реструктуризацію долучено усі необхідні документи, тому дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні реструктуризації є протиправними і права позивача підлягають поновленню шляхом визнання неправомірною відмови у проведенні реструктуризації та зобов`язання вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-IX.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання суми заборгованості та затвердження плану реструктуризації, суд виходив з того, що він позбавлений права перевірити розмір заборгованості, оскільки наявність письмової вимоги не є обставиною, яка є безумовною для підтвердження розміру боргу. В тому числі судом враховано, що АТ "Мегабанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Як зазначили представники сторін в судовому засіданні, у задоволенні позовних вимог суд відмовив, рішення не набрало законної сили, натомість сума боргу за договором є значно більшою, ніж та, яка заявлена у реструктуризації. Крім того, питання щодо затвердження плану реструктуризації належить до повноважень банку, який зобов`язано провести реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-IX.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Мегабанк" задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалося, тому в цій частині суд апеляційної інстанції рішення не переглядає.
Виходячи з положень пунктів 2, 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону №1381-ІХ обов`язковою умовою для проведення реструктуризації банком кредитної заборгованості за кредитом в іноземній валюті є наявність у боржника грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився.
Разом з тим, як вбачається з пункту 3.2.1 Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 27 грудня 2020 року.
14 грудня 2015 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців квартири, внаслідок чого настав строк виконання договору у повному обсязі.
Оскільки на день звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, а також на час розгляду цієї справи судом першої інстанції рішення Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі № 753/22003/15 за позовом АТ "Мегабанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу предмета іпотеки, надання права, виселення та стягнення заборгованості за Кредитним договором не набрало законної сили, то правові підстави для вирішення питання щодо реструктуризації кредитної заборгованості, передбачені Законом № 1381-ІХ були відсутні, а тому банк правомірно відмовив позивачу у задоволенні її заяви.
Зазначених обставин та вимог закону суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 1381-ІХ, та задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цесельська І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову суперечить правовим висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 209/800/22, а також суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.
10 липня 2023 року справа № 753/18665/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 рокусправу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Цесельської І. В. мотивована тим, що згідно з положеннями підпункту 1 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону №1381-ІХ однією з умов проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язань є наявність будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором. Таким чином, законодавець вказує на обов`язкову умову - наявність саме непогашеного грошового зобов`язання позичальника перед кредитором, надаючи роз`яснення про те, що таке зобов`язання може бути як простроченим, так і таким, строк сплати якого не закінчився.
При цьому за змістом абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону №1381-ІХ законодавець встановив строки для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань. Так, у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону №1381-ІХ або не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.
Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність судового рішення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу предмета іпотеки, виселення та стягнення заборгованості за Кредитним договором, яке не набрало законної сили, унеможливлювала розгляд банком заяви позивача про проведення реструктуризації є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні наведених приписів Закону.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року АТ "Мегабанк" подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 грудня 2005 року між ВАТ "Мегабанк", яке змінило назву на АТ "Мегабанк", та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 68 000 доларів США на придбання квартири з процентною ставкою 14,6 % річних на строк з 28 грудня 2005 року по 27 грудня 2020 року (т.1 а.с.14-17).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 28 грудня 2005 року між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, загальною площею 57,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23-27).
У квітні 2015 року ПАТ "Мегабанк" звернулося до позивача з письмовою вимогою, в якій зазначило, що сума боргу за Кредитним договором складає 31 611,06 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 27 868,73 доларів США, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 3 742,33 доларів США.
14 грудня 2015 року ПАТ "Мегабанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу предмета іпотеки, надання права, виселення та стягнення заборгованості за Кредитним договором, в якому з урахуванням уточнень до позову просило:
- звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її продажу від імені банку будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, встановленою на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", для задоволення вимог банку в сумі 932 600,38 грн, що виникли з Кредитного договору;
- передати предмет іпотеки, ключі від квартири та всі документи на предмет іпотеки банку в управління на період його реалізації; надати банку право отримувати будь-які документи, необхідні для продажу предмета іпотеки, зокрема, дублікати правовстановлюючих документів у відповідних уповноважених органах з можливістю здійснення банком усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;
- виселити ОСОБА_1 та всіх інших мешканців, які зареєстровані в квартирі, яка є предметом іпотеки;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором, що виникла станом на 18 листопада 2015 року в сумі 932 600,38 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 27 868,73 доларів США; нарахованих та несплачених процентів - 3 742,33 доларів США, неустойки (штрафи) - 181 171,41 грн (т.1 а.с.56-59).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі № 753/22003/15 відмовлено у задоволенні позову АТ "Мегабанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу предмета іпотеки, надання права, виселення та стягнення заборгованості за Кредитним договором.
На час розгляду справи судами попередніх інстанцій вищевказане рішення суду у справі № 753/22003/15 не набрало законної сили.
13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ "Мегабанк" із заявою про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом № 1381-IX (т.1 а.с.29).
Листом від 28 липня 2021 року № 142-6786 АТ "Мегабанк" відмовило ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації за Законом № 1381-IX, посилаючись на те, що підпунктом 1 пункту 7 Закону № 1381-ІХ законодавець передбачив критерій для обов`язкової реструктуризації - наявність станом на 23 квітня 2021 року будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився), а пунктом 1.1 Кредитного договору сторони погодили строк сплати платежів згідно з графіком до 27 грудня 2020 року, строк сплати грошового зобов`язання за договором кредиту закінчився 27 грудня 2020 року. Відтак, у АТ "Мегабанк" відсутні підстави для проведення реструктуризації у порядку на умовах, передбачених Законом № 1381-ІХ. Також АТ "Мегабанк" вказало, що строк (термін) виконання зобов`язання (до 27 грудня 2020 року) відмінний від строку дії договору кредиту та відповідно до пункту 8.2 погоджений сторонами - до повного виконання позичальником своїх зобов`язань та заборгованість станом на 26 липня 2021 року складає 53 266,23 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 27 868,73 доларів США; прострочена заборгованість за процентами - 25 397,50 доларів США; штрафи - 357 053,42 грн (т.1 а.с.32).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Цесельської І. В. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судове рішення апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмову АТ "Мегабанк" у проведенні реструктуризації відповідно до Закону № 1381-IX та зобов`язання АТ "Мегабанк" вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-IX, тому і переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Стаття 3 Закону України "Про споживче кредитування" визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
23 квітня 2021 року набув чинності Закон № 1381-ІХ і розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно з статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.